К.е.н . Баранов А.Л.

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

СТРАХОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

 

Суспільство постійно оточують різноманітні ризики. Це ризики стихійних явищ, вогневі, політичні, економічні, екологічні, транспортні (авіаційні, морські тощо), технічні, військові, спортивні, побутові та інші ризики. Під їх впливом знаходиться як населення, так і суб’єкти господарювання. Слід відмітити, що кількість, різноманітність форм прояву частота реалізації цих ризиків з кожним роком зростає, що в свою чергу потребує певних заходів або механізмів їх уникнення або мінімізації завданих збитків.

Протягом свого існування людство винайшло лише 3 методи страхового захисту:

1) створення централізованих резервних фондів;

2) формування децентралізованих резервних фондів;

3) формування страхових фондів.

Остання економічна криза довела неспроможність перших двох методів вирішити всі проблеми покриття негативних результатів. Держава не в змозі ні спрогнозувати настання ризиків, ні їх локалізувати, ні профінансувати їх негативні результати. Населення в більшості випадків залишається з ризиками один на один. Суб’єкти господарювання мають можливість формувати на своєму рівні резервні фонди для покриття можливих збитків, проте ці грошові фонди є обмеженими за величиною, доступом до них та періодом їх використання.

Об’єктивно виникає необхідність пошуку та використання такого методу страхового захисту, який би повністю задовольнив потреби і населення, і суб’єктів господарювання в покритті можливих збитків. В усіх розвинених ринкових економіках таким методом є фонди, які створюються страховими організаціями. За певну плату ризик передається на відповідальність страховика. В Україні цей метод управління ризиками широкого використання ще не набув.

Слід відмітити, що страхові організації можуть прийняти на страхування не всі ризики. Ризик – це ймовірність будь-якої події, яка носить об’єктивний характер і настання якої може призвести до збитків або до отримання прибутку. Залежно від цих наслідків, до яких може призвести реалізація ризику, можна виділити чисті та спекулятивні ризики. Чистий ризик означає потенційну можливість зазнати збитку; тобто наслідок завжди є альтернативним: збитки або їхня відсутність. Спекулятивний означає потенційну можливість як придбати (одержати прибуток), так і втратити (зазнати збитку). На страхування приймаються виключно чисті ризики, настання (реалізація) яких не призводить до збагачення страхувальника, на відміну від спекулятивних, які можуть до цього призводити.

Можна розділити всю сукупність ризиків, які нас оточують, на страхові та не страхові. Не страхові ризики – це спекулятивні ризики, які на своїй відповідальності несуть самі носії цих ризиків. Страхові ризики – це ті ризики, які страхова організація приймає на свою відповідальність, тим самим беручи на себе зобов’язання покрити можливі збитки.

Страховий ризик – це конкретний об’єкт страхування, що характеризується власною страховою оцінкою та ступенем ймовірності нанесення збитку, з приводу якого менеджментом приймаються рішення, які повинні подолати невизначеність в ситуації невідкладного вибору. Страховий ризик розглядається не просто як об’єкт страхування, а як об’єкт страхування з власними, характерними тільки йому та невіддільними від нього страховою оцінкою та ступенем ймовірності нанесення збитку. Будь-який об’єкт може стати страховим ризиком лише набувши вищезазначених характеристик. Це відбувається під час відбору ризиків, що приймаються на страхування. Фахівці страхової організації здійснюють його аналіз та визначають страхову оцінку та ступінь ймовірності нанесення збитку. Після проведеного аналізу, ризик в залежності від значень вищезазначених характеристик може стати страховим ризиком. А вже з приводу страхового ризику можуть прийматися рішення: страхувати його чи ні, якщо так, то на яких умовах. У визначенні страхового ризику наголошується, що стосовно нього приймаються управлінські рішення, які покликані подолати певним чином невизначеність, в якій перебувають населення та суб’єкти підприємницької діяльності.

Ознаки ризиків, що можуть бути прийняті на страхування:

-      ризик повинен бути можливим;

-      ризик повинен носити випадковий характер;

-      прояв даного ризику можна порівняти з масою однорідних об’єктів;

-      реалізація страхового ризику не повинна бути пов’язана з волевиявленням страхувальника або іншої зацікавленої особи;

-      страховий випадок не повинен охоплювати велику кількість об’єктів у рамках значної страхової сукупності;

-      наслідки реалізації ризику можна об’єктивно виміряти й оцінити.

Страхові організації на відміну від будь-яких інших підприємницьких структур мають справу з великою кількістю ризиків. Це ризики зовнішнього середовища, ризики внутрішнього середовища та страхові ризики. Для того щоб вижити на ринку страхові організації повинні ними управляти. Управління ризиками страховика – це ідентифікація, оцінка та контроль ризиків, які можуть піддати небезпеці ресурси страхової компанії, або її здатність виконувати зобов’язання перед страхувальниками та приносити прибуток.

Отже, можна зробити висновок про універсальність застосування фондів, які формують страхові організації. Населення в разі настання несприятливих подій може очікувати на допомогу від держави та відшкодування збитків від страхової організації, якщо з нею було укладено договір страхування. Аналогічно суб’єкти господарювання можуть претендувати – на кошти зі своїх резервних фондів та страхові виплати від страховиків.