Гребець О.Б.

ВСП НАУ Слов ’ янський коледж Національного авіаційного університету, Україна

ВИКОРИСТАННЯ ТРЕНІНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЕКОНОМІЧНІЙ ОСВІТІ

 

Розвиток ринкових умов в Україні, загальні зміни, зумовлені глобалізацією економічних і со ціальних процесів, спричинили нові вимоги до організації систе ми економічної освіти взагалі й професійної підготовки кадрів для економіки.

Від економічної освіти чекають насамперед підготовку кадрів для підприємництва і бізнесу, професійно компетентного фахівця і творчої особистості. Визначенні завдання можливо досягти в процесі інтеграції освіти з практичною діяльністю та посилення індивідуального підходу.

Одним з напрямів індивідуальної підготовки спеціалістів з урахуванням потреб їхньої мобільності та ефективності, вирішення пріоритетних і актуальних питань практичної діяльності є використання в процесі викладання економічних дисциплін тренінгових технологій навчання, що є досить актуальним.

Про науковість теми даної роботи свідчать дослідження І.А. Балягіної, М.А. Богорад, Г.О. Ковальчука, Н.Ю. Бутенко, М.В. Артюшиної, В.М. Матвієнко, І .М. Носаченко, Г.В. Осовської, Дж Равена.

Тренінг (англ. training ) – це запланований процес модифікації (зміни) відношення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду з тим, щоб досягти ефективного виконання в одному виді діяльності або в певній галузі.

Тренування (від англ. to train – виховувати, навчати) – комплекс вправ для тренування в чому-небудь. Тренування – система підготовки організму людини з метою пристосування його до підвищених вимог і складних умов роботи.

Тренінгові форми навчання відзначаються багатьма дослідниками як особливо привабливі з погляду формування різноманітних складових професійної компетентності фахівця.

Основні відмінності між традиційними та тренінговими формами навчання можна виокремити за двома показниками: 1) зв’язок із безпосеред ньою практичною діяльністю (навчання з відривом від роботи – без відриву від роботи – на робочому місці); 2) тривалість (довготермінові й короткочасні програми). Відповідно до цього впорядковують зміст, форми й методи навчально-пізнавальної діяльності студентів. Основною відмінністю тренінгів від усіх інших форм навчальних занять є їхня чітка підпорядкованість головній навчальній меті – тренуванню навичок.

У практичній діяльності тренінги спрямовано на розвиток здібностей індивіда й задоволення поточних і майбутніх потреб організацій. Тренінг-цілі можуть формулюватися на основі потреб і прагнень майбутнього фахівця, орієнтовних кваліфікацій, розвитку його самодовіри, гнучкості, базових навичок. Крім того, що тренінг має суспільне й організаційне значення, він може задовольняти й особистісні потреби індивіда. Часто персонал, відчуваючи турботу про себе, під час підвищення кваліфікації відповідає значним збільшенням ентузіазму в роботі. Проблема полягає в тому, що працівники часто не усвідомлюють своїх власних потреб. Тому допомога у визначенні напрямків та цілей навчання є важливою для саморозвитку.

У моделюванні різних видів тренінгів можна виділити кілька невід’ємних складових:

1. Пояснення (надання нової інформації).

2. Демонстрація (показ можливостей використання знань).

3. Імітація правильних дій.

4. Закріплення (практика).

Усі ці кроки є надзвичайно важливими. Тому недопустимо на 2-му етапі обмежитися запитанням «усім зрозуміло?», на 3-му етапі – залученням двох-трьох студентів, на 4-му етапі – домашнім завданням або самостійною роботою. Тренінг якраз і передбачає, що кожен має продемонструвати вміння самостійно виконувати практичні дії. Так, наприклад, моделювання тренінгу з теми «Макроекономічні показники в системі національного рахівництва» з дисципліни «Макроекономіка» включає вище зазначені складові (рис. 1).

 

Рис. 1. Структурна декомпозиція тренінгу на тему

«Макроекономічні показники в системі національного рахівництва»

 

Серед основних завдань тренінгів є орієнтація на кінцеві результати в практичній діяльності, визначення нових виробничих цілей; згуртування колективу та вдосконалення професійної майстерності; посилення мотивації та ентузіазму студентів; удосконалення навичок спілкування студентів при вирішенні професійних завдань.

Високий рівень активності викладач може підтримувати різними способами: за рахунок використання психотехнічних процедур, включення елементів змагання, застосування методів активного навчання тощо залежно від мети роботи (табл. 1).

 

Таблиця 1. В ибір методів і прийомів навчання залежно від мети активізації дидактичних процесів

Мета	Методи і прийоми навчання
Активізація сприйняття змісту	Візуальне підкріплення міні-лекції, наради, використання засобів навчання, роздавальних матеріалів (опорний конспект, робочий зошит), статистичні дані, фото, відеозаписи, кількаразове повторення, евристична бесіда
Активізація взаємодії	Робота в парах, малі групи, інтерв’ю, прес-конференція, дискусія, вправа-опонент, симуляції, ігри
Активізація пошуку ідей	SWOT-аналіз, робота з реальними документами, аналіз складання документів, «мозкова атака», ранжування ідей і показників, симуляції, ігри
Активізація оброблення даних та вирішення завдань	Експертні групи, номінальні групи, гуртки якості, робота з картками, створення плаката «мета-план»
Активізація індивідуальної роботи та презентації	Підготовка письмового звіту, підготовка індивідуальної презентації. Виокремлення новизни змісту, ідеї, проекту. Використання засобів візуального підкріплення

 

Отже, основним змістом тренінг-навчання є практичний досвід студентів з того чи іншого напряму майбутньої професійної діяльності. Він може охоплювати питання виконання посадових обов’язків, доручень, підвищення якості праці; організації взаємодії з людьми (клієнти, керівництво, партнери) у межах діяльності умовного відділу, підприємства, установи; проектування власної діяльності самовдосконалення – вирішення проблем, опанування нових видів діяльності і нових соціально-функціональних ролей. Тому, використання елементів тренінгу під час викладання економічних дисциплін надасть можливість викладачу досягти стабільно високий рівень розвитку і освіченості студентів.

 

Список використаних джерел:

1. Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті: навч. посіб. / Г.О. Ковальчук. – 2-ге вид., доп. – К .: кнеу , 2003.

2. Тренінгові технології навчання з економічних дисциплін: навч. посіб. / Г.О. Ковальчук, Н.Ю. Бутенко, М.В. Артюшина, І.А. Балягіна, М.І. Радченко; за заг. ред. Г.О. Ковальчук. – К.: КНЕУ, 2000.