Матвійчук К.А.

Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана, Україна

ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА В УКРАЇНІ ЯК НАСЛІДОК УНИКНЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ

 

Як суспільне явище «тіньова» економіка притаманна всім соціально-економічним си­стемам, є неодмінним її атрибутом. Для його визначення використовується досить широ­кий, але різноплановий, понятійний апарат: тіньова, підпільна, неврахована, нелегальна, неформальна, друга, чорна, неофіційна, пара­лельна, кримінальна, прихована тощо. Від­сутність єдиного загальноприйнятого вихід­ного поняття призводить, відповідно, до різних висновків щодо її сутності як систем­ного явища. Найбільш загально визнаним є визначення, запропоноване Е. Фейгом (СШ А) у 1979 р., згідно з яким до тіньової економіки відноситься, вся економічна діяльність, що за тих чи інших причин не враховується офіційною статистикою і не включається при підрахунках до показників національних рахунків. Е. Фейг виділяє дві основні складові тіньової економіки:

• економічна діяльність, що є легальною, не прихованою, але й такою, що не підлягає оподаткуванню і не враховується офіційною статистикою;

• протизаконна, св і домо приховувана економ і чна   діяльність [5].

О бсяг тіньового сектора економіки України становить як мінімум 350 млрд гривень на рік.

Цей обсяг, за оцінками фіскальних органів, розподіляється наступним чином: 170 млрд гривень становить зарплата в "конвертах", 100 млрд – доходи власників активів – виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд – неофіційні платежі, 45 млрд гривень – основні кошти, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора.

Такі оцінки тіньового сектора   можуть виявитися значно заниженими.

Варто лише згадати, що згідно з останніми опублікованими офіційними урядовими даними частка тіньового сектора в 2010 році становила близько 38% офіційного ВВП, збільшившись після настання кризи більш ніж на десять відсоткових пунктів.

А останні оцінки, Світового банку були ще менш оптимістичними – за підрахунками його експертів, частка неформальної економіки в Україні становила близько 50%.

У той же час, за попередніми даними Мінекономрозвитку, в 2011 році рівень тіньової економіки в Україні скоротився на 4% в порівнянні з 2010 роком і становив 34% від обсягу офіційного ВВП.

Зниження рівня тінізації національної економіки відбулося в умовах завершення гострої фази кризи і переходу до фази відновлення економічного зростання.

Так, протягом 2010-2011 років спостерігалися зростання рівня реального ВВП (на 4,1 та 5,2% відповідно) і зниження рівня безробіття (до 8,1 і 7,9% відповідно за методологією МОП).

Це супроводжувалося уповільненням інфляційних процесів в економіці, відновленням динаміки зростання депозитів і кредитів у банківській системі, зниженням напруги в бюджетному секторі в зв'язку зі скороченням дефіциту бюджету [4].

За даними опитувань, до 40% молоді у великих містах і прикордонних регіонах зайнято в тіньовій економіці. Майже для 2,5 млн. громадян України тіньова економіка є основним джерелом прибутків. Сам цей сектор (до 50% ВВП) по розмірах можливо зрівнювати з «офіційною економікою».

  Основними сегментами тіньової економіки і механізмами одержання тіньових прибутків є корупція; приховування реальних прибутків громадян, а також прибутків підприємств від оподатковування (ухилення від сплати податків); нелегальний експорт капіталів; незаконна приватизація державної власності; одержання тіньових прибутків шляхом схованого вилучення з обороту різниці між офіційними і реальними цінами на товари і послуги; дрібні розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах; нелегальні валютні і зовнішньоекономічні операції (контрабанда); випуск і реалізація невраховуваної продукції і надання невраховуваних послуг; кримінальні злочини (рекет, наркобізнес, проституція, розкрадання); фінансове шахрайство [2].

Основними причинами, що сприяють посиленню і росту тіньового сектора економіки на сучасному етапі, є високе податкове навантаження і його нерівномірний розподіл, непрозорість і нестабільність податкового законодавства, корупція в державних органах, відсутність повноцінного ринкового середовища, непрозора приватизація, втручання владних структур у діяльність господарюючих суб'єктів, неефективність захисту права власності. Як наслідок все це призводить до ухилення від оподаткування, в результаті чого і утворюється тіньова економіка.

Серед основних чинників, котрі спонукають платників уникати сплати податків, виділяють:

·      кількість податків та рівень податкових ставок;

·      складність у розрахунках податкових сум;

·      високий рівень нестабільності (постійно змінюються не лише ставки оподаткування, а й види податків);

·      нераціональна структура оподаткування (висока частка непрямих податків, низька частка особистого прибуткового податку і високі нарахування на фонд заробітної плати);

·      ефективність роботи податкової служби;

·      рівень суспільної свідомості щодо необхідності сплачувати податки;

·      рівень довіри платників до владних структур, котрі виконують функцію розподілу коштів, отриманих від податків;

·      рівень корупції у державі.

Таким чином, фіскальний характер податкової системи, нестабільність законодавчої бази, відсутність довіри між органами влади і платниками податків є основними чинниками ухилення від сплати податків.

Ухилення від сплати податків може реалізовуватися двома шляхами: шляхом використання незаконних методів і шляхом легалізованих дій.

Багато українських фінансистів ці два методи ухилення від сплати податків розмежовують і легалізоване зменшення оподаткування називають уникненням від сплати податків, а нелегальне – ухилення від сплати податків.

Уникнення від сплати податків тісно пов'язане із податковим плануванням, котре охоплює оптимізацію оподаткування. Оптимізацію оподаткування слід розглядати як систему заходів, здійснених у межах чинного законодавства, спрямованих на зменшення податкових платежів. Оптимізація оподаткування реалізується шляхом:

-   перенесення термінів виникнення податкових зобов'язань на інші періоди;

-   передання податкових зобов'язань іншим особам;

-   зменшення податкових зобов'язань (шляхом переносу бази оподаткування, зменшення бази оподаткування).

Уникнення від сплати податків передбачає надання достовірної інформації про об'єкт оподаткування для того, щоб максимально використати передбачені законодавством пільги та можливості щодо зменшення податкових платежів. Уникання сплати податків шляхом їх законної мінімізації практикується у цілому світі.

У Постанові Пленуму Верховного суду України від 8.10.04 №15 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" виокремлено конкретні способи ухилення від сплати податків:

·      неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів, податків, зборів (обов'язкових платежів). Неподання податкової декларації, як правило, є водночас і приховуванням об'єктів оподаткування;

·      приховування об'єктів оподаткування полягає у не відображенні у звітних документах, що подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування – доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг;

·      заниження об'єктів оподаткування, що полягає у зменшенні бази оподаткування шляхом невідображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки;

·      заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

·        приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування, що означає незаконне користування пільгами.

Доказами про умисне ухилення платника від сплати податків є:

·      підроблення документів;

·      документи, які свідчать про ведення подвійного обліку товарів;

·      наявність у місцях реалізації документально неоформленої продукції;

·      неоприбуткована готівка;

·      фіктивні угоди; співпраця з фіктивними фірмами [3].

В Україні виникла унікальна ситуація – на даний момент утворився цілий клас людей, які мають прибутки, значні або незначні, законні або незаконні, але ніколи не платять з них податків. В країні, взагалі не існує такої проблеми, як легалізація доходів одержаних злочинним шляхом. Українське подат­кове законодавство побудоване таким чином, що такі доходи просто нема ніякої необхідності легалізувати [6].

Підсумовуючи викладене вище, треба зауважити, що українська тіньова економіка вже давно перетнула критичну межу – коли розмір «тіньового» сектора становить 30% ВВП, а за оцінками Світового банку перевищує 50%. Насамперед це визначається вітчизняним соціально-економічним середовищем, що породжує причини, які роблять можливими ухилення від оподаткування.

Проблема ухилення від податків та уникнення їх сплати є актуальною і потребує вжиття заходів, спрямованих на її вирішення. Зменшити масштаби цього явища можна шляхом врегулювання і вдосконалення податкового законодавства. Формування такої податкової системи, яка б не вимивала обігових коштів у суб'єктів господарювання і не спонукала їх шукати законодавчих ґанджів чи прогалин, щоб зменшити податкове навантаження чи ухилятися від сплати податків.

Отже, можна зробити висновок про необхідність посилення протидії навмисному ухиленню від оподаткування та тінізації економіки в системі податкового адміністрування. Для цього пропонуємо таке [1] :

•   постійно проводити масово-роз'яснювальну роботу із платниками податків для підвищення податкової культури в суспільстві. На державному рівні розробити та запровадити загальнонаціональну програму формування податкової культури.

• створити інформаційну базу підприємств, організацій, закладів і громадян України, які ухиляються від сплати податків, для використання такої інформації реєструючими органами в разі вирішення питання про створення такими юридичними й фізичними особами нових суб'єктів підприємницької діяльності.

• запровадити обов'язковість державної реєстрації філій, відділів та представництв фірм як юридичних осіб з метою дотримання інтересів регіональних бюджетів і відповідальності в разі банкрутства.

• внести доповнення до Податкового кодексу та Закону України «Про державну податкову службу» в частині легітимізації використання податковими органами непрямих методів податкового контролю поряд з прямими із законодавчим затвердженням методики визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами.

 

Список використаних джерел:

1. Воронкова О.М. Посилення протидії ухиленню від оподаткування в системі податкового адміністрування / О.М. Воронкова // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. –   2011. –   № 2.– С. 41–51.

2. Горобінська І.В. Тіньова економіка – як результат ухилення від сплати податків [Електронний ресурс] /   І.В. Горобінська, О.І. Шептунова // Збірник наукових праць НТУ. – 2009. –   Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

3. Нашкерська М.М. Особливості ухилення та уникнення від сплати податків / М.М. Нашкерська // Науковий вісник. – 2008. – Вип. 18.7. – С. 258–263.

4. Обсяг тіньової економіки України становить 350 мільярдів [Електронний ресурс] // Економічна правда. – 19.08.2012. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua

5. Предборський В. До питання про сутність тіньової економіки / В. Предборський // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С.111–115.

6. Шаповалов О.О.   Податкова система України та її недоліки / О.О. Шаповалов, О.Й. Шевцова // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». – 2010. – Вип. 4(2).– С. 48–53.