Мазур В.О.
Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана, Україна
ІНСТРУМЕНТИ ПОКРАЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ
Створення дієвого національного інвестиційного ринку, що перерозподіляє потужні інвестиційні ресурси є головним підґрунтям для створення сильної національної економіки. Враховуючи ту ситуацію, яка склалася на міжнародних інвестиційних ринках, і ті негативні наслідки, що мали вплив на вітчизняний ринок інвестицій, виникає необхідність в системному та послідовному регулюванні цього ринку та контролі інституцій, що функціонують на ньому.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання дослідження заходів щодо подолання наслідків світової фінансової кризи на вітчизняному інвестиційному ринку та державного регулювання інвестиційного ринку висвітлено в роботах В. М. Опаріної, А. С. Гальчинського, В. В. Корнєєва, О. М. Мозгового. Однак у контексті поглиблення кризи на сучасному етапі питання детального аналізу державного регулювання та сприяння розвитку інвестиційного ринку залишається актуальним.
Актуальність теми зумовлена необхідністю розширення фінансового інструментарію подолання наслідків світової фінансової кризи на вітчизняному інвестиційному ринку .
Виклад основного матеріалу. Реалізація будь-яких глобальних проектів, що в подальшому призводить до структурних перебудов в державі відбувається завдяки реалізації інвестиційних програм. Тому найа ктуальнішим питанням для держави в умовах світової фінансової кризи, є створення сприятливого інвестиційного клімату та недопущення відтоку капіталу з країни. Проте негативні тенденції та неадекватність регулювання економічними процесами в останні роки призводять до стагнаційних процесів на фінансовому ринку, загалом, та на інвестиційному, зокрема. Інвестиційний ринок є сегментом ринкового середовища, на якому формуються інвестиційні пропозиції та попит на об’єкти вкладень різних форм капіталу, головними діючими особами виступають інвестори, вкладники, замовники та інші учасники інвестиційної діяльності, що забезпечують просування інвестиційних намірів [1]. При цьому у формуванні джерел інвестиційних ресурсів велике значення мають заощадження населення. Але на жаль, переважна більшість наших співвітчизників не володіє достатніми правовими інструментами в сфері фінансів, тому виникає необхідність захисту зі сторони держави.
Економічна ситуація в Україні протягом останніх років не може розглядатись як стабільна, оскільки відзначаються досить суттєві коливання в показниках темпів зростання обсягу реального валового внутрішнього продукту, темпів зростання обсягу промислового виробництва та інвестицій в основний капітал. Серед негативних тенденцій, зокрема дефіцит інвестиційного ресурсу через припинення середньо- та довгострокового кредитування та девальвація національної валюти,зменшення реальних доходів населення. Непомірно висока вартість кредитного ресурсу для підприємств та населення, дефіцит ліквідності, рекапіталізація банків, призвели до уповільнення процесів економічного зростання. Отже, інвестиційний ринок став підсумком прорахунків в державній регулятивній політиці в країні. Складається враження ,що проведення державної регулятивної політики відбувається без усвідомлення того, що інвестиційний ринок представляє собою складний економічний механізм щодо фінансових відносин з приводу обігу різних фінансових інструментів. Державне регулювання кредитного та валютного ринків здійснює Національний банк України. Саме Національний банк визначає процентну ставку, рефінансує комерційні банки, управляє золотовалютними резервами, фіксує обмінний курс національної валюти. Ринок боргових цінних паперів та ринок акцій регулює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) [2].
З появою Української Біржі в 2009 році, український фондовий ринок зробив значний ривок у розвитку. Згодом з'явилися й інші потреби ринку, які б необхідно було задовольняти. Зокрема, це доступ цінних паперів іноземних компаній з активами в Україні, тобто можливість проведення на українському фондовому майданчику подвійного лістингу. Зусилля у вирішенні цього питання з боку Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), не знаходять підтримки з боку Нацбанку України. Другим інструментом, який був би досить ліквідним в теперішніх складних економічних умовах це ф'ючерс на золото ,оскільки під час турбулентності і нестабільності, які ми спостерігаємо зараз, дуже багато інвесторів-громадян України, стурбовані збереженням своїх вкладів, дивляться на диверсифікацію активів, у тому числі на покупку золота. На жаль, у нас існує єдиний спосіб такої інвестиції – купити золоті злитки і помістити їх в банк, що пов'язано з багатьма транзакційними витратами.
Розвиток української біржової торгівлі направлено на вирішення однієї з найголовніших завдань – це зростання ліквідності і можливість для українських компаній робити IPO на українських біржах. Досі всі розміщення, які відбувалися в Україні, були розміщеннями боргових інструментів, через облігації. Основними покупцями були або нерезиденти, або українські банки, які за своєю суттю є дуже зарегульованими. Будь-яка операція, внаслідок якої український банк бере на баланс акцію, тягне 100% резервування. В умовах відсутності ліквідності в банківській системі, яка, швидше за все, триватиме ще якийсь час, українські банки не зможуть дозволити собі такої розкоші. Таким чином, є причина регуляторна, а є причина виключно економічна.
В цих умовах найбільш позитивним для українського фондового ринку,як вказувалось вище, є паралельний лістинг підприємств з українськими активами, цінні папери яких розміщені на закордонних майданчиках. Запровадження паралельного лістингу цінних паперів на українських біржах дозволило б українським інвесторам придбати ліквідні акції українських компаній, які провели IPO на зарубіжних фондових біржах – у Лондоні, Франкфурті та Варшаві. З точки зору валютного законодавства, потрібно допустити на локальний ринок розміщені за кордоном цінні папери, емітенти яких забезпечені активами в Україні,тоді нерезиденти могли б отримувати кошти від продажу цінних паперів у гривні, а потім реінвестувати ці гроші в українську економіку. Сьогодні на першу транзакцію між нерезидентом та резидентом потрібна валютна ліцензія НБУ,що відповідно суттєво ускладнює вирішення цього питання. Крім того, необхідно зміни положення про функціонування фондових бірж та положення про депозитарну діяльність: компанії, які звітують на іноземних біржах, одночасно повинні надавати таку ж інформацію українською мовою в Україні.
Акції компаній українського походження на закордонних майданчиках мають значні успіхи. Зокрема, на Варшавській біржі навіть запущений індекс цін на акції українських емітентів WIG-Ukraine, в який входять 10 паперів. Втім ,одного законодавчого рішення для появи іноземних паперів на
українському ринку не достатньо, адже компанії-емітенти мають самі вивести свої папери на біржі в Україні .
Останнім часом обсяги торгів на українських біржах значно знизилися. Причинами цього називають і негативну тенденцію фондових індексів, і песимістичні очікування інвесторів. У порівняно швидкі терміни посприяти вирішенню цієї проблеми міг би допуск на українські майданчики акцій іноземних емітентів, адже спочатку вони мають більшу ліквідність, оскільки вони в обігу на закордонних фондових майданчиках. Такі плани учасники та регулятори ринку будують вже більше року. Ще у вересні 2011 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку навіть опублікувала розроблений проект Положення про допуск цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України. Подвійний лістинг принесе українським приватним інвесторам низку переваг. Насамперед, це розширення доступних і ліквідних інструментів для інвестування.
Поява нових ліквідних інструментів в цілому сприятиме пожвавленню український фондовий ринок. Іноземні емітенти проводять більш відкриту політику щодо розкриття інформації та виплаті дивідендів. Це має тримати в тонусі українські компанії, у яких з'явиться мотивація і стимул наслідувати приклад зарубіжних колег, щоб конкурувати з ними на ринку. Процедура подвійного лістингу допоможе вирішити дві проблеми відразу — виведе на біржу якісних емітентів, а відтак і західну культуру публічних компаній, що, відповідно, підвищить ліквідність.
Проте допуск іноземних цінних паперів вимагає вирішення декількох суперечливих питань. По-перше, це наявність Центрального депозитарію, дискусії навколо якого в Україні ведуться вже не перший рік. У проекті Положення, розробленому НКЦПФР, передбачається, що іноземні емітенти зобов'язані відкрити рахунок у цінних паперах у Національному депозитарії України. Однак на фондовому ринку діє також Всеукраїнський депозитарій цінних паперів, за обсягом активів і учасників ринку, що обслуговуються у нього, значно випереджає НДУ. Крім того, проект Положення про допуск іноземних цінних паперів прямо посилається на те, що купівля та продаж іноземних цінних паперів на території України мають здійснюватися в рамках правил чинного валютного регулювання. Зокрема, на даний період, для придбання іноземних активів резиденти України повинні отримувати індивідуальну валютну ліцензію НБУ[3]. І щоб створити прийнятні і зручні для інвесторів умови торгівлі іноземними паперами, необхідно внести зміни у законодавство. Саме цей момент залишається найбільш проблемним, оскільки основну роль у валютному регулюванні відіграє Національний банк, який поки що не ставить розвиток фондового ринку своїм пріоритетним завданням,а відтак складається враження ,що не зацікавлений в покращенні інвестиційного клімату в Україні.
Висновки . Невідповідність регулятивної політики держави та несвоєчасне реагування на виклики щодо подолання кризових явищ на світових фінансових ринках призвели до серйозних прорахунків в економічній політиці, і як, наслідок – стагнаційні процеси в інвестиційній сфері та погіршення всіх макроекономічних показників в країні .
Для емітентів подвійний лістинг — це можливість залучити додаткові активи з ринку без особливих зусиль на організацію нових випусків цінних паперів. А активізація інтересу з боку українських інвесторів може позитивно вплинути і на обсяг торгів на зарубіжних майданчиках.
Іноземні емітенти проводять більш відкриту політику щодо розкриття інформації та виплаті дивідендів. Це має тримати в тонусі українські компанії, у яких з'явиться мотивація і стимул наслідувати приклад зарубіжних колег, щоб конкурувати з ними на ринку. Процедура подвійного лістингу допоможе вирішити дві проблеми відразу — виведе на біржу якісних емітентів, а відтак і західну культуру публічних компаній, що, відповідно, підвищить ліквідність.
Список використаних джерел:
1. Луців Б. Л. Кредитно-інвестиційні діяльність банків України : дис. ... доктора екон. наук : 08.04.01 / Луців Богдан Любомирович. – К., 2004. – 467 с.
2. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.rada.gov.
3. Процентні ставки за кредитами в економіку та депозитами за даними статистичної звітності банків України [Електронний ресурс] / Національний банк України. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/STATIST/DAILLY/