К.е.н . Бєлов О.В.

Полтавський університет економіки і торгівлі, Україна

ФІНАНСОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ У ЗАГАЛЬНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПОТЕНЦІАЛІ КРАЇНИ

 

Одним з фінансових інструментів попередження економічних криз та подолання їх наслідків є фінансовий потенціал забезпечення стратегічного розвитку країни. Саме його наявність в країні і ефективна реалізація можуть забезпечити цілеспрямований стійкий розвиток.

Проблемам потенціалу в радянській і пострадянській науковій економічній літературі було присвячено роботи О. Варшавського [ 1 ] А.  Анчишкіна [ 2 ], Г.  Доброва [ 3 ], Ю. Донця [ 4 ], І.  Каленюк [ 5 ], О. Комарової [ 6 ], В.  Свірського [ 7 ], В.  Данілова [ 8 ] та ін. Потенціал розглядався на макро- і мікрорівнях . Спільним серед великої кількості точок зору є те, що поняття «потенціалу економічної системи» є складною економічною категорією яка містить у собі такі складові: кадровий потенціал, основні фонди, технологічний потенціал, інформаційний, науково-технічний потенціал, фінансовий і ін. Але повної згоди про те, які види потенціалів вичерпно описують загальний потенціал системи, поки немає.

Ми пропонуємо побудувати дану систему на основі аналізу одного з основних понять економічної теорії – факторів виробництва та цілеспрямованості реалізації кожного виду потенціалу. Дана модель співвідношення потенціалів представлена на рис. 1. Класична економічна школа виділяє три основних фактори виробництва: праця, земля, капітал. У сучасній постіндустріальній цивілізації виникає ще один, четвертий фактор виробництва – інформація. Врахування головних призначень кожного виду потенціалу, а саме головною метою реалізації освітнього потенціалу системи є «виробництво» висококваліфікованої робочої сили, наукового – «виробництво» інформації для здійснення традиційного виробничого процесу, технічного   виробництво засобів виробництва, визначається їх пріоритетність.

 

Рис. 1. Модель загального потенціалу господарської системи

(країна, регіон, підприємство) на основі включення факторів виробництва

Позначення потенціалів: 1. Освітній. 2. Науково-технічний. 3. Науково-технічний стратегічного розвитку.

4. Інноваційний. 5. Інноваційний стратегічного розвитку 6. Виробничий.

7. Виробничий стратегічного розвитку. 8. Фінансовий. 9. Фінансовий стратегічного розвитку.

 

Розглянуті три потенціали разом створюють основні складові інноваційного потенціалу країни, який теж буде складатися з кадрової, трудової, інформаційної складових, але якісно перероблених. Очевидним є те, що і науковий і технічний потенціали значною мірою потребують також високоосвічених фахівців. Можна зробити висновок, що освітній потенціал країни буде складати ядро загального його загального господарського потенціалу. Взаємодіючи із науково-технічним він буде формувати інноваційний потенціал і вже реалізація інноваційного потенціалу господарської системи є передумовою формування адекватного постіндустріальному суспільству виробничого а потім і фінансового потенціалів.

Виходячи з сучасних визначень поняття потенціалу стратегічного розвитку країни, слід відмітити, що більшість дослідників, що його вивчали, погоджуються, що цей потенціал складається з фінансового, виробничого, технічного, інноваційного та інших видів потенціалів економічної системи. З нашої точки зору, потенціал стратегічного розвитку являє собою частини вказаних вище потенціалів, виділених для досягнення стратегічних цілей даної економічної системи. Отже, у пропонованій моделі показано, що певну частину кожного з основних потенціалів загального господарського потенціалу країни можна і потрібно спрямувати на досягнення стратегічних цілей країни, а відповідно сума цих частин буде складати загальний потенціал стратегічного розвитку країни в цілому.

Відповідно, фінансовий потенціал стратегічного розвитку країни являє собою частину її фінансового потенціалу, та складається як і всі інші потенціали країни з людських, природних, матеріальних та інформаційних ресурсів, але не в чистому вигляді, а оцінених у грошовій формі, яку вони набули шляхом трансформації потенціалів від ядра господарської системи потенціалів до її меж.

 

Список використаних джерел:

1    Варшавський А.Е. Научный потенциал страны / А.Е. Варшавский . – М. : Знание , 1984. – 64 с .

2    Анчишкин А.И. Наука – техника – экономика / А.И. Анчишкин . – М. : Экономика , 1989. – 383 с.

3    Научно-технический потенциал : структура, динамика , эффективность / Г.М. Добров , В.Е. Торкань [ и др.]. ? К. : Наукова думка, 1988. – 346 с.

4    Донец Ю.Ю. Эффективность использования производственного потенциала / Ю.Ю.  Донец . – К.: Знание , 1987. – 114 с.

5    Каленюк І.С. Освіта у векторному вимірі: потенціал та механізм розвитку / І.С. Каленюк . – К. : Тов. кадри, 2001. – 316 с.

6    Комарова О.А. Теоретико-методологічні підходи до виявлення сутності освітнього потенціалу / О.А. Комарова // Проблеми науки. ? 2003. – № 5 . – С. 15–19.

7    Свірський В. Фінансовий потенціал: теоретико-концептуальні засади / В. Свірський // Світ фінансів. – 2007. – Вип. 4 (13). – С. 43–51 .

8    Финансовые инструмененты социально-экономического развития государства и регионов : монография / под ред. Д. Данилова. – К.: Компьютерпресс , 2009. – 288с.