Висоцький І.А.

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Україна

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЕФЕКТИВНЕ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА РУХОМ КОШТІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

 

Удосконалення системи державного фінансового контролю за рухом коштів місцевого самоврядування і пошук резервів їх збільшення є надзвичайно важливими проблемами у сучасних умовах спрямованості на децентралізацію державної влади в Україні. Але протягом останніх років, на жаль, спостерігається негативна тенденція до зменшення частки власних надходжень у структурі доходів місцевих бюджетів і, як результат, збільшення обсягів дотацій. Зрозуміло, що недостатність власних стабільних доходів не сприяє підвищенню фінансової самостійності та суттєво обмежує вплив місцевих органів влади на соціально-економічний розвиток територій. Тому розширення та оптимізація джерел наповнення місцевих бюджетів і належний фінансовий контроль за формуванням та використанням бюджетних коштів є вкрай актуальним завданням, вирішення якого сприятиме як підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, так і якісному виконанню покладених на них завдань та функцій [1].

Зазначимо, що розвиток ідеології місцевого самоврядування в Україні є однією із найважливіших і найболючіших проблем становлення держави. Міцне, тобто фінансово забезпечене, місцеве самоврядування є визначальним чинником демократизації суспільства, що реально веде до підвищення добробуту пересічних громадян. Водночас міцним місцеве самоврядування є лише тоді, коли воно повною мірою володіє ресурсною складовою і за рахунок неї має як фінансову, так і кадрову спроможність виконувати функції, що на нього покладені.

На сучасному етапі розвитку нашої держави діє чимало факторів, що перешкоджають проведенню ефективного фінансового контролю, а з ним і фінансової політики, на місцевому рівні.

1. Екзогенні фактори:

-         недосконалість адміністративно-територіального устрою України, внаслідок чого чимало територіальних громад є несамостійними;

-         позбавленість органів місцевого самоврядування самостійності у питаннях реалізації власної фінансової політики;

-         невідповідність реального обсягу авансованих ресурсів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, потребам фінансування делегованих державою повноважень;

-         законодавчо обмежений перелік місцевих податків і зборів та відсутність об’єктів оподаткування по деяких із них у багатьох регіонах держави;

-         необхідність дотримання жорстких, централізовано встановлених загальнодержавних норм у процесі здійснення видатків;

-         заборона здійснення запозичень органами місцевого самоврядування, крім міських рад;

-         висока залежність місцевих бюджетів від трансфертів, особливо дотацій вирівнювання;

-         неврегульованість нормативно-правовими актами питань проведення громадських слухань і застосування інших форм залучення громадян до розроблення та реалізації місцевої фінансової політики тощо.

2. Ендогенні:

-         недостатність зусиль органів місцевого самоврядування щодо розвитку фінансового контролю й фінансової бази на місцях;

-         низька прозорість діяльності місцевих органів влади, незацікавленість у залученні громадян до вирішення проблем територіальної громади;

-         необізнаність громадян із законодавством, пасивне ставлення до місцевих справ та недовіра до місцевої влади;

-         недостатня кваліфікація кадрів в органах місцевого самоврядування;

-         нерозвиненість системи органів самоорганізації населення [2].

Можна також констатувати, що значна частина територіальних громад занепадає від довготривалої нестачі фінансових ресурсів, особливо в сільській місцевості та невеликих містечках. Такий стан призводить до того, що через звуження доходів активна частина населення мігрує у більш великі міста та навіть інші держави. Населення, що залишається, частково деградує, а багато місцевих громад поступово вимирає. Основна причина цього – відсутність у населення реальної можливості задовольнити свої фінансові потреби, недоступність або низька якість базових публічних послуг (зокрема, через брак достатніх і різноманітних джерел доходів), відсутність як соціальної інфраструктури, так і перспектив покращення ситуації, що відчутно впливає на формування дохідної частини місцевих бюджетів через податкову складову.

З метою послаблення впливу розглянутих факторів щодо формування ефективного механізму як фінансового контролю, так і відповідної фінансової політики місцевого самоврядування необхідно: провести децентралізацію міжбюджетних відносин, а з нею й логіки фінансового контролю; забезпечити фінансову незалежність місцевого самоврядування; забезпечити використання власних коштів місцевого самоврядування відповідно до потреб громадян; посилити стимулюючу роль міжбюджетних трансфертів для активізації зусиль органів місцевого самоврядування, спрямованих на розширення власної дохідної бази; розширити повноваження місцевого самоврядування при здійсненні запозичень як внутрішніх, так і зовнішніх; забезпечити обов’язковість проведення громадських слухань тощо [3].

Послаблення впливу всіх означених чинників обмежувального характеру сприятиме проведенню органами місцевого самоврядування ефективної фінансової політики, підвищенню добробуту громадян, зростанню довіри до місцевих органів влади, економічному розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

На наш погляд, фундаментальною причиною недосконалості системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування є незавершеність

муніципальної реформи в Україні. Базовий рівень місцевого самоврядування – територіальна громада – розпорошений, багаточисельний і потребує реалізації заходів щодо об’єднання невеликих адміністративно-територіальних одиниць.

У таких умовах особливої уваги потребує проведення децентралізації міжбюджетних відносин. Засади децентралізації управління бюджетними коштами відображені в проекті Бюджетного кодексу, одним із завдань якого є посилення ролі та фінансової спроможності органів місцевого самоврядування. Децентралізація – спосіб територіальної організації влади, відповідно до якого держава передає право на прийняття рішень із певних питань або у визначеній сфері структурам локального або регіонального рівня, які не входять у систему виконавчої влади і є відносно незалежними від неї [4].

Таким чином, можна стверджувати, що Україні потрібна адміністративно-територіальна реформа, яка дасть змогу вирішити проблеми не тільки в державному фінансовому контролі за рухом коштів місцевих бюджетів, а й в усіх сферах економічного розвитку держави.

 

Список використаних джерел:

1.              Іванова І.М. Державний фінансовий контроль: Парадигми розвитку: монографія / І.М. Іванова. – К.: Академвидав , 2010. – 168 с.

2.              Піхоцький В.Ф. Державний фінансовий контроль як дієвий метод управління фінансами / В.Ф. Піхоцький // Вісник Львівської державної фінансової академії. – 2009. – № 17. – С. 49–57.

3.              Василенко О.В. Світовий досвід формування інвестиційних ресурсів місцевих

4.              бюджетів / О.В. Василенко // Держава та регіони. – 2009. – № 2. – С. 29–36.

5.              Остріщенко Ю.В. Підвищення фінансової самостійності місцевих бюджетів у контексті децентралізації державної влади / Ю.В. Остріщенко // Наукові праці НДФІ . – 2008. – № 4. – С. 55–63.