К.е.н . Господінова О.І.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці, Україна

ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ШЛЯХ ФОРМУВАННЯ УМОВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

 

Глобалізація, як процес формування універсальних принципів і правил поведінки в межах єдиної міжнародної економічної системи, ставить перед країною щораз нові, непрості та взаємопов’язані між собою завдання. Тому для вирішення цих завдань йде постійний пошук тих шляхів з допомогою яких можна було б вирішувати ці завдання. Одним з цих шляхів є розвиток транскордонного співробітництва. Воно займає важливе місце серед господарських форм, які сприяють пожвавленню регіонального розвитку та активному включенню країни в сучасний інтеграційний світ.

  Транскордонне співробітництво як процес взаємодії граничних районів виникає в 50-х роках в скандинавських країнах та на березі Рейну. Отриманий цими країнами досвід поступово використовується іншими країнами і він приймає глобальний характер. Визначилася необхідність економічної інтеграції географічних районів, які були розділені кордонами. Основна причина розповсюдження цього досвіду була викликана бажанням регіональних та місцевих органів влади вирішати свої проблеми разом з сусідами, тому, що створення єдиного простору найбільш відчутно позначається на життя мешканців прикордонних регіонів, наявність кордону для яких є ваговим обмежуючим чинником соціально-економічного розвитку. Разом з цим як в економічному так і політичному аспекті вирішання своїх проблем в такий спосіб вимагає насамперед не порушувати пріоритети центральної влади, не створювати ситуації порушення законів своєї країни. Необхідно враховувати в першу чергу принципи, які дозволяють країнам взаємовигідно співпрацювати, не зважаючи на те що, одна з країн може мати більший фінансовий та економічний потенціал. Крім того необхідно підкреслити той факт, що прикордонна територія менш попадає під вплив глобальної політики, як економіка країни в цілому. Це викликано в першу чергу тим, що подібна територія є як правило частиною економіко-географічних світових анклавів, розташування яких охоплює території різних країн. Століттями там формувалися геоекологічні та економічні характеристики розвитку території. Сформувався відповідний поділ праці. Отримали розвиток відповідні галузі. На протязі свого історичного розвитку ці території час від часу примусово чи добровільно об’єднувалися. І це впливає і сьогодні на співробітництво прикордонних територій.

Специфіка транскордонного співробітництва в тому що, для його існування та ефективної дії необхідна певна підготовка. Вона включає наступне: визначення прикордонних територій двох або більш країн; наявність угод між відповідними партнерами; визначену ціль, яка відповідає інтересам всіх партнерів по співробітництву; пряму участь територіальних та місцевих органів влади в цьому співробітництві; визначення терміну для здійснення тих чи інших заходів.

Цілі трансграничного співробітництва залежать від багатьох чинників. Вони відображають в першу чергу особливість проблем кожного з учасників співробітництва. Кожний з прикордонних районів мають свої економічні та політичні проблеми. Якщо політичні проблеми впливають на трансграничне співробітництва опосередковано, то інтенсивність зв’язків в економіці, прояв їх в різних сферах визначають безпосередньо майбутнє трансграничного співробітництва. При цьому необхідно враховувати що історично з самого початку свого розвитку транскордонне співробітництво для України умовно поділяється на два «напрямки»: транскордонне співробітництво, що відбувається на кордоні України з ЄС і транскордонне співробітництво уздовж кордонів колишніх радянських республік. На співробітництва прикордонних територій це має безпосередній вплив. Наприклад, на зовнішню торгівлю. В зв’язку з тим, що торгівля між такими територіями здійснюється безпосередньо між товаровиробниками, зберігається можливість використовувати місцеві переваги при визначенні асортименту продукції. Однак, в даному випадку, якщо одна із країн входить в таку сучасну економічну систему як ЄС, прикордонна торгівля може привести до структурних змін в економіці всієї країни. Це пов’язано в першу чергу з тим, що на від міну від тих вимог, що в свій час були достатні для реалізації продукції всередині єдиного народногосподарського комплексу, вихід на простір за межи цього комплексу, змінює не тільки асортимент продукції, що визначається загальним споживчим кошиком для населення всієї території ЄС, а й вимагає нових стандартів для вже існуючих товарів. Таки вимоги призводять до мобілізації всіх існуючих умов виробництва в межах усієї країни. Як наслідок, товари даної групи попадають під міжнародні стандарти і вітчизняне виробництво стає конкурентоспроможним на світовому ринку. Транскордонний регіон може не тільки зайняти у світовому господарстві певну нішу, а й забезпечити йому високі темпи економічного зростання на основі ефективного функціонування економік суміжних територій. Прикордонні території є складовими не просто економік різних країн, але й різних економік за своїми типами. Тому вихід на нові світові ринки з допомогою транскордонного та геоекономічного потенціалу, з багатьох точок зору є набагато простішим, аніж переорієнтування на ці же ринки всієї вже сформованою історично спеціалізації зовнішньої торгівлі.

Транскордонне співробітництво є об’єктивним процесом. Воно охопило всі країни Європи та почало розвиватися і в нашої країні, хоча і не носить у нас системного характеру. У даний час у прикордонних регіонах виникає безліч спільних проблем в екологічній, транспортній, економічній, культурно-освітній, соціальній та інших сферах, для вирішення яких необхідно об’єднувати зусилля. Тому цей процес має перспективи на майбутнє, особливо з урахуванням поширення регіональних економічних програм в прикордонних регіонах. В цих програмах формулюються умови, що регламентують трансграничне співробітництво, розробляється стратегія розвитку потенціалу трансграничного регіону як частини національної економіки. В першу чергу це стосується створення сприятливих умов для іноземних інвестицій, прискорення законотворчої діяльності з боку державних органів с приводу чіткого визначення статусу іноземної власності на території країни, зрозумілого оподаткування.

Взаємовигідне співробітництво між граничними регіонами мотивуються різними економічними цілями. Вони залежать насамперед від наявності місцевих ресурсів та можливості їх ефективного використання. Однак, кожна країна визначає свої пріоритети. Для однієї країни в якості пріоритетів виступає більш кваліфікована робоча сила, сучасні потужності промислового виробництва, менша заробітна плата. Для іншої країни вкрай важливе створення нових робочих місць, використання існуючих виробничих потужностей та ресурсів, ефективне включення місцевого потенціалу в народногосподарський комплекс країни з урахуванням вимог, що відповідають європейським стандартам. Одночасно виникає загроза появи в граничних районах дрібних, недостатньо конкурентоспроможних фірм, які можуть запропонувати сучасні технології, але на майбутнє не мають перспективи допомогти місцевому капіталу війти на європейський простір. Це характерно практично для всіх іноземних фірм, які функціонують на території нашої країни, не зважаючи на те, якого капіталу вони представники: великого чи дрібного. Цього вимагає сучасна жорстка конкуренція на ринках капіталу, товарів та послуг.

Тому необхідно визначити для початку пріоритети економічних сфер де на сьогодні вкрай необхідні докорінні зміни або реструктуризація. Для нашого регіону вкрай важливо адаптувати до сучасних європейських стандартів транспортну трансграничну інфраструктуру. Нові економічні умови в Європі та необхідність приєднання до європейського економічного простору вимагають будування міжнародних транспортних коридорів. Регіон має бути “ відкритим” для європейського співробітництва. Для цього є всі підстави. Через регіон проходять транзитом потужні товарні потоки. Місто та прикордонні райони мають зручне географічне розташування. Тому в розвитку трансграничної інфраструктурі зацікавлена як наша країна, так і країни-сусіди. Для нарощування економічного потенціалу регіону в першу чергу необхідно звернути увагу на розвиток приватного бізнесу через стимулювання створення малих та середніх підприємств в певних секторах економіки. Для нашого регіону це деревообробна промисловість з елементами розвитку галузі прикладного мистецтва. Ця галузь безпосередньо пов’язана з розвитком туризму, який є одним з динамічно розвинутих з позицій транскордонного співробітництва. За останні роки практикуються спільні туристичні маршрути, проводяться спільні конференції, де вивчається не тільки досвід сусідніх держав, а й виявляються проблеми туристичної галузі. Недостатній розвиток ринкової та рекламної стратегії вітчизняного туристичного бізнесу заважають прикордонним регіонам не тільки поповнювати місцевий бюджет, а й вийти зі своїми туристичними послугами на європейський ринок. Для цього насамперед необхідно розробити транскордонні туристичні маршрути, збудувати інфраструктурні споруди для проведення туристичного сезону на протязі всього року.

Розвиток транскордонного співробітництва вирішує частину проблем, що встають перед країною, яка прагне до вступу в євроінтеграцію. На рівні регіону можливе удосконалення форм прикордонного співробітництва. В сферу співробітництва включаються окремі фірми, вищі учбові заклади, неурядові організації. Кожний з цих учасників має можливість вносити свої пропозиції щодо удосконалення взаємозв’язків як на рівні професійних, так і на рівні загальних суспільних інтересів. На сьогодні Чернівці мають налагоджене співробітництво з містами різних країн. Це Солт-Лейк-Сіті (США), Саскутун (Канада), Клагенфурт (Австрія), Конін ( Польша ), Сучава (Румунія), Назарет-Ілліт (Ізраїль), Подольск (Росія). Співпраця здійснюється переважно у сферах гуманітарної допомоги, обміну студентами, досвідом громадських організацій, зрідка економічних зв’язків.

Процеси транскордонного співробітництва охоплюють прикордонні райони країни. Як правило це слабо розвинути території, які не мають достатніх фінансових ресурсів для розвитку цього співробітництва. Тому підтримка з боку як національних урядів так і європейських інститутів має не тільки політичну, а й фінансово-економічну мотивацію. Регіони поступово набувають досвід в розробці та реалізації регіональних соціально-економічних планах. Розвиток транскордонного співробітництва при збереженні специфіки, самобутності та індивідуальності кожної зі сторін, значною мірою дозволяє успішно вирішувати локальні проблеми, максимально використовуючи національний потенціал.

З розширенням і поглибленням економічного співробітництва європейських країн прикордонні регіони стають зонами контакту національних господарств. Транскордонне співробітництво розвивається та удосконалюється в контексті стратегії приєднання і виконання програм ЄС. Істотною передумовою для реалізації транскордонного потенціалу в економіці є глобалізація. Вона забезпечує достатню динамічність розвитку міжнародних ринків і створює передумови для включення України в систему світогосподарських зв’язків. Це вимагає адаптації її структури, всього господарського механізму до надзвичайно високих вимог, які диктує світове ринкове господарство. Еволюція транскордонного співробітництва в умовах євроінтеграції може виступати прикладом трансформації ринкових умов країни. З формуванням транскордонних об’єднань відкриваються можливості для більш оперативного реагування на потреби ринку. Визначаються шляхи реструктуризації економіки, визначаються пріоритетні галузі. Таким чином транскордонне співробітництво можна визначити як потужну інвестицію в процес євроінтеграції.