Д.іст.н. Ореховський В.О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Діяльність Російського товариства Червоного Хреста в Ефіопії (1896–1897 рр .)

В історії діяльності Російського Червоного Хреста великою подією була допомога, надана населенню Ефіопії під час італо-ефіопської війни (1895–1896 рр.).

Ще у кінці 1895 р. Італія оголосила Ефіопію своїм протекторатом і на початку 1896 р. ввела на її територію свої війська. Але 29 лютого ефіопський імператор Менелік ІІ зустрів італійців біля містечка Адуа. Сталася світова сенсація – у цій битві італійці зазнали гучної поразки. Загальні втрати італійців склали близько 11 тис. чоловік, а у полон потрапило біля 4 тис. чоловік [1, с. 348–349].

Відлуння цієї події відгукнулося у Росії. Було вирішено відправити до Ефіопії санітарний загін Російського Товариства Червоного Хреста (РТЧХ) для надання допомоги пораненим та хворим ефіопським солдатам. З цією метою було організовано збір коштів, а також асигновано Головним Управлінням (ГУ) Товариства 100 тис. крб. 18 березня 1896 р. ГУ РТЧХ направило листи до військового відомства, до Хрестовоздвиженської общини та общини св. Євгенії з проханням виділити лікарів, фельдшерів, сестер та санітарок для загону. Одночасно було надіслане клопотання італійській стороні про дозвіл на проїзд санітарного загону через італійський порт Массауа [5]. (Слід зазначити, що спочатку було вирішено відправити по санітарному загону обом ворогуючим країнам. Однак, італійська сторона відмовилася від допомоги Російського Червоного Хреста) [6, с. 34].

Загін, що спочатку складався з 61 чоловіка (головноуовноваженого, генерал майора М.К. Шведова, лікарів, 5 студентів-медиків, 5 фельдшерів, 20 санітарів, ієромонаха Олександра, 2 перекладачів) пізніше було зменшено до 43-х [8, с. 21]. Причиною цього стала відмова італійського уряду пропустити російський санітарний загін через Массауа. Приводом послужила інформація, що нібито до складу загону входять 4 офіцери та 200 солдат, які бажають стати до лав ефіопської армії [2].

Внаслідок таких дій, загону прийшлося добиратися до місця призначення окружним шляхом і Головне Управляння вважало недопустимим наражати на небезпеку жіночий персонал, який і було відправлено з Александрії назад, до Росії, разом із 5-ю санітарами [8, с. 21].

Решта загону 18 квітня прибула до Джибуті (у той час – французької колонії). За словами голови РТЧХ М.П. Кауфмана «…загін зустрів у Джибуті утруднення при наймі в’ючних тварин. Мули були більшою частиною скуплені раніше італійцями і французами…; лише завдяки дружній та енергійній допомозі Французької влади … і з затратою великих сум, вдалося найняти верблюдів, мулів і коней та ешелонами відправити загін на Хараре. Після важкого переходу (біля 400 верст) по безводній пустелі при незвично спекотній температурі, причому майже весь персонал загону перехворів, санітарному загону вдалося прибути до Хараре 15 травня» [5].

Тут російська експедиція вимушена була затриматися на цілий місяць. Місцева влада, не отримавши вказівок щодо подальшої долі санітарного загону, затягувала із дозволом на його пересування. Не бажаючи гаяти часу російські лікарі відкрили тут амбулаторний прийом. Коли дозвіл імператора було отримано, головноуповноважений вирішив розділити загін: одна частина його залишилася в Хараре, допомагаючи місцевому населення, а інша – виступила до ефіопської столиці – Адіс-Абеби, де і була урочисто зустрінута Менеліком та його підданими [5].

На новому місці персоналом загону одразу ж було організовано амбулаторний прийом, а незабаром – відкритий госпіталь на 30 ліжок в якому до його закриття хворими було проведено 1634 лікарняних дні [6, с. 35].

Самовіддана праця лікарів та всього складу медичного загону сприяла зростанню авторитета Росії в очах місцевого населення. У своєму листі до головно уповноваженого РТЧХ М.К. Шведова імператор Менелік ІІ писав: «За добрі справи ваші, здійснені для нашої країни, ми висловлюємо нашу вдячність імператору Росії, вашому товариству Червоного Хреста і всім його членам, імператриці Марії Федорівні. Почуття і думи мої про це безмежні. Руський народ виявив у цьому таку любов до мене, яка ніколи не забудеться» [7].

5 жовтня 1896 р. відбулася урочиста церемонія передачі Ефіопському Червоному Хресту, який взяла під своє покровительство імператриця Таіту, російського госпіталю. На цих урочистостях були присутні представники духовенства, армія та населення ефіопської столиці. Над госпіталем було піднято національний прапор. Потім Менелік ІІ висловив промову, у які були такі слова: «Передача госпіталю РТЧХ та… відділення санітарного загону в Адіс-Абебі дають можливість заснувати Абіссінський Червоний Хрест і тим здійснити, разом із росіянами і завдяки їм, велику гуманну справу. Знання, сердечність та енергія, з якою працював санітарний загін, користь, що була принесена їм країні, назавжди залишать в історії Абіссінії вдячні спогади» [4].

За час діяльності загону (з травня по листопад 1896 р.) було прийнято 26419 хворих, 564 поранених, зроблено 839 хірургічних операцій. Незалежно від медичного, лікарями Червоного Хреста було підготовлено 10 санітарів з числа місцевих жителів, лікар П.В. Щусєв написав посібник, де в самій доступній формі виклав основи медичних знань та правила особистої гігієни. Загальні витрати на експедицію склали майже 159 тис. крб. [8, с. 22; 4].

Після завершення діяльності загону РТЧХ Менелік ІІ звернувся до російського імператора із проханням надіслати нових лікарів. У 1897 р., коли між Росією та Ефіопією були встановлені офіційні дипломатичні відносини, разом із російською дипломатичною місією до Адіс-Абеби прибули і російські медики: хірург М.П. Бровцин, терапевт М.І. Лебединський, фармацевт Б.М. Лук'янов, фельдшери С.Е. Сасон та П. Кузнєцов [9].

Після прибуття до ефіопської столиці вони відкрили тут амбулаторію та госпіталь. За словами начальника конвою російської дипломатичної місії П.Краснова: «…ця звістка облетіла всю Адіс-Абебу, поширилася околишніми селами, проникла за високе Антото, долетіла до таємничої Каффи. І звідусіль пішли хворі»[4, с. 415].

Після завершення місії ефіопський імператор неодноразово висловлював бажання знову запросити російських лікарів. Його прохання було виконане і до 1913р. в Ефіопії працювали лікарі з Росії [9].

Таким чином, діяльність санітарного загону Російського Червоного Хреста в Ефіопії не тільки сприяла розвитку медицини у цій країні, але і була стимулом до взаємного зближення сторін та встановлення дружніх відносин між Російською імперією та Ефіопією.

Список використаних джерел:

1. Бартницкий А. История Эфиопии / А. Бартницкий, И. Мантель-Нечко; пер. с польск. К.В. Большаковой, Н.М. Рукиной, М.Н. Черных. – М.: Прогресс, 1976. – 590 с.

2. Записка председателя Российского общества Красного Креста М.П. Кауфмана от 4 ноября (23 октября) 1896 г . [Электронный ресурс] // Некоторые новые документы о русско-эфиопских отношениях (конец ХІХ – начало ХХ века). – Режим доступа: http://www.vostlit.info/text/Documenty/Aetniopien/Russ…/text.phtml?id

3. Краснов П.Н. Казаки в Абиссинии. Дневник начальника конвоя Российской императорской миссии в Абиссинии в 1897–98 году / П.Н. Краснов. – СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1900. – 472 с.

4. Крылов А. Русские врачи в Абиссинии [Электронный ресурс] / А. Крылов. – Режим доступа: http://www. newafrica.ru/digest/06.1002_ethi.html

5. Новикова Ю.П. Внешняя политика России в Эфиопии во втор. половине ХІХ в. [Электронный ресурс] / Ю.П. Новикова. – Режим доступа: http:// www.moscowia.su/images/konkurs_raboti/2008/3.29.doc

6. Очерк возникновения и деятельности Российского Общества Красного Креста. – СПб.: Государственная типография, 1913. – 63с.

7. Письмо Менелика ІІ начальнику санитарного отряда Российского общества Красного Креста Н.К. Шведову от 22 октября 1896 г . [Электронный ресурс] // Некоторые новые документы о русско-эфиопских отношениях (конец ХІХ – начало ХХ века). – Режим доступа: http://www.vostlit.info/text/ Documenty/Aetniopien/Russ…/ text.phtml?id

8. Российское Общество Красного Креста. Исторический обзор деятельности. – СПб.: Лештуковская паровая скоропечатня П.О. Яблонского, 1902. – 143 с.

9. Русские в Абиссинии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.tsv21.narod.ru/photoalbumAbissinija.html