К.е.н. Голод В.Ю.
Українська Асоціація китаєзнавців
ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В КРАЇНАХ АТР В КОНТЕКСТІ ЗАПОБІГАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ
Фінансово-економічна криза – явище важко прогнозоване. Це є головним поясненням того, що антикризові заходи вживаються із затримкою, а антикризова політика інколи не має бажаного ефекту. Кризи не схожі одна на одну, мають свої особливі внутрішні та зовнішні передумови та наслідки.
Сучасна система валютно-фінансового регулювання представляє собою складний механізм, кожний елемент якого спрямований на досягнення поставлених цілей державної економічної та соціальної політики. Однак фінансові кризи вносять свої корективи у валютно-фінансове регулювання країн світу. Важливою характеристикою антикризової політики останніх років є
посилення масштабного втручання держави у розвиток економіки. Криза, як фаза економічного циклу, є невід‘ємним елементом розвитку ринкової системи країни, кінцевим наслідком якої є оновлення економічної системи та подальше економічне зростання.
Оцінка існуючих антикризових стратегій зроблена на основі практичного досвіду країн Азійсько-Тихоокеанського регіону. Серед них можна назвати:
- залучення приватного сектору до рекапіталізації фінансових інституцій;
- аукціонний продаж проблемних активів;
- заснування компаній з управління активами;
- посилення ролі держави для ефективного та стійкого функціонування економічної системи в цілому;
- зменшення обсягу обов‘язкових банківських резервів та податку з бізнесу;
- диференціація банківських продуктів, що базується на фінансовій інновації;
- підвищення конкурентоспроможності фінансових інституцій шляхом злиття та поглинання.
Фінансові системи більшості країн АТР відносяться до банково-орієнтованого типу. Тобто визначена ключова роль банківської системи в економічному житті країн. Банківська система приймає безпосередню участь у валютно-фінансовому регулюванні. Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна) пов’язана з надзвичайно високими ризиками банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб’єктів, несуть у собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розладу всього грошового ринку та провокування загальноекономічної кризи.
Виконання банківською системою стабілізаційної або регулюючої функції проявляється двояко:
1) у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок – від центрального банку до вузькоспеціалізованих комерційних банків;
2) у створенні дійового механізму державного контролю й нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків взагалі.
До загальних недоліків валютно-фінансового регулювання країн регіону можна віднести:
- відсутність єдиного контролю за діяльністю банківської системи (Таїланд, Індонезія, до певного часу – Тайвань, Корея);
- велика вірогідність утручання уряду в діяльність банків щодо фінансування певних проектів або надання державних гарантій за банківськими депозитами тощо, що призводило до зростання фінансових ризиків (Тайвань, Корея, Малайзія);
- недосконалість механізмів банкрутства нежиттєздатних банків: оздоровлення замість закриття (у більшості країн регіону).
Нездорова банківська практика НІК, що лежала в основі кризи 1997-1998 років, була кардинально переглянута в після кризовий період. Перш за все, майже всі країни прагнули незалежності центрального банку та консолідації нагляду за всіма фінансовими установами.
Уряд Тайваню підтримує банківські злиття з метою функціонування меншої кількості банківських установ, конкурентоспроможних по міжнародним стандартам, що є одним з антикризових методів. Розробляються процедури мобілізації капіталу іноземних взаємних фондів, можливість випуску їхніх цінних паперів та надання консультативних послуг на Тайвані, а також брокерським фірмам виступати агентами з продажу закордонних облігацій. Комітет фінансового контролю також поставив собі за мету послабити обмеження на переміщення капіталів тайванських фірм в Китай.
Протягом останніх років урядом Тайваню проводиться програма розвитку сектору послуг, що називається SMILE (Service, Market, Innovalue, Life, Environment). Попит ринку на якісні та комплексні фінансові послуги з кожним роком стає все більше відчутним, й тому спеціалізуватись лише на видачі кредитів уже недостатньо. Тому тайванський фінансовий сектор пристосовується до виклику глобалізації на шляху перетворення в регіональний фінансовий центр.
Взагалі консолідація фінансових інституцій має 4 позитивні ефекти. По-перше, консолідація створює економіку оцінки, економіку масштабів та ефективного адміністрування. По-друге, після консолідації фінансові інституції збільшують свою долю ринку, як наслідок – зростає авторитет банківської установи та можливо його прибутковість через збільшення кредитних ставок та зменшення депозитних ставок. По-третє, фінансові інституції можуть поширити свою діяльність на іншу фінансову сферу через консолідацію, вони мають можливість зменшити операційний ризик та підвищити вартість компанії через диверсифікацію. По-четверте, консолідація призводить, як правило, до фінансових інновацій.
Всі фінансові інституції дуже схожі на Тайвані: якщо банк хоче мати конкурентну перевагу на ринку, він повинен продумати політику диференціації своїх продуктів, що базуються на фінансовій інновації. Якщо масштаб банку зростає, він має більше фондів для інвестиції в нові фінансові продукти. Як результат – збільшення прибутковості. Якщо фондовий ринок ефективний, то ринок буде мати ефект від консолідації відразу ж після оголошення про консолідацію. В емпіричних вченнях консолідація фінансових інституцій впливає на ринкову вартість учасників через коливання прибутковості їхніх акцій протягом кількох днів або місяців після оголошення про об‘єднання.
Варто також указати на значне збільшення обсягу офіційних валютних резервів у регіоні, що є одним з елементів антикризової стратегії. Згідно звіту Світового банку в червні 2012 р. в 5-х країнах регіону, що входять в 10-ку передових економік за рівнем золотовалютних запасів, було акумульовано 5,51 трлн. дол. США. Найбільші обсяги були зафіксовані в КНР (3,24 трлн. дол. США) та в Японії (1,272 трлн дол. США).
НІК “ другої хвилі” (Індонезія, Таїланд, Малайзія та Філіппіни) та Корея зазнали значного впливу азійської кризи 1997–1998 рр. в основному через значне перевищення припливу короткострокового капіталу над обсягами надходження валюти від експортних та інших операції. Кризова трансформація фінансової системи НІК Східної Азії триває й досі. Вживаються заходи в напрямі реформування банківських систем, а саме у вирішенні проблем нежиттєздатних фінансових інститутів шляхом закриття, реструктуризації,. злиття та поглинання. Серед важливих заходів можна назвати посилення принципів регулювання та контролю, приведення національних стандартів функціонування фінансових інститутів у відповідність до міжнародних стандартів. Важливою стратегією кризової трансформації НІК є залучення приватного сектору до рекапіталізації фінансових інститутів.
Питання економічної та валютно-фінансової інтеграції в АТР стало актуальним після азійської кризи 1997–1998 років. Як зазначалося президентом Азійського банку розвитку Х. Куродою, “…регіоналізм підрозділяється на чотири категорії: торгівля та інвестиції, монетарний та фінансовий, розвиток інфраструктури, транскордонна соціально-культурна взаємодія”. Саме протистояння викликам фінансової глобалізації стало причиною активізації регіонального фінансового співробітництва.
Протягом тривалого часу Японія зберігала за собою статус головної економічної держави Азійсько-тихоокеанського регіону. Сьогодні її з позиції регіонального лідера поступово витісняє Китай, чия сукупна могутність зростає швидкими темпами. За думкою китайських експертів, Китай уже перетворився на “локомотив” економіки всього АТР. Поступово формується нова модель розвитку регіону, яка буде повноцінно функціонувати за 10-20 років. За прогнозами експертів, сукупний ВНП країн АТР у 2020 р. може перевищити сукупний ВНП країн ЄС удвічі. В основі такого стрімкого розвитку будуть лежати, як і раніше, іноземні інвестиції та експорт.
Регіональна політика, спрямована на лібералізацію переміщення капіталів та регіональну фінансову інтеграцію. Однак ця інтеграція залишається на зародковому рівні. Багато вчених говорять, що фінансові ринки в Азії більш інтегровані з глобальною економікою, ніж всередині регіону. Посилення фінансової інтеграції на глобальному, ніж на регіональному рівні разом зі швидким просуванням на світовий ринок капіталів, передбачає потенційну загрозу від глобальних криз на економіку азійських країн. Це означає, наприклад, що якщо регіональний фондовий ринок повністю інтегрований у глобальне середовище, то коливання фондових індексів залежить від стану світової економіки.
Ураховуючи значний фінансово-інвестиційний потенціал країн регіону, розвиток відносин у цьому напрямку має стати стратегічною задачею для України. Позитивний досвід країн АТР у реформуванні їхніх фінансових систем є корисним у подальшому розвитку економіки України. Створення якісного інформаційно-інституційного середовища є основою формування здорової валютно-фінансової системи країни. Серед інших напрямків застосування досвіду країн АТР можна назвати такі:
1) Застосування досвіду східно-азійських країн у процесах консолідації банківських капіталів, злиття та поглинання у фінансовому секторі для подальшого оздоровлення банківської системи України, яка теж вважається перенасиченою банками.
2) Вивчення досвіду країн АТР у заходах боротьби з рівнем непогашених позик.
3) Урахування досвіду країн регіону (зокрема, Тайваню) у збільшенні долі вітчизняних інвесторів у фінансовий сектор з метою уникнення ризику залежного розвитку та відстоювання економічних інтересів країни. Велика доля внутрішніх інвестицій Тайваню була значним антикризовим фактором в 1997-1998 рр.
4) Збільшення кількості та якості фінансових послуг з урахуванням акценту НІК на розвиток фінансового сервісу в процесах реформування фінансового сектору взагалі.
5) Уряд України в ході подальшого реформування валютно-фінансової системи повинен ураховувати необхідність прозорості в системі звітності, вдосконалення системи регулювання та контролю.
6) Подальший розвиток українського фондового ринку необхідно розпочати з удосконалення законодавства та підвищення професійного рівня гравців. У даному випадку більш корисним буде досвід Сінгапуру та Гонконгу.
7) Україні слід урахувати передовий технологічний та інноваційний потенціал Японії, Сінгапуру, Тайваню, Південної Кореї для розвитку виробничо-коопераційного співробітництва з регіоном. Мається на увазі можливий позитивний вплив міжнародного кооперування на прискорення науково-технічного прогресу, покращення конкурентоспроможності національного виробництва на світовій арені.
8) Використання досвіду країн регіону для формування більш сприятливої моделі національної спеціалізації.
Висновки:
1. Валютно-фінансова система країн АТР є частиною світової валютно-фінансової системи, формувалась під впливом світових економічних процесів та продовжує шлях реформ у рамках фінансової глобалізації. АТР на сучасному етапі розвитку вважається найбільш глобалізованим регіоном світу. Як результат трансформації, в країнах Східної та Південно-Східної Азії спостерігається стале економічне зростання та низький рівень інфляції. В основі трансформації фінансових систем регіону лежить оздоровлення банківського сектору: вирішення проблеми неповернених позик, втілення нових банківських продуктів, посилення контролю; розвиток фондових ринків. Д о загальних недоліків валютно-фінансового регулювання країн регіону можна віднести: відсутність єдиного контролю за діяльністю банківської системи; велика вірогідність утручання уряду в діяльність банків; непрозорість фінансової політики, недосконалість механізмів банкрутства нежиттєздатних банків: оздоровлення замість закриття.
2. Серед інструментів монетарної політики, які використовуються центральними банками країн АТР , особлива увага приділяється регулюванню обсягу грошової маси, ставкам обов’язкового резервування і рефінансування, курсу валюти і формуванню кредитної політики. Найбільш поширеним інструментом є операції на відкритому ринку. Тайванська модель валютно-фінансового регулювання має відмінність від інших країн регіону, бо вона не залежить від боргового фінансування.
3. Серед антикризових методів, що є спільними для країн регіону виділено: реформування банківських систем, розвиток фондових ринків, посилення нагляду та контролю, процеси консолідації фінансових капіталів, збільшення обсягу валютних резервів.
4. Характерною особливістю розвитку АТР на сучасному етапі є поглиблення економічних зв‘язків між країнами регіону. Створення вільної економічної зони між країнами АСЕАН та КНР збільшить товаро- та капіталообіг всередині регіону, та, в той же час, спричинить певну економічну залежність. П ротистояння викликам фінансової глобалізації було в основі активізації регіонального фінансового співробітництва.
5. Досвід країн АТР є корисним на шляху подальшого реформування валютно-фінансової системи України. Особливої актуальності це питання набуло в період глобальної фінансової кризи. Економічний досвід країн АТР показує, що національна конкурентоспроможність забезпечується завдяки формуванню та послідовному виконанню цільових програм і перспективних науково-технічних проектів, вирішенню найактуальніших завдань підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників, залученню різнопланових джерел фінансування для створення наукомістких виробництв і максимальній ефективності бюджетних асигнувань.