К.е.н . Коробчук Т.І., Коробчук Л.І.

Луцький національний технічний університет, Україна

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД В ОРГАНІЗАЦІЇ ЕФЕКТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ

 

У сучасному суспільстві, що змінюється під впливом глобалізації та загальної інформатизації, актуальною є проблема якісної підготовки майбутніх фахівців технічного профілю. Велика кількість дослідників працюють над аналізом найважливіших її компонентів і визначають, які саме якості студент повинен сформувати й розвинути у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Вирішення цього питання полягає, ми вважаємо, у запровадженні в освітню діяльність вищих технічних навчальних закладів індивідуально-орієнтованого підходу. Лише розглядаючи кожного студента як особистість, яка має унікальний, властивий лише їй одній набір індивідуальних особливостей, можна коригувати ті чи інші позитивні якості та зменшувати рівень негативних. Проблема індивідуального підходу, врахування індивідуальних особливостей студентів, і створення відповідних педагогічних технологій була і залишається предметом дослідження багатьох учених. Аналіз психолого-педагогічної літератури, дисертаційних робіт з даної тематики, багаторічний досвід роботи у вищій школі дають змогу окреслити такі напрями реалізації індивідуального підходу та особливості впровадження його у навчальний процес вищих технічних начальних закладів: діагностування навчальної діяльності кожного студента; створення відповідних умов для саморозвитку, самореалізації, самоконтролю, враховуючи їх індивідуальні особливості.

Індивідуальний підхід до кожного студента є однією з основних вимог сучасного навчально-виховного процесу у вищій школі. Як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти, „...лише за умов переорієнтації системи освіти на врахування індивідуальних властивостей тих, хто навчається, з метою подальшого їх розвитку, можна створити умови для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя...” [1].

Індивідуальний підхід до проектування навчання повинен забезпечувати: реалізацію особистісного компонента в освіті, тобто врахування індивідуальних особливостей, особистісних цілей і рівня розвитку студента в процесі його навчання, а також планування і коригування навчання; індивідуальну освітню траєкторію студентів, яка визначається на основі їх особистісних характеристик і соціальної обумовленості навколишнього світу, в тому числі й освітніх норм; продуктивну освітню діяльність студента, яка дозволяє фіксувати, діагностувати, усвідомлювати і оцінювати його особистісний навчальний приріст у кожній освітній діяльності.

В умовах глобальної інформатизації особливої актуальності набуває застосування таких педагогічних технологій, які б створювали умови студентам для самореалізації, духовного становлення, саморозвитку. Ці технології базуються на таких компонентах: світоглядний, що формує професійну свідомість майбутніх спеціалістів; професійний, спрямований на оволодіння необхідною системою знань, вмінь та навичок; особистісний, який формує і розвиває індивідуальні якості.

Єдиним фундаментальним мотивом кожної особистості є прагнення до досконалості. Цілі, які люди ставлять перед собою, а також індивідуальні шляхи їх досягнення дають ключ до розуміння того, якого значення вони надають своєму життю. Ці життєві цілі значною мірою вибираються індивідуально, тобто, постійно прагнучи до досконалості, особистість здатна планувати свої дії і визначати власну долю. Досягнувши намічених цілей, вона підвищує свою самооцінку. Але прагнення до досконалості може набувати як негативного (деструктивного), так і позитивного (конструктивного) спрямування. Ці питання також потребують подальшого дослідження і повинні бути враховані в педагогічній діяльності та професійній підготовці майбутніх спеціалістів [2].

У законі „Про освіту” зазначається, що мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України. Але розвиток особистості неможливий в умовах, коли система освіти базується на методах викладання готових знань, а не самостійного їх здобуття, на засвоєнні і відтворенні готових знань, на пріоритетності викладача як носія знань.

Кожна людина володіє творчою силою, яка впливає на кожну грань її психіки: сприйняття, пам’ять, уяву, фантазію, мрії. Від творчої сили залежить формування цілей життя, визначення методу досягнення цих цілей, ступінь розвитку соціального інтересу. І саме творчість є пріоритетом у навчальному процесі. Але творче навчання можливе лише за постановки особистісно орієнтованих цілей, які, в свою чергу, базуються на індивідуальних особливостях кожного студента.

Отже, для організації ефективного процесу навчання в сучасних умовах необхідно:

-      переглянути погляди на можливості кожного студента, тому що всі вони можуть стати компетентними, викладач повинен навчитися бачити в кожному студентові наявність унікального набору властивостей, які важливі для успіху в тій або іншій спеціальній галузі;

-      головною метою освіти поставити завдання розвитку особистості на основі індивідуалізації навчання;

-      переглянути традиційні процедури тестування студентів і оцінювання їх навчальних досягнень, що базуються на усередненому рівні знань. Впроваджувати процедури оцінювання індивідуальних досягнень кожного студента.

Таким чином, урахування індивідуальних особливостей кожного студента, використання індивідуального підходу при організації процесу навчання та виховання має вирішальне значення для якісної підготовки майбутніх фахівців технічного профілю.

 

Список використаних джерел:

1. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті . – К.: Шкільний св іт , 2010. – 24   с.

2.      Узунова В.Г. Роль ценностных ориентации и социальных установок как факторов мотивации поведения личности / В.Г. Узунова // Вестник ЛГУ. – 2009. – №23, вып . 4.