VII Научно-практическая конференция "Спецпроект: анализ научных исследований" (14-15 июня 2012г.)

К.е.н. Чайковська В.П., Вдовиченко М.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського торговельно-економічного університету, Україна

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Невід’ємною частиною оздоровлення національної економіки та ефективного функціонування підприємства є процес управління фінансовими ресурсами та програма фінансового оздоровлення, спрямована на створення надійної фінансової бази для прискорення виробничого і соціального розвитку, підвищення активності фінансових стимулів, інтенсифікацію виробництва та його збалансованість, її реалізація багато в чому залежить від рівня й постановки фінансового планування, що визначає рух фінансових ресурсів та їх відповідність матеріальним ресурсам, забезпечує реальне використання економічних важелів, органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму менеджменту економікою підприємства.

У процесі управління фінансовими ресурсами забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансове планування є однією з найважливіших ділянок механізму управління фінансовими ресурсами та фінансової діяльності і відображає багатоманітні грошові відносини підприємства зі своїми робітниками, з бюджетом та кредитною системою. Об'єктами планування є доходи підприємства, включаючи нагромадження, взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інших форм інвестування фінансових ресурсів, обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних обігових коштах і джерелах їх покриття [2].

Однак поряд із необхідністю широкого застосування фінансового планування, як складової механізму управління фінансовими ресурсами підприємства, в теперішніх умовах діють фактори, що обмежують його використання на підприємствах. На нашу думку основні з цих факторів такі:

1) високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);

2) незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

3) відсутність ефективної нормативно – правової бази вітчизняного бізнесу.

На жаль, неможливість управління фінансовими ресурсами на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

– забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

– визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

– виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

– встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

– виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

– контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Механізм управління фінансовими ресурсами підприємства можна здійснювати, використовуючи такі три головні його системи:

1) прогнозування рівня забезпеченості фінансовими ресурсами та результативності діяльності підприємства та його використання;

2) поточне планування рівня забезпеченості фінансовими ресурсами та результативності діяльності підприємства та його використання;

3) оперативне планування рівня забезпеченості фінансовими ресурсами та результативності діяльності підприємства та його використання [3].

Кожній із цих систем властиві свої форми реалізації. Перша з них реалізується у вигляді розробки політики формування та використання рівня забезпеченості фінансовими ресурсами та результативності діяльності підприємства, період планування – до трьох років. Друга система реалізується у вигляді розроблення поточних планів з усіх головних аспектів формування й використання рівня забезпеченості фінансовими ресурсами та результативності діяльності підприємства, період планування – рік. Третя система реалізується у вигляді розробки та доведення до виконавців бюджетів з усіх головних питань формування і вико­ристання рівня забезпеченості фінансовими ресурсами та результативності діяльності підприємства, період планування – місяць, квартал. Усі системи планування забезпеченості фінансовими ресурсами та результативності діяльності підприємства взаємопов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапом планування є розробка політики регулювання результативності діяльності підприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного її планування. Поточне планування результативності діяльності підприємства, у свою чергу, створює основу для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів з усіх головних питань її формування та використання.

Слід відмітити, що одним з основних складових елементів механізму управління фінансовими ресурсами підприємства є планування та прогнозування рівня результативності діяльності підприємства. При плануванні фінансово – господарської діяльності підприємства особливу увагу приділяють прогнозуванню рівня результативності діяльності підприємства. Система прогнозування рівня результативності діяльності є складним етапом фінансового планування. Її реалізація полягає у розробленні політики регулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Під такою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формування рівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнями розвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Нині прогнозування фінансової діяльності суб'єкта господарювання відіграє важливу роль. Потрібні нестандартні підходи, які передбачають розробку і реалізацію нових, гнучких методик, спрямованих на універсальне співвідношення планованих фінансових показників [ 1 ] .

Отже, з метою вдосконалення механізму управління фінансовими ресурсами на вітчизняних підприємствах слід звернути увагу на такі основні положення:

1. У період переходу до ринкової економіки важливого значення набуває принцип наукової обґрунтованості фінансового планування, який передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.

2. Надання самостійності підприємствам у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану та в процесі його виконання регулювати розміри доходів та витрат; самостійно визначати джерела фінансування та вишукувати додаткові фінансові ресурси; оптимізувати сам процес планування.

3. Для досягнення успіху та конкурентоспроможності на ринку підприємству необхідно проводити його аналіз і прогнозування, розробляти цінову політику, постійно перевіряючи її ефективність, вносячи корективи за необхідністю.

 

Список використаних джерел:

1.              Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: монографія / [М.О. Кизим , В.А. Забродський та ін.]. – Х.: ВД „ ІНЖЕК” , 2003. – 141 с.

2.              Петренко Ю.В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств / Ю.В. Петренко // Фінанси України. – 2000. – № 6. – С. 91–95.

3.              Приступа Л . А . Оцінка впливу фінансових ресурсів на конкурентоспроможність підприємства / Л . А Приступа , М . М . Адамович , Д . О . Редькін // Школа професійного бухгалтера . – 2007. – № 11 (71). – С 23–24.

4.              Пройда-Носик Н.Н. Фінансові ресурси підприємства / Н.Н. Пройда-Носик , С.С. Грабарчук // Фінанси України. – 2003. – №1. – С. 96–103.