Лозова І.Г.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,

м. Луганськ, Україна

МОТИВАЦІЯ ТРУДОВОЇ АКТИВНОСТІ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

 

Успішне управління людьми – найважливіше завдання сучасних керівництв, від рішення яких залежить ефективність діяльності очолюваних ними організацій. При правильній організації управління персоналом компанія отримує значну конкурентну перевагу на ринку, що є найважливішою умовою ділового успіху.

Велика кількість літературних джерел з проблем мотивації супроводжується різноманіттям точок зору на її сутність, що, поза сумнівом, зумовлює великий інтерес до проблем мотивації і стимулювання людини до діяльності, у тому числі професійної. Українські реформи ще не створили нової мотивації ефективної праці, не підняли престижу чесної продуктивної праці, але вже переконали значну частину українців у тому, що тільки добросовісною роботою не поліпшити свого матеріального положення. Згідно даних державної служби статистики України лише 9% українців робота доставляє радість, приносить моральне задоволення.

Навряд чи варто довго говорити про те, що пропаганда трудових цінностей, вихваляння трудового ентузіазму сьогодні відсутні, що обумовлює думку більшості українців, 71% яких сьогодні в Україні працюють гірше або так само, як і раніше.

Трудові цінності «вимиваються» з трудової мотивації, що знижує якість людського ресурсу, сприяє негативному сприйняттю управління і розриву між управлінськими рішеннями, пов'язаними з вищою мотивацією, і економічними потребами працівників, спрямованих на рольове-пристосовне відношення до управління. Враховуючи загальносвітові тенденції, варто підкреслити, що в умовах нового інформаційного суспільства на ринку послуг головною стає праця, спрямована на отримання, обробку, зберігання, перетворення і використання інформації. Творче начало набуває першочергове значення в мотивації трудової діяльності. Це величезна армія праці: доля тих, чия діяльність пов'язана з творчою працею, наближається в індустріально розвинених країнах до половини усієї робочої сили. США і Японія за цими показниками просунулися ще далі. А, як відомо, саме творчості найбільшою мірою властива самоактуалізація. Альтруїстів, які готові самозабутньо працювати на благо усього суспільства, завжди дуже мало, але саме вони нерідко є локомотивом, що рухає підприємство по дорозі прогресу.

Система стимулювання на підприємстві повинна чітко визначати свої цілі, встановлювати види стимулювання відповідно до результатів, що досягаються, визначати систему оцінки, період і терміни виплат винагороди. Будь-які види стимулювання мають бути цільовими і явними, тому що чекати від співробітників поліпшення ефективності і якості роботи, що виконується, можна лише тоді, коли вони знають, що їх праця оплачується справедливо. Кажучи про систему стимулювання найнятих робітників, необхідно виділити основні вимоги до неї. До таких можна віднести:

1) ясність і конкретність системи стимулювання в цілому, положень про заробітну плату і додаткові виплати;

2) чіткий виклад трудових обов'язків працівника;

3) створення системи об'єктивної оцінки працівників і виключення суб'єктивності в оцінці;

4) залежність розміру заробітної плати від складності і відповідальності роботи;

5) можливість необмеженого зростання заробітної плати із зростанням індивідуальних результатів працівника;

6) залежність оплати праці від рівня значущості тих або інших робіт для підприємства;

7) рівність оплати працівників з однаковою складністю і відповідальністю виконуваних робіт в різних підрозділах підприємства (відноситься до базової оплати без врахування додаткових виплат за результатами). Таким чином, при створенні системи стимулювання необхідно враховувати весь комплекс питань, включаючи і державне регулювання розміру оплати праці.

Підводячи підсумки нашого короткого дослідження проблем мотивації трудової активності, відмітимо ключові проблеми і ключові рішення цих проблем. Відсутність пропаганди трудових цінностей привела зокрема до втрати громадської значущості, престижності праці управлінців, які підвищують продуктивність праці, передовиків виробництва. Знизилася мотиваційна значущість трудової самоактуалізації. Для вирішення цієї проблеми потрібне прийняття комплексу заходів, спрямованих на підвищення трудової самоактуалізації, зокрема необхідно у рамках державного соціального замовлення розробити PR-програми трудової самоактуалізації, у тому числі посилення громадської значущості звань, надання їм більшій значущості, відмова від їх тиражування і формального привласнення згідно з визначеним цензом.

Несформованість національної ідеї, місії України веде до збідніння мотивації і недовикористання пасіонарного ресурсу. Більше того, відсутність мети громадського розвитку робить серйозний демотивуючий вплив на все суспільство в цілому. Необхідно сформулювати мету громадського розвитку, національну місію України. Розвиток загальнонаціональної ідеї повинен відбивати загально історичну спрямованість України. Духовне зубожіння, моральний розпад суспільства в останні десятиліття не можуть сприяти підвищенню мотивації. Абсолютно очевидно, що якщо немає певних орієнтирів в майбутньому, то і творча праця неможлива. Подвоєння і потроєння валового продукту не може бути метою і ідеєю усього українського суспільства.

Поетапне підвищення заробітної плати, в першу чергу найменш забезпеченим працюючим групам населення, може стати так само важливим мотиватором трудової діяльності. Розрив в доходах, посилений думкою про нетрудове джерело доходів бізнес-еліти, істотним чином демотивує українського працівника. Відсутність належної процедури атестації і конкурсів із заміщення посад є основною перешкодою в процесі вертикальної соціальної мобільності. Потрібне введення прогресивної шкали на доходи і власність, податок на розкіш, закріплення процедурної зовнішньої атестації, конкурсів із заміщення посад в державних, освітніх, учбових закладах. Усе це може послужити до мотивації трудової активності і підвищення продуктивності праці, як працівника, так і суспільства в цілому.