ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ У ВИХОВАТЕЛІВ З РІЗНИМИ РІВНЯМИ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

VII Научно-практическая конференция "Спецпроект: анализ научных исследований" (14-15 июня 2012г.)

Колтунович Т.А.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,

м. Івано-Франківськ, Україна

Численні стреси в професійному й особистому житті та невміння справлятися з ними, високі навантаження та відповідальність на роботі, відсутність підтримки, зростання у сучасному суспільстві ситуацій пресингу, фрустрації, моббінгу, конфліктів і ін., часто стають причинами багатьох хвороб, деформацій, у тому числі й професійного вигорання (ПВ).

Проте, деякі науковці (A. M. Garden, В. В. Бойко, Д. Г. Трунов та ін.) переводять вигорання у конструктивну площину, розглядаючи його як механізм подолання стресу на емоційному рівні. Так, В. В. Бойко тлумачить його я к вироблений особистістю механізм психологічного захисту (МПЗ) у формі повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на певні психотравмуючі впливи [1]. Л.О. Китаєв-Смик, опираючись на результати досліджень О.Г. Луніної (1997), щодо негативних особистісних змін, які виникають у процесі професійної діяльності, які вона розуміє не як «захист», а як порушення захисних систем людської психіки, в основі яких лежить ослаблення адаптаційних можливостей організму та руйнування особистості, а не професійна деформація, висловлює думку про те, що, ймовірно, в окремих випадках, вигораючи, людина зі «сплощеними емоціями», все-таки, стає захищеною своєю нечутливістю від смертельних «недугів стресу»: інфаркту, інсульту, виразки шлунку. Тобто, живучи з «мертвою душею», людина захищає від смерті своє тіло [2]. Виходячи з подібних підходів, завдання вигорання – контроль і придушення негативних психічних станів, що виникають під дією тривалого стресу, а отже, його можна розглядати як компенсаторний механізм, що допомагає людині відновити гармонію та цілісність. Проте, подібне «відновлення», на наш погляд, діє так само як і будь-який МПЗ – викривлює, заперечує чи фальсифікує дійсність.

Метою дослідження є поглиблення уявлень про зв’язок ПВ і МПЗ.

Завдання дослідження полягає у визначенні базових і провідних МПЗ на кожному етапі формування професійного вигорання вихователів; виявленні структур МПЗ вихователів з різними рівнями сформованості ПВ.

Гіпотеза дослідження: відмінності між вихователями з різними рівнями сформованості ПВ обумовлені закономірностями структурної організації МПЗ.

Психометричний інструментарій дослідження склали: опитувальник діагностики рівня «емоційного вигорання» В.В. Бойка та методика діагностики типологій психологічного захисту Р. Плутчика (LSI) [3, с. 394–399; 444–452]. Обробка й інтерпретація отриманих результатів здійснювалася на аналітичному та структурному рівнях з використанням стандартного пакету статистичних програм MS Excel і Statistica 7.0.

За визначеним за методикою діагностики рівня емоційного вигорання В. В. Бойка підсумковим показником сформованості ПВ вибірку було розділено на три групи: респонденти з високим рівнем вигорання (ВРВ) (М = 204,42), середнім (СРВ) (М = 139,37) і низьким (НРВ) (М = 81,11).

Таблиця 1. Середні арифметичні та дисперсії шкал методики діагностики рівня «емоційного вигорання» В. В. Бойка для трьох груп респондентів

Групи Компоненти вигорання	з ВРВ		з СРВ		з НРВ
Групи Компоненти вигорання	М	D	M	D	M	D
переживання психотавмуючих обставин	20,15	34,14	12,24	52,71	5,67	31,73
незадоволеність собою	8,81	11,04	6,13	12,42	3	7,5
загнаність у кут	14,46	78,34	6,54	31,54	1,42	8,34
тривога і депресія	18,62	61,93	11,59	57,57	7,76	39,60
напруга	60,96	251,32	36,44	165,95	17,84	83,54
неадекватне вибіркове емоційне реагу вання	23,46	21,38	18,33	28,53	12,60	36,20
емоційно-моральна дезорієнтація	15,85	35,74	13,61	43,19	9,13	32,30
розширення сфери економії емоцій	17,58	46,73	13,80	73,90	5	33,68
редукція професійних обов’язків	21,15	32,7	17,72	40,58	11,82	45,79
резистенція	78,04	134,76	63,46	165,76	38,69	192,58
емоційний дефіцит	15,73	50,2	10,46	32,48	6,71	30,3
емоційне відчуження	15,35	52,16	11,15	23,3	7,93	19,97
особисітсне відчуження	19,38	62,65	6,96	26,3	3,96	15,91
психосоматичні і психовегетативні порушення	17,96	32,36	10,78	38,40	5,98	22,48
виснаження	68,42	235,61	39,41	179,57	24,58	87,89
підсумковий показник сформованості вигорання	207,42	693,21	139,37	437,48	81,11	450,51

Отримані дані (табл. 1) дозволяють говорити про відмінності між групами за усіма компонентами вигорання і виявлену загальну тенденцію до зростання усіх значень середніх від групи респондентів з НРВ до групи з СРВ і групи з ВРВ, що підтвердив (р?0,01) і проведений нами однофакторний дисперсійний аналіз Крускала-Уолліса.

Узагальнені результати методики LSI демонструє табл. 2.

Таблиця 2. Середні значення та дисперсії МПЗ у групах респондентів

з різними рівнями сформованості ПВ

М, D	Механізми психологічного захисту
М, D	A	B	C	D	E	F	G	H
респонденти з високим рівнем сформованості професійного вигорання
М	76,50	61,58	72,35	79,50	70,69	63,58	65,65	82,85
D	573,22	790,57	533,28	568,02	761,74	767,69	636,80	617,10
респонденти з середнім рівнем сформованості професійного вигорання
M	79,20	57,54	68,15	71,17	63,02	59,31	55,22	83,44
D	411,98	760,56	579,98	647,99	678,51	549,24	763,80	676,48
респонденти з низьким рівнем сформованості професійного вигорання
M	75,80	45,96	53,98	59,36	49,62	41,60	50,60	74,96
D	453,94	1074,77	1074,39	940,37	839,15	616,38	824,47	982,09

А – заперечення, В – витіснення, С – регресія, D – компенсація, E – проекція, F – заміщення, G – інтелектуалізація, H – реактивне утворення.

За результатами однофакторного дисперсійного аналізу Крускала-Уолліса можна говорити про наявність достовірних значущих відмінностей між групами респондентів з ВРВ і НРВ за МПЗ компенсація (D) (H = 11,969, p ? 0,01), проекція (E) (H = 10,334, p ? 0,01) та регресія (C) (H = 7,843, p ? 0,05), та між групами респондентів з ВРВ і СРВ та НРВ за механізмом заміщення (F) (H = 15,605, p ? 0,01).

Інтерпретуючи дані на структурному рівні, було проаналізовано матриці інтеркореляцій, побудовано відповідні структурограми МПЗ (рис. 1), визначено структурні індекси, базові, провідні МПЗ (табл. 3) та вирахувано вагові коефіцієнти (табл. 4).

Отримані результати дозволяють говорити про наявність найбільш інтегрованих структур МПЗ у респондентів з НРВ і ВРВ. Менш інтегрована структура МПЗ виявлена у респондентів з СРВ. Як видно з рис. 1, МПЗ витіснення (В) відокремлений від усіх інших, а індекс організованості структури (ІОС = 22) у 3,4 рази нижчий, ніж у групі респондентів з НРВ (ІОС = 74) та у 1,2 рази, ніж у групі респондентів з ВРВ (ІОС = 60), що свідчить про менш організовану структуру захистів у вихователів, у яких вигорання тільки формується (табл. 3). Очевидно, що саме відсутність витіснення (В) та низький показник реактивного утворення (Н) і сприяють формуванню вигорання на цьому етапі. Тенденція до зниження ІКС у респондентів з СРВ та зростання у групі респондентів з ВРВ показує, що вигорання може бути формою адаптації до умов оточуючого середовища. Тобто, вигорання можна розглядати як деякий компенсаторний механізм, що допомагає людині відновити гармонію і цілісність.

ВРВ СРВ НРВ

*Примітка:*
позитивний зв’язок на рівні статистичної значущості	0,01	0,05	0,10
негативний зв’язок на рівні статистичної значущості	0,01	0,05	0,10

Рис. 1. Структурограма МПЗ у респондентів з різними рівнями ПВ

Аналіз вагових індексів показує тенденцію до регресії (С), інтелектуалізації (G), проекції (Е) та заміщення (F) у респондентів з ВРВ, до інтелектуалізації (G), заперечення (A) та проекції (Е) у респондентів з ВРВ та до заперечення (A), компенсації (D) та витіснення (В) у респондентів з НРВ (табл. 4).

Рис. 2. Міра організованості структурограм МПЗ у респондентів

з різними рівнями сформованості ПВ

Визначені провідні МПЗ дозволяють говорити про значущу роль у формуванні вигорання заміщення (F) у респондентів з НРВ, реактивного утворення (Н) та витіснення (В) у респондентів з СРВ і заміщення (F) та інтелектуалізації (G) у респондентів з ВРВ.

Таблиця 4. Структурна вага та ранг МПЗ у респондентів з різними рівнями ПВ

Групи респондентів МПЗ	з ВРВ		з СРВ		з НРВ
Групи респондентів МПЗ	вага	ранг	вага	ранг	вага	ранг
A	12	6	9	2	22	1
B	12	6	0	-	21	3
C	21	1	4	4	15	6
D	13	5	4	4	22	1
E	20	3	9	2	15	6
F	19	4	4	4	15	6
G	21	1	11	1	18	5
H	3	8	3	7	20	4
Базові МПЗ	G, C, E, F		G, A, E		A, D, B, H
Провідні МПЗ	F, G		H, B		F

Отже, групи респондентів з різними рівнями сформованості професійного вигорання відрізняються не тільки за рівнем вираженості МПЗ, але й за їхньою структурною організацією. З метою визначення гомо-/гетерогенності структурограм, було використано метод ? ² . Отримане значення ? ² вказує на достовірно значущі відмінності у структурах МПЗ респондентів з різними рівнями ПВ(? ² _емп. 491,551 > ? ² _крит. 81,069, р ? 0,01). Тобто, можна говорити про статистично достовірну їх різнорідність, а, отже, їхню гетерогенність, та значущі відмінності між групами у плані детермінант ПВ.

Висновки. Таким чином, гіпотеза дослідження, що ґрунтувалась на припущенні щодо детермінації ПВ відповідною організаційною структурою МПЗ підтвердилась. Отримані результати дослідження дозволяють зробити попередні висновки про можливість компенсації ПВ шляхом корекції захисних адаптаційних механізмів. Проте, проведене дослідження не є вичерпним стосовно означеної проблематики та потребує уточнення.

Список використаних джерел:

1. Бойко В.В. Синдром эмоционального выгорания в профессиональном общении / В.В. Бойко. – СПб.: Сударыня, 1999. – 32 с.

2. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. Психологическая антропология стресса / Л.А. Китаев-Смык. – 2-е изд. – М.: Академический проект, 2009. – 943 с.

3. Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н.П. Фетискин, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов. – М.: Изд-во Ин-та психотерапии, 2002. – C. 394–399, 444–452.