Кияшко Ю.П.

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ЗОБРАЖАЛЬНО-ВИРАЖАЛЬНИХ ЗАСОБІВ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ТЕЛЕСЮЖЕТІ

(результати соціального експерименту)

 

Застосування таких виражально-зображальних засобів як панорамування, масштабування, ракурсна й фокусна зйомка набуває вагомого значення під час підготовки візуальної складової телевізійного продукту. Проте, теоретики й практики тележурналістики наголошують на доцільності мінімального використання зазначених технік в інформаційних сюжетах [2 ; 3 ; 5]. За кілька секунд (оптимальною тривалістю кадру в інформаційному сюжеті вважається 3 секунди) готового кадру навіть технічно складно професійно змонтувати, а тим більше сприйняти глядачу відеоінформацію з використанням зображальних засобів. Тим не менш, український телевізійний простір не позбавлений продукту, де зустрічаються вищезазначені техніки створення інформаційного образу.

Метою розвідки є відобразити й проаналізувати результати соціального експерименту, в ході якого з’ясували специфіку сприйняття глядачами наявності зображально-виражальних засобів зйомки у візуальній структурі інформаційного повідомлення.

В ході експерименту, проведеного на базі Незалежного центру соціологічних досліджень Запорізького національного університету, учасникам експериментальної (11 осіб) та контрольної (11 осіб) груп (далі – ЕГ та КГ відповідно) було запропоновано переглянути пару діаметрально протилежних відеофрагментів. У першому фрагменті новинного сюжету під назвою «52% відсотки території Києва мають стати зеленою зоною» («1+1», «ТСН», від 02.12.2011 р. Надалі – «Фрагмент 1» ) авторами зйомки були застосовані панорами, рух камери («наїзди», «від’їзди», тощо), тоді як другий відеофрагмент з телесюжету, що має назву «В Європі триває сніговий апокаліпсис» («Інтер», «Подробиці», від 11.01.2012 р. Надалі – «Фрагмент 2» ) відзначався стабільністю та статичністю камери.

В основу відбору 22-х інформантів покладена теоретична вибірка. Параметрами вирівнювання стали стать, вік, рівень освіти. Варто наголосити, що психічний процес сприйняття доступний для глибинної фіксації та подальшого аналізу інструментами якісної методології. Таким чином, дослідження проведено згідно всіх правил, що використовуються у якісній методології [1; 4] .

Отже, результати обговорення продемонстрованих відеофрагментів, з одного боку, дозволяють зробити висновки щодо кращого та позитивнішого сприйняття Фрагменту-2 , який отримав схвальні відгуки від 19 з 22 учасників дослідження. З іншого, подібна майже одностайна легкість у сприйнятті статичного відеоряду не виключає аналогічного ставлення і до фрагменту з рухом камери, панорамуванням тощо. Фрагмент-1 , як мінімум, нормально сприйнявся вісьмома учасниками експерименту (4 з контрольної та 4 з експериментальної групи). Фрагмент з використаними зображально-виражальними засобами отримав позитивну оцінку в основному від учасників соціального експерименту у віці від 20 до 35 років. Це пов’язано:

-      по-перше, з віковими особливостями сприйняття інформації. Так, рух у різних його проявах сприймається як показник динаміки, розвитку, змін, що, імпонує молоді;

-      по-друге, з психологічними особливостями індивіда, коли, наприклад, темперамент та/чи характер визначають специфіку сприйняття соціальної реальності – надмірна швидкість, певна хаотичність у відеоряді може не викликати неприємних відчуттів у силу нетерплячості особи, її схильності до миттєвого прийняття рішень, підвищеної активності тощо;

-      по-третє, з невисоким рівнем чутливості до використання подібних технічних засобів побудови відеоряду в цілому. Тут ідеться про те, що статичність та рухомість відеокартинки не були розпізнані інформантами, тому емоції та відчуття, пов’язані зі застосуванням зображально-виражальних засобів не ідентифікувалися модератором.

Позитивне ставлення до відеоряду зі застосуванням зображально-виражальних засобів (зокрема, панорамування, руху самої камери) є нетиповою моделлю сприйняття відеоматеріалу глядачами (рис. 1). В той самий час, воно не виключає паралельних позитивних оцінок статичної картинки, що дозволяє говорити про вікову та психологічну обумовленість подібної амбівалентної позиції. Оцінка Фрагменту-1 як гармонійного та злагодженого, вказує на теоретичну насиченість нашої вибірки, проте так само лише демонструє варіативність схем сприйняття та інтерпретації отриманої візуальної інформації, виходячи з індивідуальних особливостей людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Попарне порівняння специфіки сприйняття Фрагменту-1 та Фрагменту-2 представниками ЕГ та КГ

 

Розглянувши специфіку сприйняття зображально-виражальних засобів організації відеоряду в межах експериментальної та контрольної груп, зазначимо, що домінуючим типом сприйняття запропонованих відеофрагментів є виявлена перевага Фрагменту-2 (мінімальне застосування руху камери). Даний фрагмент асоціюється зі спокоєм, легкістю, приємною повільністю, позитивним емоційним забарвленням, чіткістю та стабільністю картинки, що забезпечує плавність переходів, а також зі зрозумілістю. Остання характеристика фігурує як в поясненнях представників ЕГ, так і КГ, що дозволяє говорити про виконання відеофрагментом комунікаційної функції. Тоді, як типовим сприйняттям Фрагменту-1 (відео насичене рухом під час відеозйомки) є неприємні відчуття, викликані рухом камери, акцент на недоліках роботи камери, незрозумілому змісті, низькій інформативності та швидкій зміні кадрів.

Отже, аналіз специфіки сприйняття відеофрагментів дозволяє констатувати, що надмірне використання зображально-виражальних засобів в інформаційному телесюжеті ускладнює сприйняття, а мінімальне використання – є оптимальним для комунікаційного процесу.

 

Список використаних джерел:

1. Абруков В.С. Количественные и качественные методы : соединяем и властвуем / В.С. Абруков , Я.Г. Николаева // Социс . – 2010. – № 1 – С . 142–145.

2. Бойд Е. Ефірна журналістика. Технологія виробництва ефірних новин / Е. Бойд . – К.: Київська типографія, 2007. – 429 с.

3. Гаврилов К.В. Как делать сюжет новостей и стать медиатворцом [Електронний ресурс] / К.В. Гаврилов. – М.: Амфора, 2007. – 304 с. – Режим доступу : http://www.koob.ru/gavrilov_k

4. Готлиб А.С. Введение в социологическое исследование: Качественный и количественный подходы. Методология. Исследовательские практики / А.С. Готлиб . – Самара: Самарский университет, 2002. – 424 с.

5. Князев А.А. Основы тележурналистики и телерепортажа [Електронний ресурс] / А.А. Князев . – Бишкек : Изд-во КРСУ , 2001. – 160 с. – Режим доступу : http://www.twirpx.com/file/159678/?rand=3416866