Сем’янів І.О., к.м.н . Шаповалов В.П., Підвербецький О.Я.

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

БРОНХООБСТРУКТИВНИЙ СИНДРОМ: СУЧАСНА ПРОБЛЕМА У ФТИЗІАТРІЇ

 

Відповідно до даних медичної статистики захворювання дихальної системи є однією найпоширеніших причин тимчасової непрацездатності серед населення України. У клініці та патогенезі цих хвороб провідну роль відіграє розвиток бронхообструктивного сидрому (БОС), що значно погіршує якість життя хворих.

Туберкульоз легень відноситься до хвороб, при яких БОС є факультативним і який, однак, може призводити до порушення реґіонарного кровообігу і мікроциркуляції , розвитку гіперкапнії та гіпоксемії , дихальної недостатності; формування легеневої гіпертензії і легеневого серця; сприяє інвалідизації та зростанню смертності хворих. За результатами досліджень цілого ряду авторів у хворих на ТБ із БОС частіше зустрічається деструкція легеневої тканини (майже у 3,5 рази) та побічні реакції на антимікобактеріальні препарати (в 1,6 разів).

Епідемія туберкульозу (ТБ) супроводжується високим показником питомої ваги пацієнтів з деструктивним формами. Це означає, що кожен з таких пацієнтів може зайняти своє місце в епідеміологічному ланцюжку і продовжити поширення туберкульозної інфекції, якщо лікування таких пацієнтів буде неефективним. За результатами дослідження Норейка С.Б. широке впровадження цільової патогенетичної терапії ТБ, що складалася з комплексної методики діагностики та лікування БОС сприяє вірогідному збільшенню частоти загоєння каверн і припинення бактеріовиділення з наступним одужанням пацієнтів.

Туберкульозний процес у бронхах виявляється при всі клінічних формах ТБ. Він є невід’ємною компонентою патоморфологічних змін при ТБ і в уражених ділянках легень спостерігається у 100% випадків.

При вперше виявленому туберкульозі (ТБ) БОС зустрічається від 57,4 до 63,8%, при тривалості захворювання понад 4 роки – у 80% випадків. При вогнищевому туберкульозі бронхіальна обструкція зустрічається у 52,7%, інфільтративному – 56,6%, фіброзно-кавернозному – 76,9%, дисемінованому – 88,2%. Поширеність БОС серед осіб з посттуберкульозними змінами в легенях виявляється у 2–3 рази частіше, ніж серед решти населення, коливається у межах від 59,5 до 83,9% і є однією з основних причин тимчасової втрати працездатності, інвалідизації , і передчасної загибелі цих хворих.

Всі пацієнти з туберкульозом легень, що супроводжується синдромом бронхообструкції потребують комплексного обстеження для встановлення причин його розвитку і призначення патогенетично обґрунтованого лікування.

Сучасні підходи до терапії хворих з синдромом бронхіальної обструкції повинні бути диференційованими і включати в себе обов’язкове використання поряд з антимікобактеріальною терапією сучасних засобів бронхолітичної терапії, у т.ч. і ефективної техніки доставки із застосуванням небулайзерів .

Таким чином, бронхообструктивний синдром є притаманним практично для всіх форм туберкульозу легень. Він проявляється низкою характерних клінічно-рентгенологічних і функціональних ознак. У більшості хворих бронхообструкція є генералізованою з переважанням порушення бронхіальної прохідності у дистальних і середніх відділах дихальних шляхів, а обов’язковою морфологічною ознакою є наявність запальних змін, бронхоспазму , мукоциліарної дисфункції , що є, у більшості випадків, зворотними. Бронхообструкцію можна успішно лікувати із застосуванням поряд з програмою антимікобактеріальної терапії сучасних бронхолітиків .