Обухова О.М., Журба Т.С.
Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна
ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ
Прибуток підприємств є одним з провідних джерел наповнення бюджету країни. Досить важливим етапом ефективного ведення господарської діяльності є знання всіх тонкощів оподаткування та прибуткового законодавства, так як податок на прибуток підприємств є інструментом податкового регулювання, за допомогою якого здійснюється стимулювання підприємницького сектору економіки.
Податок – це встановлений вищим органом державної законодавчої влади обов’язковий платіж, що сплачується юридичними та фізичними особами до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду в розмірах і строках, що визначаються законами про оподаткування.
Відповідно до П(С)БО 17 «Податок на прибуток» всі податкові різниці, які виникають між бухгалтерським та податковим обліком, діляться на постійні та тимчасові [1].
Постійні податкові різниці – різниці в оцінці активів і зобов'язань, що виникають в звітному періоді, не впливають на податок на прибуток в майбутніх періодах і не анулюються в подальших звітних періодах. Тимчасові податкові різниці – різниці в оцінці активів і зобов'язань, що виникають в звітному періоді, впливають на податок на прибуток в майбутніх періодах і анулюються в подальших звітних періодах [2].
До складу тимчасових відносяться різниці, що виникають як наслідок:
1) невідповідності оцінки зобов'язань, забезпечень;
2) невідповідності оцінки активів, витрат майбутніх періодів;
3) невідповідності критеріїв визнання і оцінки доходів (зокрема, доходів від операцій з цінними паперами, доходів від безоплатно отриманих необоротних матеріальних активів і так далі);
4) невідповідності критеріїв визнання і оцінки витрат (зокрема, витрат на придбання товарів (робіт, послуг), витрат по операціях з цінними паперами), невідповідності при використанні різних методів нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
Тимчасові податкові різниці бувають двох видів:
– тимчасові податкові різниці, що підлягають вирахуванню – це тимчасова різниця яка приводить до зменшення податкового прибутку (збільшенню податкового збитку) в майбутніх періодах,
– тимчасові податкові різниці, що підлягають оподаткуванню – включається в податковий прибуток (збиток) в майбутніх періодах.
Тимчасові різниці на підприємстві можуть виникнути при нарахуванні резервів на виплату відпускних, при проведенні переоцінки основних засобів, при нарахуванні амортизації за різними методами в податковому і бухгалтерському обліку, при наявності довгострокових зобов’язань по облігаціях з преміями тощо [2].
За відсутності тимчасових різниць виходить, що витрати з податку на прибуток повинні дорівнювати поточному податку на прибуток, тобто обліковий прибуток прирівнюється до податкового, що не відповідає дійсності.
Крім тимчасових різниць, існують і постійні різниці, які, у свою чергу, відіграють не менш важливу роль під час формування облікового та податкового прибутку.
Однією з основних проблем податку на прибуток є стимулювання розвитку економіки країни, що в свою чергу можливо через впровадження ставки податку на прибуток та введення пільг на деякі види діяльності.
Суттєвою перевагою Податкового кодексу є зниження ставок податку на прибуток юридичних осіб. Але, нажаль, це не стало основним критерієм стимулювання розвитку країни.
Поступового зменшення ставки податку на прибуток відбулося ще з 1 квітня 2011 р. (ставка податку на прибуток становить 23%, з 1 січня 2012 р. – 21%, з 1 січня 2013 р. – 19%, з січня 2014 р. – 16% ) [3]. Вводиться нульова ставка майже на п’ять років – з 1 квітня 2011 р. по 1 січня 2016 р. Вона поширюватиметься на підприємства, створені після 1 квітня 2011 р. за винятком тих, які виникнуть шляхом реорганізації, приватизації, корпоратизації. Діючі підприємства, щорічний обсяг доходів яких за останні три роки не перевищував 3 млн. грн., а кількість працівників – 20 осіб, теж можуть скористатись нульовою ставкою оподаткування. Ця ж умова поширюватиметься на колишніх платників єдиного податку, якщо обсяг їхньої виручки останнього року був не більшим 1 млн. грн., а кількість співробітників – менше 50 осіб.
Отже, можна сказати, що мало уваги приділяється наданню пільг малорозвиненим галузям економіки. Для України дуже важливим на сьогодні є вдосконалення податку на прибуток підприємства, який має бути необхідністю забезпечення достатніх державних надходжень [4]. Першочерговим кроком до вдосконалення функціонування податку на прибуток підприємства є прийняття Податкового кодексу, що здійснив би реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектора економіки та забезпечив поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб’єктів господарювання. Це в свою чергу забезпечить стимулювання оновлення виробничого потенціалу підприємств, наблизить оподатковуваний прибуток до його економічно визначеної величини та збільшить роль регулюючої функції податку на прибуток [5].
Список використаних джерел:
2. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
4. Онисько С.М. Податкова система: підручник / С.М. Онисько, І.М. Тофан , О.В. Грицина . – Львів: Магнолія плюс, 2004.
5. Федоров В.М. Податкова система України: підручник / В.М. Федоров, В.М. Опарін, Г.О. П’ятаченко . – К., 2000.