Хаванова М.С.

Київський національний економічний університет, Україна

ВПЛИВ БІХЕВІОРИСТСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ НА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

 

Неокласична економіка в цілому уникає детального емпіричного дослідження людського вибору на користь виключення поведінки з аксіом досконалої раціональності. Неокласичні аксіоми припускають існування функції постійної корисності, якою користується економіст для вибору дії, що максимізує корисність (або, при невизначеності, максимізує очікувану корисність).

Емпірично, реальна поведінка у виборі зазвичай сильно відрізняється від поведінки, що передбачена аксіомами досконалої раціональності. Більше того, прийняття рішень в компаніях має безпосереднє відношення до виявлення альтернатив вибору та часто відбувається на основі задовільного, аніж оптимального вибору; в той час як в неокласичній теорії, альтернативи відомі заздалегідь, а мета – оптимум.

У відповідь на ці та інші значні розходження між неокласичними припущеннями та реальною поведінкою, неокласичні теоретики рідко захищають буквальну коректність аксіом, а віддають перевагу поясненню, що:

1. відхилення від поведінки, передбаченої аксіомами недостатні для значних наслідків для ринків або цілої економіки;

2. економісти можуть поводитися, «ніби» вони намагаються максимізувати корисність, без здійснення необхідних розрахунків.

Щодо першої частини вищезгаданого пояснення, біхевіористський підхід передбачає, що зміни в поведінкових припущеннях мають, насправді, значні макроекономічні наслідки: наприклад, розбіжності між кейнсіанськими та неокласичними передбаченнями всі базуються на відхиленнях кейнсіанської моделі від припущень досконалої раціональності; кейнсіанські посилання на «вроджену жагу діяльності» та ілюзію номінальної вартості грошей є двома очевидними прикладами. Класична теорія також зазвичай не може дійти визначених передбачень щодо економічних наслідків економічної політики без численних додаткових припущень.

Щодо другої частини вищезгаданого пояснення, з точки зору біхевіористського підходу розглядаються реальні механізми, що лежать в основі економічних рішень, основною метою економічної науки. Так само, як молекулярна біологія намагається пояснити процеси життя у рамках хімії та фізики, позитивна економіка намагається пояснити поведінку компаній та людей з точки зору законів психології. Припущення «ніби», що ігнорують обмеження людей в обчисленні та поінформованості не можуть бути основою для розуміння поведінки економічного вибору.

Отже, з точки зору критики, біхевіористська економіка намагається змінити базові та додаткові припущення неокласичної теорії, що не виправдовуються на практиці; та оспорити висновки, отримані з теорії, яка покладається на ці припущення. З точки зору позитивної економіки, біхевіористська економіка прагне створити емпірично обґрунтовану теорію людського прийняття рішень в економічній сфері.

Таким чином, біхевіористська економіка є комплексним підходом з метою врахування відповідних особливостей людської поведінки в стандартній економічній моделі. Цей підхід має на увазі запозичення з сусідніх соціальних наук, зокрема психології та соціології. Акцент робиться на добре задокументованих емпіричних даних: в основі біхевіористської економіки лежить переконання, що перетворення моделі економічної людини на більш точну покращить розуміння економіки, тим самим роблячи цю галузь знань більш придатною до використання.

Біхевіористська економіка почала розвиватися як відгалуження від основної галузі знань в якості реєстру аномалій та альтернативних шляхів вибору моделі з додатками, що ілюструють функціонування таких моделей. Надалі емпіричні підтвердження були інтегровані в основну літературу. Прикладом такого розвитку науки в біхевіористському контексті є галузь фінансів. Розвиток поведінкової моделі у фінансовій галузі базується на конфлікті між стандартною моделлю та емпіричними даними, що їй суперечать. Врахування біхевіористських тенденцій заповнює прогалину у розумінні фінансових ринків та установ.

Відповідно до емпіричних даних – та всупереч стандартній економічній моделі споживчих рішень – люди обмежені в багатьох аспектах, зокрема в раціональності, силі волі та особистій вигоді.

Обмежена раціональність проявляється в обмеженій здатності обробляти інформацію. При прийнятті рішень допускаються евристика та приблизні розрахунки, переважають упереджені судження про розподіл ймовірностей та самовпевненість. Більше того, відбувається прив’язка до незначущої інформації або статусу-кво; збитків намагаються уникати. Загалом, очікувана корисність не максимізується.

Обмежена сила волі пов’язана з тенденцією прийняття економістами рішень, протилежних їх власним довгостроковим інтересам. Результатом обмеженої сили волі може стати упереджена поведінка, недостатній рівень зберігань та гаяння часу. На противагу неокласичній точці зору, обмеження вибору може бути корисним для економіста з обмеженою силою волі.

Обмежена вигода посилається на ідею, що переваги мають соціальний аспект. Люди дбають, або діють так, ніби вони дбають про благополуччя інших людей. Вони також цінують взаємовигоду, чесне ставлення до себе та хочуть ставитися чесно до інших, якщо ці інші самі поводяться чесно. В результаті, економісти як більш чуйні, так і (коли з ними не поводяться чесно) більш недоброзичливі, ніж зазначає неокласична теорія.

Окрім цієї відомої трійці підстав для відхилення від стандартної моделі, економісти розглядають додаткові психологічні та соціологічні фактори, що впливають на прийняття рішень в економічній сфері. Вони також досліджують процеси прийняття рішень для виявлення та моделювання «чорного ящику» людського прийняття рішень – нещодавня робота з нейроекономіки зосереджується конкретно на питанні, як саме приймаються рішення. Це важлива розробка, оскільки може допомогти звернутися до фундаментальної складності при створення критеріїв благополуччя, що базуються на індивідуальному виборі.