К.е.н . Пирч М.І.

Національний університет “Львівська політехніка” , Україна

ВИПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ІНДИКАТОРИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

 

Важливим етапом емпіричного аналізу економічної динаміки є вибір показників (індикаторів), які найкраще відображали б загальний рівень та напрямки зміни економічної активності в країні, забезпечували її поточну оцінку та прогнозування. Започаткували використання інструментарію емпіричного аналізу економічних циклів з допомогою макроекономічних індикаторів американські економісти А. Бернс та У. Мітчелл. Великий внесок у дослідження даного інструментарію здійснив Дж. Мур.

Для короткострокового передбачення поворотних пунктів циклічних коливань в економіці використовують випереджувальні індикатори. Вони досягають максимуму (мінімуму) перед настанням вершини (дна) “загальної ділової активності” , яка найчастіше вимірюється з допомогою ВВП чи індексу промислового виробництва.

Зміна окремих макроекономічних показників з часом буває неоднозначною на різних фазах економічного циклу. До того ж, окремі індикатори можуть мати різну тривалість випередження. Тому на основі простих випереджувальних індикаторів ділової активності вчені будують відповідні складені показники, які краще передбачають поворотні пункти економічного циклу.

Так, складений випереджувальний індикатор часто містить дані про замовлення підприємств, пропозицію грошей, фінансові результати діяльності підприємств, очікування економічних суб’єктів, значення біржових індексів, ціни деяких видів сировини, кількість виданих дозволів на будівництво, ступінь використання виробничих потужностей, продуктивність праці, кількість нових фірм, кількість банкрутств та ін.

Зауважимо, що висновок про те, чи певний показник економічної активності є випереджувальним, слід робити на основі емпіричного аналізу динаміки даного показника в конкретній країні. Результати залежать від структури економіки та рівня її розвитку. Компоненти складених індикаторів з часом слід переглядати і змінювати.

Існує правило, відповідно до якого зміни динаміки випереджувального індикатора можуть свідчити про наближення поворотного пункту економічної активності, якщо вони

– тривають настільки довго, щоб можна було стверджувати про входження економіки в іншу фазу (скажімо, щонайменше три місяці);

– є значними та чітко вираженими, порівняно з попередніми змінами (що можна виміряти річним темпом зростання показника протягом останніх шести місяців);

– охоплюють якнайбільше сфер економічної діяльності.

Окрім кількісних випереджувальних індикаторів (будуються на основі статистичних даних), для передбачення ділової активності використовують також якісні показники (формуються з допомогою кон’юнктурного тесту   і відображають суб’єктивну оцінку, очікування та поведінку окремих виробників і споживачів на ринку). Водночас деякі складені випереджувальні індикатори можуть містити як кількісні та якісні показники.

Інструментарій передбачення поворотних пунктів економічного циклу з допомогою випереджувальних індикаторів і сьогодні успішно використовується в багатьох країнах. Розглянемо кілька прикладів з досвіду іноземних країн.

  У США економісти організації The Conference Board обчислюють складений випереджувальний економічний індекс ( LEI ), що формується з десяти окремих показників (середня тривалість робочого тижня, нові замовлення, очікування споживачів, дозволи на будівництво, ціни акцій, пропозиція грошей та ін.). Падіння LEI на 2% (у річному вимірі), яке супроводжується зниженням значень більшості з його десяти   компонентів, свідчить про наближення економічного спаду в країні. Даний індикатор зазнав критики через те, що передбачив дещо більше економічних спадів, ніж їх було насправді (імовірно через те, що містить фондовий індекс) а також за те, що не відображає ділової активності у сфері послуг.

У Західній Європі Європейська Комісія періодично публікує складений якісний показник, що має назву Індекс економічних очікувань. Цей індикатор відображає оцінку міркувань та очікувань економічних суб’єктів щодо тих чи інших аспектів економічної активності в різних секторах економіки (обробна промисловість, роздрібна торгівля, будівництво), а також настроїв споживачів. Такі опитування дають змогу порівняти коливання ділової активності в різних країнах ЄС.

Країни Європейського Союзу також самостійно будують різноманітні складені індикатори ділової активності для своєї національної економіки та інших країн. Так, скажімо, у Німеччині обчислюють Індекс економічних очікувань ZEW на основі результатів опитування близько 350 фінансових експертів. Водночас Індекс ділового клімату, який публікує організація CESifoGroup у Мюнхені, розраховується на основі щомісячних опитувань 7000 фірм обробної промисловості, будівництва, а також оптової і роздрібної торгівлі. Дана організація розраховує також інші індикатори, що відображаються стан господарської кон’юнктури в сфері послуг та сфері зайнятості, а також індекси економічного клімату для зони євро та світової економіки.

Звісно, якісні індикатори є дуже суб’єктивними показниками. Проте вони, як правило, тісно корелюють зі статистичними показниками ділових циклів і тому можуть використовуватися для короткострокового прогнозування коливань ділової активності.

Вітчизняним економістам варто працювати над створенням системи випереджувальних індикаторів в Україні. При цьому слід враховувати рівень розвитку та структуру вітчизняної економіки. Передусім варто простежити динаміку показників промислового виробництва за галузями; загального рівня цін і цін на сировину; обмінного курсу національної валюти; показників кредитування економіки та ін.