Завада Т.Ю.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

 

  Процес соціальної адаптації, як складова процесу соціалізації, – невід’ємна частина життя людини. Соціальна адаптація – це інтеграція людини в суспільство, у процесі якої відбувається формування самосвідомості й рольової поведінки, здатності до самоконтролю й адекватних зв'язків та стосунків. Психологічна адаптація здійснюється шляхом пристосування людини до наявних у суспільстві вимог у процесі узгодження індивідуальних цінностей і переконань та суспільних норм [1]. Соціальна адаптація – активний процес пристосування людини до соціального середовища, спрямований на збереження й формування оптимального балансу між власним Я і навколишнім середовищем тут і тепер та з перспективою майбутнього. В залежності від того, як індивід пристосовується до соціального середовища , виділяють активну й пасивну адаптацію. У процесі активної адаптації індивід прагне енергійно взаємодіяти з середовищем, впливати на його розвиток та зміни, долати труднощі й перешкоди, вдосконалювати суспільні процеси. При пасивній адаптації індивід не прагне до змін оточуючої дійсності, пасивно реагує на існуючі норми, оцінки, способи діяльності, слабо мобілізує біологічні та психологічні ресурси для пристосування в соціальному середовищі [3].

  Соціальна дезадаптація – порушення пристосування організму та психіки людини до змін навколишнього середовища, що виявляється в неадекватних психічних, фізіологічних реакціях. Це система вчинків, або окремі вчинки, які входять у протиріччя з існуючими у суспільстві нормами.

  В останні роки в психологічній науці інтенсивно досліджується проблема перфекціонізму – дисфункціонільної властивості особистості, що характеризується прагненням встановлювати надто високі стандарти і неможливість отримувати задоволення від результатів діяльності. Зарубіжні дослідження вказують, що така властивість особистості як перфекціонізм породжує конкурентні стосунки з оточуючими, зумовлюючи соціальну ізоляцію і дефіцит підтримки [5]. Також до структури перфекціонізму включають такі особливості: надмірна самокритика, поляризоване мислення в аспектах «все або нічого», фіксація на власних помилках, страх невдачі, відкладання справ на «потім» [2] .

Проблема перфекціонізму недостатньо розроблена в психології. Як самостійний психологічний термін перфекціонізм починає використовуватися з 60-х років ХХ ст., а у вітчизняній психологічній науці набирає обертів його дослідження з початком ХХІ ст. На сьогодні не існує єдиного підходу щодо пояснення причин перфекціонізму , його структури, ґенезу, методів дослідження.

Щодо феноменологічної належності перфекціонізму , то існують такі наукові підходи:

1. Перфекціонізм – це прагнення самовдосконалення (мотив самовдосконалення) (П. Хьюїтт , Г. Флетт ).

2. Перфекціонізм – це настанова (установка) особистості (К. Хорні , І.А. Гуляс ).

3. Перфекціонізм – це риса особистості (М. Холендер , Д. Хамачек , А.Б. Холмогорова , Н.Г. Гаранян ) [4].

  Також прийнято виокремлювати адаптивний (нормальний) та дезадаптивний (невротичний) перфекціонізм (Д. Хамачек , Дж. Стоєбер , Дж. Джорман ).

  З метою виявлення взаємозв’язку перфекціозму із соціальною адаптацією особистості ми здійснили психологічне дослідження.

  Об’єкт дослідження – перфекціонізм як психологічний феномен.

  Предмет дослідження – перфекціонізм як чинник соціальної дезадаптації особистості.

  В процесі дослідження використано наступні методики:

1.     Опитувальник перфекціонізму Н.Г. Гаранян , А.Б. Холмогорової .

2.     «Шкала адаптивності» методики діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса та Р. Даймонда .

3.     Біографічний опитувальник ( BIV ).

В основу дослідження покладено гіпотезу про те, що зі зростанням рівня перфекціонізму в особистості, зростає рівень її соціальної неадаптованості .

У дослідження взяло участь 60 студентів першого курсу Львівського національного медичного університету ім.. Данила Галицького.

Статистичне опрацювання здійснювалось з використанням комп’ютерної програми Statistica 8.0. Аналіз отриманих результатів здійснювався за допомогою кореляційного аналізу.

Аналіз показників соціально-психологічної адаптації та показників перфекціонізму вказує на наявність істотних зв’язків між ними. Зокрема, виявлено, що зі зростанням рівня перфекціонізму у людини, знижується рівень її соціальної адаптивності ( r =-0,38). Також встановлено, що соціальна дезадаптивність зростає при сприйнятті особою інших людей як таких, що делегують високі вимоги та очікування ( r =0,34), при орієнтації на полюс найуспішніших ( r =0,33) та селектуванні інформації про власні помилки й невдачі ( r =0,28). Звичайно, такі когнітивні параметри перфекціонізму можуть лише гальмувати взаємодію особистості з соціумом. Адже, бездоганно, безпомилково відповідати вимогам суспільства абсолютно неможливо. Власне через сформовані ірраціональні когнітивні патерни , пристосування особистості до вимог і очікувань суспільства порушується: краще обмежити себе у взаємодії з соціумом, ніж прийняти власну недосконалість.

За допомогою біографічного опитувальника кореляційні взаємозв’язки щодо соціальної дезадаптованості особистості та рівня її перфекціонізму практично підтвердились. Було виявлено: що вищий рівень перфекціонізму у досліджуваних, то вищий рівень напруги, що виникає в міжособистісній взаємодії ( r =0,25), і як наслідок, виникають труднощі соціальної адаптації. Також простежується прямий кореляційний зв'язок між селектуванням інформації про власні помилки й невдачі та неспроможністю встановлювати і підтримувати соціальні контакти, проблеми з розкриттям власного Я ( r =0,22).

Отож, гіпотеза дослідження підтвердилась. Можемо зробити висновок, що перфекціонізм , пов'язаний з рядом ірраціональних когнітивних конструктів, може сприяти труднощам адаптації людини в соціумі, порушувати її професійні та міжособистісні взаємозв’язки.

 

Список використаних джерел:

1. Галецька І.І. Психологічні чинники соціальної адаптації / І.І. Галецька // Соціогуманітарні проблеми людини. – 2005. – № 1. – С. 91–100.

2. Гаранян Н.Г. Перфекционизм , депрессия и тревога / Н.Г. Гаранян , А.Б. Холмогорова, Т.Ю. Юдеева // Московский психотерапевтический журнал. – 2001. – № 4. – С. 18–48.

3. Кравцов С.О. Теоретичне бачення соціальної адаптації: стан, погляди, підходи / С.О. Кравцов // Український соціум. – 2008. – №3. – С. 83–96.

4. Лоза О.О. Психологічний аналіз феномену перфекціонізму : підходи до визначення / О.О. Лоза // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України; за ред. С.Д. Максименка. – Т. IX., Ч. 6. – К.: ГНОЗІС , 2009. – С. 213–221.

5. Hewitt P. Perfectionism in the Self and Social context: conceptualization, assessment and association with psychopathology / P. Hewitt , G. Flett // J–1 of Personality and Social Psychology. – 1991. – V. 60. – № 3. – P. 456 – 470.