Турчик П.М., Турчик М.М.

Вінницький національний технічний університет, Україна

дослідження екологічної стійкості міських деревних рослин

 

Місто, як велика урбаністична комірка у природному ландшафті, зобов’язане забезпечити біологічні, економічні та культурні потреби своїх мешканців. Проте урбаністичний розвиток міста з його інфраструктурою, яка постійно ускладнюється, веде до створення таких кліматичних і ґрунтових умов, які негативно відбиваються на природних компонентах міських екосистем. У зв’язку з цим проблема екології міських дерев, висаджених на вулицях, має розглядатися через призму стійкості рослин до несприятливих умов міського середовища та оптимізації ( екокомпексації ) чинників життєдіяльності. Створення міських вуличних насаджень має відповідати вимогам ландшафтного планування та едафо-кліматичним умовам.

Як відомо, у функціонуванні міської екосистеми з її урбогенним началом беруть участь природні компоненти: рослинність, тваринний світ, ґрунт, вода, атмосферне повітря і клімат. Проте їм все більше і більше протистоять три взаємозв’язані процеси – ксеризації , токсикації та алкалізації.

Роз­ви­ток міст, особ­ли­во ве­ли­ких, приз­во­дить до фор­му­ван­ня своєрід­но­го ур­ба­ні­зо­ва­но­го дов­кіл­ля з ком­плек­сом фак­то­рів, що не­га­тив­но впли­ва­ють на життєвість де­рев­них рос­лин. Дія несприятливих чин­ни­ків зумовлює пош­код­жен­ня аси­мі­ля­ційно­го апа­ра­ту, ско­ро­чен­ня ве­ге­та­ції, зни­жен­ня інтенсивності ростових та генеративних процесів і, загалом, до зменшення три­ва­лос­ті жит­тя місь­ких на­сад­жень. То­му, вельми ак­ту­аль­ним є вив­чен­ня ком­плек­сно­го впли­ву не­га­тив­них ур­бо­ген­них фак­то­рів на життєвість де­рев­них по­рід з ме­тою до­бо­ру стійких до нес­при­ят­ли­вих умов місь­ко­го се­ре­до­ви­ща ви­дів, під­ви­щен­ня про­дук­тив­нос­ті та де­ко­ра­тив­нос­ті зелених насаджень, по­си­лення їх рек­ре­аційних, са­ні­тар­но-гі­гієніч­них, ес­те­тич­них, за­хис­них та інших фун­кцій [1; 2].

 

1. Деревні рослини як біоіндикатори забруднення довкілля.

Посилення уваги до використання методів біоіндикації забрудненості природного середовища пояснюється високою чутливістю рослин і специфічними реакціями на конкретні забруднювачі, високою інтенсивністю газообміну з оточуючим середовищем, що в де­сятки разів вища, ніж у представників тваринного світу, можливо­стями отримання узагальнених показників реакцій-відповідей на комплексну дію багатьох антропогенних факторів [2].

Здатність рослин поглинати і накопичувати ве­ликі кількості металів із забрудненого ними повітря дозволяє вико­ристовувати їх як біологічні індикатори забруднення. За мікроелементним складом листків рослин можна судити про характер і рівень забруднення навколишнього середовища. Тому вивчення стану деревних рослин і рівня накопичення в їхніх фотосинтезуючих органах важких металів мали слугувати здійсненню контролю за забрудненістю атмосферного повітря важкими металами. На відстані 0,5 км від мартенівського і доменного цехів вміст заліза знижується в 1,5–2 рази, 1 км – в 3 рази, 5 км – в 4–5 раз, 7–8 км – в 7–10 раз залежно від виду рослини. Визначення вмісту металів у фотосинтезуючих органах деревних рослин може використовуватися як для забезпечення контролю за рівнем забрудненості середовища, так і для моніторингу [1; 2].

 

2 . О цін­ка впли­ву параметрів ґрунту на життєвість де­рев­них рос­лин.

Ком­бі­на­ція еко­ло­гіч­них фак­то­рів та їх ре­жи­мів у ме­жах пев­них од­но­рід­них міс­цез­рос­тань обу­мов­ле­на поєднан­ням еда­фіч­них , клі­ма­тич­них і по­лю­тан­тно-заб­руд­ню­ючих ком­по­нен­тів. Нами було розглянуто вплив ур­ба­ні­за­ції на ґрун­то­вий і клі­ма­тич­ний фак­то­ри, на рос­лин­ність да­ної те­ри­то­рії (особ­ли­вос­ті фено­рит­мі­ки де­рев­них рос­лин в умо­вах міс­та, стан лис­тко­вої плас­тин­ки, ха­рак­тер піг­мен­тів плас­тид, особ­ли­вос­ті он­то­ге­не­зу рос­лин у різ­них еко­ло­гіч­них умо­вах зрос­тан­ня, пош­код­жу­ючі фак­то­ри та їх ком­плек­сний вплив на ф­ло­ру) [2].

За ре­зуль­та­та­ми ана­лі­зу еда­фіч­них умов на об’єктах дос­лід­жень опи­са­но ґрун­то­ві про­фі­лі, виз­на­че­но кис­лот­ність ґрун­то­во­го роз­чи­ну і вміст гу­му­су (табл. 1), виз­на­че­но за­па­си ос­нов­них мак­ро- і мік­ро­еле­мен­тів.

 

Таблиця 1. Вміст гу­му­су та кис­лот­ність ґрун­тів м. Вінниці

 

Як видно з табл. 1, зе­ле­ні на­сад­жен­ня зрос­та­ють зде­біль­шо­го в умо­вах луж­ної ( рН  =7,0–7,8) ре­ак­ції ґрун­ту та не­ви­со­ко­го вміс­ту гу­му­су (1,15–2,58%).

Загалом місь­кі ґрун­ти пе­ре­ущіль­не­ні (об’ємна ма­са – 0,35–0,44 г/ см? ). Ґрун­ти скве­рів і ву­лиць ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ще біль­шою щіль­ніс­тю (об’ємна ма­са – 1,63?1,83 г/ см? ). В умо­вах міс­та спос­те­рі­гається по­ру­шен­ня аку­му­ля­ції, розкладу, мік­роб­но­го син­те­зу, гу­мі­фі­ка­ції і мі­не­ра­лі­за­ції пер­вин­ної ор­га­ніч­ної ре­чо­ви­ни [2].

 

3. Аналіз типів та рівня пошкоджень листків деревних рослин міста Вінниці.

Нами було проведено дослідження рівня пошкодження деревних рослин у різних районах міста Вінниці. Результати наведені в табл. 2.

Як видно з таблиці, найбільший рівень пошкодження листків наявний в центрі міста, що зумовлено, перш за все, підвищеною інтенсивністю руху автотранспорту (понад 1500 авто/хв.) [2].

 

Таблиця 2. Рівні пошкодження деревних рослин м. Вінниці

 

  Висновки.          Нами було проведено о цін­ку впли­ву параметрів ґрунту на життєвість дерев­них рос­лин м. Вінниці, а також досліджено рівень пошкодження деревних рослин у різних районах міста.

 

Список використаних джерел:

1.              Кучерявий В.П. Урбоекологія / В.П. Кучерявий. – Львів: Світ, 1999. – 360 с.

2.              Посудін Ю.І. Біофізика рослин: підручник / Ю.І. Посудін . – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 256 с.