К.і.н. Єремєєва І.А.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

ІЗ ДОСВІДУ ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА ПОЛІТИЧНУ АКТИВНІСТЬ ГРУП ТИСКУ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ДЕМОКРАТІЇ

(на прикладі реформування внутрішньоспілкових відносин Великобританії 80-х рр. ХХ ст.)

 

Групи інтересів в політології розглядаються як суб’єкти соціально-політичної дії, що мають специфічні функції та цілі, на основі яких вони опосередковують відносини громадянського суспільства з одного боку та держави – з іншого. Коли групи інтересів задля досягнення своїх цілей починають тиснути на органи державної влади вони перетворюються на групи тиску. До традиційних груп тиску належать профспілки, які на різних етапах розвитку країн західної демократії мали значний вплив на розвиток не тільки соціально-економічної сфери, але виступали активними учасниками політичного процесу. Із історичного досвіду виходить, що виникнення груп тиску в нових галузях сприяє суспільному прогресу, а діяльність традиційних груп тиску в певних ситуаціях може консервувати необхідні реформи. Підтвердженням останньої тези виступає досвід взаємодії британської держави з профспілками в період реформ консервативного уряду М. Тетчер 80-х рр. ХХ ст. Тред-юніони виступили найвпливовішим опонентом урядовим реформам, що стало однією із причин реформування консерваторами профспілкового руху. Важливою частиною цих реформ стали зміни внутрішньоспілкових відносин.

Для британських профспілок характерна чітко визначена позиція відносно пропонованої політичної стратегії уряду й питань про політичні переваги на виборах. Політична активність тред-юніонів набуває різних форм. Найбільш значна з них – зв'язок британського профспілкового руху з лейбористською партією. Профспілки, на правах колективного члена лейбористської партії, одержували можливість брати участь у роботі державних органів і впливати на урядові рішення з питань, що входять до їхньої компетенції. Консерватори розглядали співробітництво лейбористської партії й профспілок як залучення останніх до розвитку соціалістичної ідеї [2.-Р.535]. Уряд Тетчер негативно ставився до процесу політизації профспілкового руху. Тому, консерватори вирішили переглянути напрямки політичної діяльності тред-юніонів, з метою її мінімізації.

Основні аспекти внутрішньоспілкових змін були розроблені міністром з питань зайнятості Я. Теббітом і опубліковані в січні 1983 р. у Зеленій книзі "Демократія в профспілках". У 1984 р. значна частина пропозицій "Демократії у профспілках" була реалізована в законі "Про профспілки". Найбільш принциповими положеннями закону є проведення таємного голосування з питань затвердження політичних фондів тред-юніонів, розширення поняття політичних цілей щодо діяльності тред-юніонів та обмеження потенційних джерела фінансування політичних фондів.

Закон "Про профспілки" 1984 р. спрямований на обмеження політичної діяльності тред-юніонів і проти їхніх традиційних зв'язків із лейбористською партією. У цьому відношенні уряд Тетчер змінив закон "Про тред-юніони" 1913 р., який регулював політичну діяльність тред-юніонів і створення профспілкових політичних фондів. Відповідно до Закону 1913 р., профспілки могли використовувати не тільки політичні, але і загальні фонди для проведення політичних кампаній. Визначення політичних цілей було досить розпливчасто і зводилося до розповсюдження політичної літератури; проведення зборів, до порядку денного яких включені політичні питання; витрати фінансових коштів на підтримку членів парламенту від лейбористської партії [4, с. 306]. Закон 1984 р. розширив поняття політичних цілей. До нового визначення увійшли витрати на радіо – телерекламу, вибори в Європейський парламент, видання (а не тільки розповсюдження) політичної літератури. Відповідно до закону, будь-яка політична діяльність профспілки, що відповідає визначенню, повинна фінансуватися тільки зі спеціального політичного фонду [6, с. 139] Метою цього нововведення було звуження політичної діяльності тред-юніонів і обмеження її фінансування. Зважаючи на те, що в деяких тред-юніонах не було політичних фондів, такі організації взагалі виключалися зі сфери політичних інтересів.

Закон "Про профспілки" 1984 р. вніс значні зміни в порядок утворення політичних фондів у тред-юніонах. Насамперед, ці зміни стосувалися процедури голосування тред-юніоністів по політичних фондах. Відповідно до Закону 1913 р., профспілки, які мають намір заснувати політичний фонд, повинні були дістати згоду більшості членів. У цьому випадку кожен член тред-юніону автоматично сплачував поряд з основним, внесок у політичний фонд. Ті, хто не бажав цього робити, подавали спеціальну заяву про свою відмову. Дана система в британському трудовому праві отримала назву contracting out (відмовлення від договору). Голосування з утвердження політичних фондів, відповідно до Закону 1913 р., проводилося лише один раз [4, с. 305].

Консерватори заявляли, що в більшості сучасних тред-юніонів, де голосування по політичних фондах проводилося багато років тому, рядові тред-юніоністи не впевнені чи хочуть вони, щоб фінанси профспілки використовувалися б для здійснення політичних цілей [3, с. 19]. З метою розширення демократії в профспілках, ст. 12 Закону 1984 р. зобов'язала тред-юніони кожні 10 років проводити голосування щодо доцільності існування політичного фонду [6, с. 135]. Головна вимога до голосування – його таємний характер. Право голосу з питання про утвердження політичних фондів поширювалося на всіх членів профспілки [6, с. 137]. Закон "Про профспілки" 1984 р. не містив норм, які закріплюють обов'язкове проведення голосування, резолюції по політичних фондах поштою. Для зміцнення демократії закон "Про зайнятість" 1988 р. зробив обов'язковим голосування поштою під наглядом незалежного спостерігача [2, с. 534]. Уряд вважав, що подібні демократичні заходи в профспілковому русі будуть сприяти зниженню політичної активності тред-юніонів і їхньому поверненню в рамки промислової діяльності.

Однак, як показали подальші події, усі 37 тред-юніонів, що повинні були провести голосування протягом року з моменту вступу в силу Закону 1984 р., проголосували за збереження політичного фонду. Резолюції про установлення політичних фондів прийняли і ті профспілки, що раніше подібних фондів не мали (наприклад, об'єднання службовців державного апарата) [5, с. 145–146].

Для обмеження фінансування лейбористської партій з боку тред-юніонів консерватори в Зеленій книзі пропонувала замінити систему contracting out на contracting in (вступ у договір). Остання означає, що всі члени профспілки повинні заповнювати заяву не про відмову, а про намір сплачувати політичний внесок. У ході обговорення закону "Про профспілки" у парламенті 57 консерваторів-задньолавців виступили проти введення системи contracting in. Своє неприйняття нової системи консерватори мотивували тим, що за таких обставин для консервативної партії в цілому виникне погроза перегляду в майбутньому будь-яким лейбористським урядом порядку фінансування торі з боку представників приватних підприємців. У цій ситуації консервативний уряд домовився з Генеральною радою БКТ про те, що система contracting out залишається за умови, що профспілки будуть ширше інформувати своїх членів про можливість відмови від сплати політичного внеску.

Закон "Про профспілки" 1984 р. значно обмежив можливості витрати коштів політичних фондів і джерела їхнього поповнення: ст. 14 передбачає, що політичний фонд не може фінансуватися за рахунок інших профспілкових фондів; у випадку виникнення заборгованості політичного фонду, його борг не може бути сплачений за рахунок фінансів тред-юніонів, що не належать до політичного фонду [6, с. 137]. Ці норми забороняли будь-які пересування фінансових коштів у профспілках. Джерелом поповнення політичних фондів можуть бути тільки внески членів профспілок. Так, наприкінці 1982 р. у бюджеті політичних фондів деяких тред-юніонів спостерігався дефіцит коштів, що обмежувало можливості їхнього функціонування. Але, відповідно до законодавчих норм того часу, профспілки ліквідовували недолік фінансів за рахунок інших фондів [4, с. 312]. Після прийняття Закону 1984 р. подібні дії вважалися неприпустимими, що робило проблематичним здійснення політичних акцій профспілками, які мали бюджетний дефіцит.

У цілому, зміни консервативним урядом принципів утворення політичних фондів мали обмежені результати. Кількість членів профспілок голосуючих за лейбористську партію скоротилася із середини 70-х рр. до 1992 р. усього лише на 8% [2, с. 539]. У той час, як на виборах у парламент 1987 р. тред-юніони фінансували виборчі кампанії 129 членів лейбористської партії, які представляли більш половини всіх парламентаріїв-лейбористів [1, с. 205]. Профспілкові політичні внески продовжували складати значну частину доходу лейбористської партії, що було наслідком позитивних результатів голосування в тред-юніонах щодо ухвалення політичних фондів. Зважаючи на британський досвід можна стверджувати, що законодавче втручання у внутрішні справи профспілок можна розцінювати як надмірний державний вплив на демократичні підвалини суспільства. Тому, наполегливі спроби консерваторів вплинути на внутрішні відносини в тред-юніонах не мали яких-небудь значних наслідків. Тоді як обмеження зовнішньої активності тред-юніонів (інший напрямок профспілкової реформи консерваторів) принесло свої позитивні результати.

 

Список использованных источников:

1. Butler D. The British general election of 1979 / D. Butler, D. Kavanagh. – L. : Basingstoke ; Macmillan, 1988. – XVII . – 379 p .

2. Conservative century: The conservative party since 1900 / ed. by Seldon A., Ball S. – Oxf. etc.: Oxford Univ. press, 1994. – XIX . – 842 p .

3. Democracy in trade unions / Press. to Parliament by the Secretary of the state for employment by Command of Her Majesty . – 1983. – 38 p .

4. Ewing K. Trade Union and Politics / K. Ewing // Labour law in Britain . – Oxf., N.Y. : Blackwell, 1986. – P. 304 – 323 .

5. Flanders A. Bargaining theory under modern capitalism / A. Flanders. – Geneva, 1967 . – 90 p .

6. Trade Union Act 1984 / Ed. by Peter Wallington // Butterworth employment handbook . – L.: Butterworth, 1987. – P. 122 – 141 .