Ястремська Н.М.

Криворізький інститут ім. П. Калнишевського МАУП , Україна

ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ТА РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ

 

Розвиток процесів глобалізації значно впливає на міжнародні економічні відносини, змінює напрями і визначає тенденції розвитку економік різних країн та державної політики, впливає на зміст соціально-трудових відносин, тобто є одним з головних чинників сучасного розвитку світового господарства.

Розвиток соціально-трудових відносин у суспільстві відбувається під впливом певної кількості факторів, що відображають історичний, економічний, соціокультурний і політичний характер. До основних факторів можна віднести особливості державної політики, глобалізацію економіки, розвиток суспільної праці і виробництва [1].

Процес глобалізації має неоднозначний вплив на розвиток будь-якої економіки. До позитивного впливу можна віднести нові можливості більш ефективного розміщення та вільного доступу до світових мобільних ресурсів і загальне зростання світового виробництва та доходу, відкриваються нові економічні можливості завдяки технологіям, інвестиція та торгівлі. Негативний вплив пов’язаний з нерівномірним розподілом зростання світового доходу між різними країнами; економічна, фінансова та політична експансія розвинених країн; поглиблення диференціації між країнами за економічним розвитком; виникають суперечності щодо якості економічного зростання та його соціальних наслідків для суспільства і людського розвитку, тенденції до зникнення національних особливостей народів та етносів [2].

Вплив глобалізації на соціально-трудові відносини і зайнятість населення України відбувається за такими основними напрямами: зміна структури зайнятості, дисбаланс між структурою робочої сили та робочих місць, перенесення виробництв до країн із дешевою робочою силою, підвищення мобільності робочої сили, розвиток нетрадиційних форм зайнятості, відплив висококваліфікованої робочої сили, підвищення впливу ТНК на ринок праці, посилення впливу Міжнародної організації праці на розвиток глобального ринку праці [4].

Негативний вплив глобалізації проявляється і в поглиблені існуючої нерівності у сфері продуктивності праці, доходів, матеріального добробуту, перешкоджає зростанню можливостей у соціально-трудових відносинах, спричинених вивільненням трудових ресурсів .

Неоднозначним є вплив процесів глобалізації на стан у сфері доходів працюючих. Останнім часом відбувається збільшення прибутковості найбільших міжнародних корпорацій та полярізація у рівні доходів вищої управлінської ланки і пересічних працівників цих компаній.   Інтенсифікація процесів глобалізації   негативно впливає і на соціально-трудову сферу — все більш випадків намагання роботодавців знижувати заробітну плату і скорочувати витрати на покращення умов праці з метою підвищення конкурентоспроможності продукції [6]. Це не може не відбитися негативно на зайнятості. Зниження середнього рівня оплати праці, особливо некваліфікованої та низькокваліфікованої робочої сили є серйозною проблемою стає «відтік мозків». Відтік якісного людського капіталу спричиняє величезні збитки для держави, і зменшує перспективи швидкого розвитку. Тобто інтелектуальний потенціал країни починає працювати на інші держави [3].

Не оминув вплив глобалізації і демографічні процеси, що передусім спостерігається у перерозподілі робочої сили між окремими країнами і континентами та спричиняє постійне зростання міграційних потоків з менш розвинених регіонів світу в більш розвинені. Для країн з перехідною економікою, зокрема України, ця проблема є дуже актуальною, адже значна активних трудових ресурсів країни вимушена щорічно виїжджати для роботи закордоном, що посилює демографічну кризу та знижує ефективність функціонування ринку праці України.

Ще однією проблемою, що безпосередньо пов’язана з впливом процесу глобалізації, є переважання серед іммігрантів до розвинених країн низькокваліфікованих працівників [7].

Також відбувається зменшення на ринку праці робочих місць із високою і середньою освітнім рівнем, створення таких робочих місць, які погіршують професійну структуру та перспективи зайнятості у галузях, які можуть і повинні стати пріоритетними, зменшення попиту на накопичений людського капіталу тощо.

Глобалізація, підвищуючи рівень продуктивності праці за рахунок новітніх технологій, може призвести до скорочення числа працюючих і, передусім, робітників. Потенційна чи реальна загроза втрати робочих місць під впливом глобалізаційних процесів спричиняє у суспільстві атмосферу невпевненості, негативно впливає на підтримку балансу сил між найманими працівниками і роботодавцями.

Значний вплив економічна глобалізація здійснює на галузеву структуру зайнятості в Україні, посилює безробіття, вимагає значних коштів на перекваліфікацію вивільнених працівників, на велику за обсягом виплату соціальної допомоги, дає поштовх до еміграції переважно висококваліфікованих молодих і середнього віку робітників та спеціалістів з великим практичним досвідом [5].

В цілому можна сказати, що однозначної позиції щодо наслідків глобалізації не можна сформулювати, як і не можна адміністративними засобами повністю виключити країну з світових інтеграційних процесів. Необхідно спрямовувати зусилля на пошук шляхів пристосування національної економіки до нових світових стандартів, що формуються під впливом процесів глобалізації. Значну кількість негативних наслідків слід пов’язувати не з природою цього явища, а з неготовністю та неспроможністю урядів багатьох країн і світового суспільства в цілому належним чином адаптувати свою політику до умов сьогодення [6].

Отже,   вплив   глобалізації   на   соціально-трудові   відносини   взагалі   й   на

зайнятість населення, зокрема, потребує реформування державної політики у відношенні і в рамках активної глобальної економіки, що формується .

Соціально-економічна концепція розвитку будь-якого суспільства повинна містить у собі механізм формування і регулювання соціально-трудових відносин як найважливіший елемент державної політики. При цьому державна політика щодо врегулювання соціально-трудових відносин і зайнятості є соціально-економічним напрямком, повинно бути обраним урядом країни для всебічного розвитку громадян, який забезпечує їм гідний рівень життя та праці.

Державна політика щодо врегулювання соціально-трудових відносин і зайнятості повинна включати : політику в галузі праці та соціально-трудових відносин; політику доходів населення; політику зайнятості; міграційну політику; житлову політику; політику в соціальній сфері; демографічну та екологічну політики. Головною метою такої політики є підвищення рівня якості життя громадян на основі стимулювання трудової активності населення, надання кожному працездатному можливості власною працею забезпечувати добробут сім'ї, формувати заощадження і їхнє ефективне інвестування [1].

Враховуючи вплив глобалізаційних процесів на соціально-трудові відносини в Україні, реформування державної політики зайнятості повинно включати наступні напрями:

- проведення зваженої міграційної політики. Для підтримки стабільності національної економіки відповідно до світових квот число мігрантів не повинно перевищувати 0,1% від чисельності населення країни (в Україні кількість нелегальних мігрантів наблизилось до 1 млн. чол.). За таких умов розробка політики регулювання міграції повинна забезпечувати захист національних інтересів України як по експорту, так і по імпорту праці. Корисним буде використання міжнародного досвіду регулювання трудової міграції;

- для досягнення національних інтересів та захисту інтересів працюючих на даних підприємствах державна політика стосовно ТНК має спрямовуватись на регулювання діяльності транснаціональних корпорацій;

- для   запобігання впливу новітніх технологій на зменшення чисельності

працюючих і, передусім, робітників, необхідно в першу чергу підвищувати рівень освіти, тобто збільшувати інвестування в людський капітал на всіх рівнях;

- необхідно звернути увагу на навчальний процес у закладах вищої освіти. Він має бути більш гнучким, стимулювати професійну мобільність молоді і орієнтуватися не лише на запити споживачів освітніх послуг , а й формувати перспективний попит, здійснюючи профорієнтаційні заходи, спрямовані на молодь;

- існує необхідність збереження сильних позицій держави у виробленні та реалізації політики зайнятості, забезпечення інтеграції останньої в загальну економічну політику;

- потрібно врахувати тенденції щодо формування політики зайнятості в країнах з розвинутою ринковою економікою та взяти за основу усієї соціальної політики «соціальна політику, орієнтовану на вирішення проблем зайнятості»;

- необхідно оптимізувати параметри ринку праці за умови поєднання важелів державного і договірного регулювання на принципах соціального партнерства;

- найефективнішими слід визнати заходи, що становлять зміст активної політики на ринку праці й спрямовані на попередження значних масштабів безробіття, стимулювання сукупного попиту на робочу силу, якнайшвидше повернення незайнятих до складу функціонуючої робочої сили;

- потрібно реформувати систему соціального захисту безробітних, яка має спонукати їх до активного пошуку нового робочого місця.

Враховуючи вищесказане, можна стверджувати, що за активної участі держави, в Україні можуть бути вирішені надскладні завдання: опрацювання і реалізація найбільш раціональних протекціоністських методів щодо захисту національного ринку праці, підвищення рівня «закритості» окремих територіально-економічних зон, сегментів соціально-трудової сфери, запровадження національної цілісної системи проведення соціально-трудової експертизи інвестиційних проектів за участі іноземних партнерів, міжнародних технологічних і економічних проектів, проектів законодавчих та нормативних актів, що пов’язані з лібералізацією зовнішньої торгівлі, регулюванням міграційних процесів на міждержавному рівні тощо. Це вкрай необхідно для захисту національних інтересів, вирішення проблеми, що є загальносвітовою, а саме, як найповніше скористатися потенційними перевагами відкритості національної і глобалізації світової економіки і унеможливити або знизити можливі втрати, передусім, у соціально-трудовій сфері [6].

Таким чином, найбільш актуальними і необхідними для України є кроки щодо збереження і посилення позицій у виробленні та реалізації активної державної політики зайнятості та найефективніших заходів щодо врегулювання соціально-трудових відносин й упередження значних масштабів безробіття, яке може бути досягнуто переважно за рахунок створення нових, економічно доцільних робочих місць і раціонального використання діючих. При цьому, отримання та збереження оптимального балансу між економічною ефективністю та забезпеченням основних трудових прав та гарантій робітників, їх соціальним захистом, тобто на підтримку рівноваги між гнучкістю та гарантіями зайнятості буде гарантією успіху державно політики зайнятості в умовах глобалізації економіки.

 

Список використаних джерел:

1.      Акулов М.Г. Економіка праці і соціально трудові відносини: навч . посіб . / М.Г. Акулов . – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 328 с.

2.      Василенко В.М. Оцінка впливу глобалізації на економічне зростання країни / В.М. Василенко // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. – 2004. – №69. – С. 35–42.

3.      Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості : навч . посіб . / В.С. Васильченко. — К.: КНЕУ, 2003. – 252 с.

4.      Волкова О.В. Ринок праці: навч . посіб . / О.В. Волкова. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 624 с.

5.      Колот А.М., Економіка праці і соціально-трудові відносини / А.М. Колот , О.А. Грішнова , О.О. Герасименко . – К.: КНЕУ, 2009. – 711 c.

6.      Лук’яненко Д.Г . Стратегії економічного розвитку   в   умовах глобалізації: м онографія / Д.Г. Лук’яненко. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.

7.      Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: монографія / за заг . ред. Д.Г.Лук’яненка, А.М. Поручника. – К.: КНЕУ, 2006. – Т. 2. – 592 с.

8.      Яковець Ю. Глобальні тенденції соціокультурної динаміки і перспективи взаємодії цивілізацій у ХХІ столітті / Ю. Яковець // Економіка України. – 2000. – №3. – С. 8-17