Удовіченко М.О.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Своєчасна та об'єктивна діагностика стану підприємства є не тільки необхідною, але й обов'язковою умовою сталого розвитку підприємства. Ігнорування цієї умови призводить до зниження темпів розвитку, конкурентоспроможності, втрати стійкості підприємства.

При оцінці змістовної боку економічної стійкості підприємства система показників підрозділяється на групи і підгрупи, що характеризують якість ресурсів, технологічний потенціал, конкурентоспроможність товару, організаційну ефективність, адаптивність, гнучкість, інноваційно-інвестиційну активність, маркетингову активність, економічну рентабельність, відтворювальну комплексність і т.п.

Зокрема, група показників, що характеризують конкурентоспроможність товару, включає в себе економічні, технічні, експлуатаційні, інноваційні, естетичні, екологічні, патентно-правові та інші параметри. Аналіз ресурсів полягає не тільки у звичайній оцінки активів, а в розумінні ресурсного потенціалу, організаційних здібностей підприємства для отримання конкурентних переваг і включає в себе показники, що характеризують стан і динаміку матеріальних, нематеріальних активів, людського капіталу.

Рівень технологічного потенціалу включає в себе показники, що характеризують устаткування, технології, умови виробництва, використання виробничих ресурсів, якість продукції і т.д. Кожна змістовна складова економічної стійкості підприємства може бути конкретизована й уточнена, а показники доповнені новими параметрами. До них можна віднести ряд специфічних показників, які оцінюють зміст економічної стійкості на основі часових характеристик діяльності підприємства. Так, наприклад, поточну платоспроможність господарюючого суб'єкта оцінюють також і за допомогою показника оборотності кредиторської заборгованості. Він показує, скільки часу потрібно підприємству для того, щоб погасити свою заборгованість постачальникам за придбані в них товари і послуги. Цей показник розраховують як співвідношення між обсягом продажу готової продукції та сумою кредиторської заборгованості, отриманий результат необхідно розділити на кількість днів у році. Таким чином, можна розрахувати, через який час (кількість днів) поточна кредиторська заборгованість може бути погашена, а також на який період часу виникло порушення умов тимчасового рівноваги суб'єкта господарювання.

Одним із специфічних показників, що характеризують рівноважний стан товарно-матеріальних запасів, є швидкість їх обороту. Умови рівноваги полягають в тому, щоб обсяг запасів на складі відповідав розміру виробничих потреб у них у будь-який і кожен момент часу. У випадках порушення даних умов, коли залишок товарно-матеріальних запасів менше необхідної потреби в них, виникає порушення стану тимчасового рівноваги, оскільки при відсутності сировини виробництво не може випускати продукцію, воно простоює. У цьому випадку порушується баланс між часом виробництва і часом обігу.

До цієї ж групи показників, що відображають вплив внутрішніх факторів на економічну стійкість господарюючого суб'єкта та виражають ефективність використання капіталу, відноситься і коефіцієнт оборотності основних засобів. Він визначається як відношення річного обсягу реалізації продукції до вартості основного капіталу, вкладеного в засоби праці, за вирахуванням зносу.

Залежність між швидкістю обороту капіталу та рівнем економічної стійкості підприємства є прямо пропорційною. Чим більше число оборотів здійснить капітал в певний період часу, тим більшу частину своєї вартості він перенесе на вироблену продукцію, тим більше буде вироблено продукції і, відповідно, господарюючий суб'єкт має більше можливостей отримати додаткову вартість. Чим вище оборотність капіталу в один і той же період часу, тим вище рівень його економічної стійкості. Подібний аналіз взаємозв'язку часу з традиційними показниками економічної стійкості можна продовжувати і далі.

Слід зазначити, що в умовах ринкових відносин не може бути єдиної уніфікованої системи показників економічної стійкості для всіх підприємств. Система показників економічної стійкості для окремого підприємства є індивідуальною. Причому система показників повинна формуватися не зверху вниз – від галузі до підприємства, а навпаки, знизу від підприємства.

У даний час одним з прогресивних напрямків оцінки стану стійкості економічних суб'єктів є концепція збалансованої системи показників ( СЗП ). Ідея збалансованої системи показників полягає в тому, що одних тільки фінансових критеріїв не може бути достатньо для підприємства, яке прагне до максимізації своєї ринкової вартості. В даній системі ключові показники діяльності підприємства групуються по різних напрямках, що дозволяє орієнтуватися на досягнення певних рівнів стійкості.

СЗП починається з бачення й стратегії організації, заснованої на визначенні цілей і показників підприємства на кожній з чотирьох взаємопов'язаних складових – фінансовій, клієнтській, складовій внутрішніх бізнес-процесів, а також складовій навчання і розвитку персоналу. Тому для оцінки рівня економічної стійкості суб'єкта необхідно використання як фінансових, так і нефінансових показників.

Показники, що характеризують економічну стійкість підприємства, повинні входити в стратегічні і поточні плани та доповнювати існуючу систему звітності. Вони повинні відображати ефективність розвитку підприємства і служити базою для внесення при необхідності відповідних коректив в управління підприємством. Ефективне застосування системи показників економічної стійкості (на основі SWOT-аналізу) дозволяє своєчасно реагувати на сигнали про сильні та слабкі сторони підприємства, про наявні можливості та загрози, розробляти стратегію використання сильних сторін, щоб отримати віддачу від можливостей, наявних у зовнішньому середовищі, усунути загрози.