К.е.н . Циганенко Г.В.

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна

корпоративне управління: Особливості в акціонерних товариствах з переробки сільгосппродукції

 

В аграрній сфері завдяки процесам приватизації, вже створена велика кількість акціонерних товариств, які потребують особливих підходів до запровадження та використання корпоративного управління.

Наразі вчені-аграрники, такі як В. Амбросов , А. Борщ, П. Канінський , Ю. Лупенк о , Г. Мазнєв , О. Онищенко , П. Саблук , В. Юрчишин та інші виділяють такі напрями створення акціонерних товариств з переробки сільгосппродукції: приватизація майна державних підприємств; перетворення колективних формувань (колективних сільськогосподарських підприємств, спілок селян, орендних підприємств тощо); реформування міжгосподарських підприємств і організацій; об’єднання майна та коштів юридичних і фізичних осіб. Кожному з виділених напрямів притаманні особливі, відмінні від інших, варіанти вирішення конкретних питань корпоративного управління. Узагальнимо особливості практичної реалізації корпоративного управління в акціонерних товариствах з переробки сільгосппродукції.

1. Несистематизована законодавчо-нормативна база, велика кількість локальних нормативних актів унеможливлюють систематичне реформування аграрного сектора економіки, що призводить до управління переробних підприємств в "ручному режимі".

2. Способи утворення акціонерних товариств, що законодавчо визначені, обумовлюють специфічний характер засад корпоративного управління, що не може реалізувати свої інструменти через визначене коло учасників, передбачений розподіл часток власності, усунення від управління дрібних акціонерів, що, по-суті, втрачають право управління.

3. Значна частка переробних товариств має змішану форму власності, де роль держави визначається дотаційним фінансуванням та пільгами, що унеможливлює забезпечення ділової активності підприємства, "скорочує" функції менеджменту, не сприяє "ринковому виживанню".

4. Обмеженість кола акціонерів складом трудових колективів, власне, переробних підприємств, передчасно визначає їх інтереси у напрямі забезпечення постійних соціально-трудових відносин із підприємством, даючи перевагу у концентрації управління менеджерам у власних інтересах, послаблюючи над ними контроль та їх відповідальність.

5. Відсутність фінансових інвесторів у складі акціонерів обмежує надходження фінансового та інвестиційного капіталу для удосконалення організації виробництва та праці.

6. Спостерігається тяжіння до закритої форми господарювання малих та середніх розмірів, де, практично, неможливо повністю використовувати механізм корпоративного управління, (відсутня наглядова рада як орган управління, що призначений захищати права акціонерів, сприяти залученню інвестицій, впроваджувати стратегічні інноваційні напрями щодо розвитку підприємства), який, у свою чергу, набуває формальні риси.

7. Через нерозвинутість регіонального фондового ринку рідко використовуються фінансові інструменти (облігації, фондові деривативи тощо) фінансування діяльності переробних підприємств.

8. Достатньо часті явища використання окремих елементів корпоративного управління аграрними підприємствами, що не існують у формі акціонерних товариств. Це порушує прозорість діяльності таких формувань, обмежує права зацікавлених осіб, призводить до " тінізації відносин" між ними.

9. Розпорошеність акцій, що належать акціонерам – виробникам сільськогосподарської продукції (територіальні перешкоди), обмежує їх право на участь в управлінні, що веде до концентрації управління в руках менеджерів переробних підприємств.

10. Поглиблюються внутрішньокорпоративні конфлікти через відсутність спільних інтересів вертикально-інтегрованих учасників, а саме, щодо розподілу отриманого прибутку у напрямі його реінвестування та виплати дивідендів, де останні, як засіб мотивації акціонерів до участі в управлінні, практично не використовуються.

11. Суперечність між інтересами засновників та інвесторами щодо процесу і цілей управління переробними акціонерними товариствами призводить до порушення або обмеження прав акціонерів.

12. Слабкий рівень розкриття фінансової та іншої інформації про діяльність акціонерних товариств з переробки сільгосппродукції, укривання реальних прибутків через систему консолідованої фінансової звітності у великих підприємствах, в цілому, знижують рівень корпоративного управління, якщо такий впроваджено в практику господарювання.

13. У практичній діяльності обмежено використовуються корпоративні норми такі як, моделі, принципи, кодекси, рекомендації найкращої практики, положення, посада корпоративного секретаря тощо, що посилює неврегульованість механізму корпоративного управління.

14. Низька зацікавленість, власне, самих акціонерів в управлінні товариством призводить до формальної участі їх у загальних зборах акціонерів, надає відчуття залежності від дії менеджерів, коли в ефективному корпоративному управління така залежність є оберненою.

Таким чином, корпоративні принципи організації аграрного виробництва розвиваються не достатньо успішно на відміну від світової практики. Реальний стан вітчизняної аграрної сфери та економіки в цілому свідчить про затяжні процеси впровадження та використання ефективного корпоративного управління в акціонерних товариствах з переробки сільгосппродукції. Спостерігається тяжіння до закритих форм, що обмежує "роботу простих акцій", зменшує їх ринковий курс та вартість самих підприємств, не сприяє залученню та міжгалузевому переливу капіталу тощо. Самостійно визначаючи принципи своєї організації вони не звільняються від проблем загального менеджменту, в тому числі, корпоративного у правління, Перспективним напрямом вільного товаровиробництва у формі акціонерних товариств є створення агрокомбінатів, агрофірм, об'єднань тощо.