К.е.н. Шпанковська Н.Г., Котенко Н.О.

Національна металургійна академія, м. Дніпропетровськ, України

УДОСКОНАЛЕННЯ ТИПОЛОГІЇ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ

 

Важливою рисою сучасності є необхідність дослідження дії ринкових економічних законів. Його результати важливі та необхідні не стільки для усунення наслідків ігнорування або невірного використання цих законів, а, головним чином, для прогнозування можливих змінень в розвитку суспільного виробництва та його окремих ланок і для відповідного врахування дії економічних законів в процесі управління економікою на усіх його рівнях [1]. Це в першу чергу стосується промислових підприємств, від рівня розвитку яких залежить стан національної економіки. Економічні закони визначають основні тенденції розвитку виробництва, а суб’єкт управління враховує їх дію, передбачає та створює умови щодо їх ефективного здійснення за допомогою відповідних методів управління [2]. Тому завжди актуальною була і залишається проблема удосконалення методів управління, особливо в перехідні періоди та у теперішній час реформувань національної економіки.

Огляд і аналіз джерел економічної літератури з розглядаємої проблеми свідчать про відсутність єдиного підходу до класифікації методів управління. Як правило, вони розподіляються на: економічні, організаційні та виховні [2]; економічні, організаційно-розпорядні та соціально-психологічні [3; 4]. Найбільш повною та наближеною до сучасних вимог до промислового виробництва є класифікація методів управління, запропонована в дослідженні [1], в якій методи управління враховують визначену специфіку, а зміст кожного з них змінюється в залежності: від тривалості часу застосування методу; від змісту складових елементів об’єкта управління; від рівня функціональної ієрархії, де використовується метод, та ін. Згідно з таким підходом автор обґрунтовує п’ять ознак угрупування з виділенням наступних видів методів управління: 1) за складом і змістом економічних відносин у процесі виробництва і збуту продукції: планування, облік і контроль, прийняття рішень, регулювання, господарський розрахунок, економічне стимулювання та економіко-правові відносини; 2) за часом охоплення періоду діяльності об’єкта управління: методи безперервного управління (або в реальному масштабі), методи оперативного управління, методи поточного управління, методи перспективного управління та методи прогнозного управління; 3) за складовими гносеологічного характеру об’єкта управління: методи управління виробничою, економічною та комплексною діяльністю; 4) за складовими онтологічного характеру об’єкта управління виділяються методи управління: надходженням матеріальних ресурсів, їх переробкою, доводкою, допоміжним обслуговуванням виробництва, комплектацією та збутом продукції; 5) за рівнями функціональної ієрархії – це методи управління, що використовуються на вищому, середньому та низовому рівнях.

Перевагою такого підходу до типології методів управління є: високий рівень їх узагальнення, що надає можливість їхнього застосування на усіх рівнях управління макро- та мікроекономікою; широта охоплення об’єктів управління як у просторі, так і в часі; врахування не тільки сфери виробництва, а й сфери обігу продукції; розподіл об’єкта управління на складові елементи в залежності від його гносеологічного (за видами діяльності) та онтологічного (за стадіями виробничого процесу) характеру, що обумовлює вибір методів управління ними. Але, на наш погляд, в даній класифікації за першою ознакою угрупування автором виділені в основному не методи управління, а функції та підфункції управління. Крім того, способи безперервного управління ототожнюються з методами оперативного управління, яким і притаманне використання їх в реальному масштабі.

Мета дослідження – удосконалення класифікації методів управління промисловим виробництвом. Для її досягнення вирішені наступні завдання : оцінка існуючих підходів до типології методів управління, визначення ознак їх угрупування, диференціація згідно з ними методів управління виробництвом.

Викладення основного матеріалу дослідження. Запропоновано комплексний підхід щодо формування системи методів управління промисловим виробництвом з урахуванням сучасних і майбутніх вимог до нього. Комплекс загальних і конкретних вимог обґрунтований нами у попередніх дослідженнях [5; 6]. Систему методів управління виробництвом складають їх групи, об’єднані за наступними запропонованими ознаками:

?        Наука-розробник методу дослідження (виділення цієї ознаки обумовлено місцем менеджменту в системі наук та зв’язками між ними);

?        часова ознака, яка впливає на складність та оперативність методу;

?        рівень функціональної ієрархії, який обумовлює збільшення комплексу методів управління від мегарівня до нанорівня відповідно;

?        стадії відтворення виробництва, кожна з яких має специфіку, що вимагає застосування конкретних методів управління;

?        змістовний процес управління як сукупність основних або загальних функцій менеджменту (планування, організація, мотивація і контроль) обумовлює відповідну диференціацію методів для виконання кожної з функцій та сполучення конкретних методів із загальними методами менеджменту (економічними, організаційно-розпорядними та соціально-психологічними).

Таким чином,наявність та спільність визначених ознак у конкретних методів управління з їх різноманіття є основою для побудови класифікації методів управління виробництвом в сучасних умовах.

 

Список використаних джерел:

1.             Подсолонко В.А. Электронное управление. Т.1. Ретроспектива: монография / В.А. Подсолонко. – Симферополь: ТНУ, 2012. – 604 с.

2.             Каменицер С.Е. Основы управления промышленным производством. / С.Е. Каменицер. – М.: Мысль, 1972. – 288 с.

3.             Технико-экономические расчеты по организации, планированию и управлению металлургическим предприятием / под ред. проф. И.Н. Иванова, Б.П. Бельгольского. – М.: Металлургия, 1993. – 443 с.

4.             Шпанковська Н.Г. Принципи економічного аналізу у контексті загальних вимог до промислового виробництва / Н.Г. Шпанковська, НП. Потрус, Г.М. Болдир // Економіка: Проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – Вип. 250. – Т. 2. – С. 379–386.

5.             Аналіз господарської діяльності: теорія, методика, розбір конкретних ситуацій, ділова гра на прикладі металургійного підприємства. Навч. посібник / за ред. проф. К.Ф. Ковальчука. – Дніпропетровськ: Пороги, 2010. – 398 с.

6.             Шпанковська Н.Г. Сучасні вимоги до металургійного виробництва / Н.Г. Шпанковська, О.І. Канська, Н.П. Потрус // Металлургическая и горнорудная промышленность. – 2010. – № 10. – С. 275–277.