Чернявський К.А.

Київський національний економічний університет, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНОЮ ПОЛІТИКОЮ В УКРАЇНІ

 

Ефективність реалізації кредитної політики в Україні визначається її впливом на процес макроекономічної стабілізації і створення умов для соціально-економічного зростання. Особливість цього процесу полягає у визначенні пріоритетів і єдності тактичних і проміжних цілей кредитної політики.

При вдосконаленні механізмів управління кредитною політикою слід врахувати комплекс заходів як на макроекономічному рівні (взаємовідносини НБУ з урядом і його роль і місце в державному регулюванні економіки), так і на мікроекономічному рівні (оптимізація інструментів кредитної політики, а також вдосконалення функціональних повноважень Національного банку).

На макроекономічному рівні необхідно узгодити діяльність суб’єктів управління кредитною політики, для чого доцільно внести принципово важливі зміни до Закону України «Про Національний банк України», зокрема:

?       передбачити можливість використання цільової кредитної емісії для фінансування капітальних видатків бюджету;

?       посилити відповідальність НБУ перед главою держави і парламентом країни;

?       передбачити відрахування до державного бюджету не менш як 50% одержаного Національним банком за поточний рік доходу.

Що стосується використання коштів кредитної емісії, то воно повинно мати відповідне економічне обґрунтування. Неприпустимим є використання емісії для фінансування поточних видатків бюджету, яке не дало б нічого іншого, окрім розкручування інфляційної спіралі і подальшого занепаду національної економіки. У той же час використання цільової кредитної емісії для фінансування капітальних видатків, спрямованих на реалізацію інвестиційних проектів, розробку інноваційних продуктів і енергозберігаючих технологій дозволило б зв’язати гривневу масу в довготривалих проектах, забезпечило б нові робочі місця, сприяло б зниженню собівартості енергоємної продукції за рахунок зменшення в її складовій витрат на енергоносії.

Особлива увага повинна приділятися посиленню ролі процентної політики в системі кредитного регулювання економічних процесів. В сучасних умовах підвищення ролі облікової ставки як орієнтира для суб’єктів кредитного ринку щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів та поступове її наближення до параметрів кредитного ринку можливі за рахунок розвитку вексельного обігу . Таким способом можливо пов’язати товарний та кредитний ринок на основі функціонування системи переобліку векселів. Для цього Національний банк повинен покращувати регулювання короткострокових ринкових процентних ставок через удосконалення підходів до встановлення коридору власних процентних ставок по активних і пасивних операціях. Крім того, повинні прийматися заходи для посилення зв'язку між короткостроковими і довгостроковими процентними ставками – така робота пролягатиме, в першу чергу, в площині мінімізації неринкових чинників впливу на ставки, зокрема, зниження ризикованої кредитної діяльності.

Також змінити ситуацію на підвищення впливу облікової ставки на параметри кредитного ринку в сучасних умовах можливо за рахунок встановлення фіксованої верхньої межі відхилення ставок рефінансування НБУ від облікової ставки. Якщо фіксована прив’язка процентних ставок комерційних банків до облікової не є ринковим методом, то у випадку зі ставками рефінансування (крім ставок, які встановлюються на процентному тендері і де банки самі пропонують її розмір) її встановлення буде цілком природним; по-друге, розширенням операцій переобліку векселів шляхом вдосконалення механізму їх здійснення.

Резерви посилення дієвості процентної політики також містяться в сприянні Уряду в питаннях подальшого розвитку і інституційного удосконалення ринку цінних паперів і парабанківських установ. Це дасть можливість задіяти на належному рівні властиві розвиненим економікам механізми перетоку капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечувати відчутнішу реакцію реального сектора економіки на монетарні рішення.

Щоб підвищити ступінь стабільності банківської системи, стримати експансію зарубіжного капіталу на внутрішньому кредитному ринку і уповільнити процес нарощування зовнішніх зобов'язань, до складу економічних нормативів, якими регулюється діяльність банків в Україні, доцільно ввести показник відношення боргових зобов'язань банку перед нерезидентами до величини регулятивного капіталу банка. Визначення допустимого об'єму банківських зобов'язань на основі розміру регулятивного капіталу дозволить частково нівелювати проблеми в діяльності комерційних банків, які схильні до проведення надмірно ризикованих операцій із залученими коштами і ігнорують макрофінансові ризики стрімкого нарощування зовнішніх боргів для економіки в цілому.

Обмеження об'єму зовнішніх зобов'язань банків зменшить також конкурентні переваги банків з іноземним капіталом у частині вартості формування їх ресурсної бази. У таких умовах нарощування зовнішніх зобов'язань найбільшими банками України і захоплення внутрішнього кредитного ринку транснаціональними банками загрожує втратою економічного суверенітету і руйнуванням національної фінансової системи у разі несподіваного виводу банками-нерезидентами своїх вкладень. Тому більш жорсткіші вимоги щодо обмеження доступу комерційних банків до зовнішнього фінансування будуть спонукати їх звертатися до власного центрального банку, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищенню ефективності процентної політики Національного банку.