Кіняк Г.В.
ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПРОБЛЕМАТИКА АТОМНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Впродовж кількох десятиліть в Україні здійснюється масштабна ядерна програма, але тільки з набуттям незалежності в національному Законодавстві проголошено пріоритет безпеки людини і довкілля як основи державної політики в ядерній галузі.
Приєднання України, як суверенної держави, до ряду міжнародних Конвенцій та Угод поклало на неї відповідальність та зобов'язання по дотриманню вимог цих правових актів. Зокрема, ратифікація Україною Конвенції з ядерної безпеки продемонструвала визнання нею:
– відповідальності за ядерну безпеку тих ядерних установок, що знаходяться під її юрисдикцією;
– необхідності забезпечення того, щоб використання ядерної енергії було безпечним, добре відрегульованим та екологічно раціональним;
– необхідності повсякчасного сприяння підтриманню високого рівня ядерної безпеки;
– зобов'язань щодо використання основоположних, сформульованих на міжнародному рівні керівних принципів безпеки.
Досвід розвинутих ядерних держав свідчить про те, що безпечне використання ядерних технологій пов'язане з вирішенням численних і складних проблем і можливе тільки за умов ефективного регулювання безпеки, управління нею та наявності адекватного наукового, аналітичного, технічного, методичного та експертного супроводу.
За кількістю ядерних енергетичних установок Україна посідає 8-е місце в світі і 5-е в Європі. Запорізька АЕС є найпотужнішою атомною електростанцією в Європі.
В Україні існує 5 АЕС із енергоблоками, які мають різні конструктивні особливості та знаходяться на різних стадіях життєвого циклу:
- Рівненська АЕС – три енергоблоки;
- Хмельницька АЕС – один енергоблок;
- Південно-Українська АЕС – три енергоблоки;
- Запорізька АЕС – шість енергоблоків;
- Чорнобильська АЕС – три енергоблоки.
Основними виробниками радіоактивних відходів і місцями їх концентрації на сьогодні є:
- АЕС (відпрацьоване ядерне паливо та експлуатаційні РАВ );
- урановидобувна і переробна промисловість;
- медичні, наукові, промислові та інші підприємства й організації;
- Українське державне об'єднання "Радон";
- Зона відчуження Чорнобильської АЕС.
85–90% РАВ України є низько- та середньоактивними . Високоактивні РАВ , в основному, накопичуються на атомних електростанціях у спеціальних сховищах.
Головними осередками накопичення найбільшої кількості високорадіоактивних відходів в Україні є атомні станції, на яких здійснюється їх часткова первинна переробка та тимчасове зберігання.
Основний обсяг зазначених відходів належить до короткоіснуючих низько- і середньоактивних РАВ чорнобильського походження є надзвичайно різноманітними за радіонуклідним складом, рівнями питомої активності і речовинним складом. На відміну від інших технологічних типів, РАВ чорнобильського походження характеризуються присутністю широкого спектру радіонуклідів (в тому числі і таких, які мають значні періоди напіврозпаду). Більшість чорнобильських РАВ зберігається в умовах, що не відповідають вимогам сучасних норм радіаційної безпеки.
Радіоактивні відходи на АЕС складаються з рідких ( РРВ ) і твердих ( ТРВ ) відходів. РРВ утворюються з трапних вод, неорганізованих протікань першого контуру, стоків душових, санпропускників, лабораторій, регенераційних вод спеціальної водоочистки , внаслідок проведення дезактиваційних робіт. Продукт переробки РРВ – кубовий залишок ( КЗ ), зберігається в такому вигляді або концентрується методом глибокого упарювання для зменшення його об'єму.
ТРВ утворюються, в основному, при здійсненні технічного обслуговування та ремонту енергоблоків.
Розподіл зареєстрованих відходів наведено на рис 1.
Рис. 1. Розподіл зареєстрованих відходів
Щодо поводження з РАВ на АЕС можна стверджувати:
1) на всіх станціях намітилася позитивна тенденція до зменшення утворення РРВ ;
2) на всіх станціях, крім Південно-Української , утворення ТРВ збільшилось, що свідчить про нагальну потребу введення в дію ефективних програм мінімізації РАВ .
На всіх станціях продовжується безконтейнерне зберігання ТРВ "навалом", що не відповідає сучасним вимогам безпеки при поводженні з РАВ та створює потенційну загрозу забруднення навколишнього середовища.
3) На даний час не існує ні економічних, ні нормативних важелів, які б стимулювали АЕС працювати в напрямі різкого зменшення утворення РАВ та наступного зменшення їх обсягів.
Проблема поводження з відпрацьованим ядерним паливом в Україні гостро постала в зв'язку з порушенням традиційної практики відправлення відпрацьованих тепловидатних збірок в Росію на переробку та захоронення.
Необхідно також переглянути концепцію захоронення РАВ . Захоронення в існуючих сховищах високоактивних тритій-титанових цілей, характерною особливістю яких є зростаюча з часом десорбція тритію, призводить до дифузії збагаченої тритієм води крізь локальні порушення цілісності сховища. Для кардинального вирішення проблеми нерозповсюдження радіонуклідів з аварійних сховищ слід включити до прийнятої Кабінетом Міністрів України у 1996 р. Державної програми поводження з радіоактивними відходами додаткове завдання щодо здійснення перезахоронення ТРВ із сховищ старих конструкцій, що, в свою чергу, потребує розробки (або придбання) відповідної техніки та технології.
Характерним для уранодобувної та переробної промисловості є те, що майже всі їх відходи – відвали шахтних порід, скиди та викиди (рідкі, газоподібні) – становлять собою джерела радіоактивного забруднення довкілля. Як основні радіонукліди в них містяться природний уран, торій, продукти розпаду уранового та торієвого рядів, у тому числі і радіоактивний газ радон. Для природного середовища та людей головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та утримувана в них активність. Головними джерелами забруднення довкілля є такі процеси:
- есхаляція радону з поверхні хвостосховищ ;
- перенесення з частинками пилу радіонуклідів на значні відстані (до 650 м ) від основного джерела;
- скиди забрудненої шахтної води та змиви радіоактивних речовин поверхневими водами із забруднених ділянок у природні водойми.
Нормативно-правовими актами, що регулюють поводження з радіоактивними відходами в Україні є:
- Угода про грант (Проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку (як Розпорядником коштів Гранта з Рахунка ядерної безпеки), Кабінетом Міністрів України та Державним комітетом ядерного регулювання України (як Одержувачем).
- Конвенція про боротьбу з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики № 139 (Конвенцію ратифіковано Законом № 1956-VI від 10.03.2010 р.) КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, ПОСТАНОВА від 28 липня 2010 р. № 671 "Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату" та ін.
Трансформація економіки України від планової до ринкової викликала зміни в галузі промислового проектування, зруйнувала традиційні уявлення про стосунки замовника проекту і виконавця. У даний час тільки в сфері спеціального проектування об'єктів і заходів щодо комплексного поводження з РАВ в Україні працює близько 80 проектних та наукових організацій, що конкурують за замовлення і намагаються побудувати та зміцнити свою конкурентну перевагу. Це висуває зовсім нові вимоги до рівня проектних і наукових робіт, ефективності використання ресурсів організацій, керованості діяльністю проектних організацій.
Радіаційна безпека покликана вирішити два основні завдання:
- зниження рівня опромінення персоналу і населення до регламентованих мереж, а також охорона навколишнього природного середовища на основі комплексу медико-санітарних, гігієнічних та правових заходів;
- створення ефективної системи радіаційного контролю, яка дасть змогу оперативно реєструвати зміни різних параметрів радіаційної обстановки, на основі яких можна зробити висновок про рівень опромінення персоналу і населення, радіоактивного забруднення.
Отже, радіоекологічна (ядерна та радіаційна) безпека як передумо ва і складова екологічної безпеки зумовлює такий стан розвитку суспільних відносин у сфері використання ядерної енергії, поводжен ня з джерелами іонізуючого випромінювання, радіоактивними виходами тощо, за якого системою науково-технічних, економічних, організаційних, державно-правових та інших соціальних заходів забезпечується регулювання радіаційно небезпечної діяльності, вста новлюється режим використання ядерної енергії, які забезпечують захист життя і здоров'я людини від негативного впливу іонізуючого випромінювання та охорону навколишнього природного середовища від радіоактивного забруднення внаслідок міграції радіоактивних речовин у біосфері та їх накопичення живими організмами.