К.пед.н . Волошко Л.Б.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ БІОЕТИКИ

В ОСВІТНЮ ПРАКТИКУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

В останні роки у вищих навчальних закладах України були введені нові навчальні дисципліни «Основи біобезпеки та біоетики», «Біоетика», які мають статус елективних або обов’язкових курсів у процесі підготовки майбутніх аграріїв, юристів, філософів, соціальних працівників, інших спеціалістів. У багатьох країнах світу біоетика стала академічною дисципліною. Очевидно, що біоетична освіта майбутніх фахівців – нагальна соціальна задача, вирішення якої дозволить суттєво розширити межі професійної компетентності студентів, змінити їхнє ставлення до сфери майбутньої праці.

У сучасному світі стає все більш актуальним завдання захисту людини від негативних наслідків прогресу науки та техніки, різко загострюється необхідність певним чином реагувати на злободенні проблеми сучасності: екологічні, соціальні, медичні. У цьому зв’язку актуалізується біоетичне знання.

Засновник біоетики американський онколог Ван Ренсселлер Поттер розглядав її як область інтеграції між наукою та системою людських цінностей, природним і гуманітарним знанням, як систему знання та практики, що регулює втручання людини в будь-яке життя в межах біосфери. В умовах сьогодення актуальність біоетичної проблематики, усвідомлення її важливості зумовлені необхідністю повернення до моральних засад духовності, протистояння гіпертрофованому технічному прогресу, в якому технократичний погляд фахівця з домінуванням принципу корисності деформує духовність людини.

Методологічний потенціал біоетичної освіти полягає в органічній взаємодії природничого та соціогуманітарного знання; ідеї цінності життя, єдності людини та живої природи , коеволюції суспільства та природи, повноцінної відповідальності майбутнього фахівця перед життям та всесвітом; гармонізації зв’язків природи та соціуму.

Біоетика, як інтегральний міждисциплінарний напрям у сучасній науці, дає інтелектуальне підгрунття та соціальне оформлення публічним дискусіям, у ході яких суспільство приймає рішення про те, де проходять межі людського існування. Біоетика, як наука, має особливий статус відкритості. Це зумовлено невирішеністю багатьох її проблем, які кожного разу потребують конкретних ситуативних рішень щодо морального вибору та особистої відповідальності. Біоетика сконцентрована переважно на аналізі окремих випадків, моральних колізій, казусів, складних з моральної точки зору для прийняття рішень.

З іншого боку, біоетика носить глобальний та універсальний характер, відкриває нову « постлюдяність », висвітлюючи нові моральні норми поведінки, орієнтує людину на відмову від антропоегоїзму та вчить її проявляти повагу та відповідальність по відношенню до всього природного світу.

Біоетика об’єднує різні системи цінностей : біологічні (фізичне існування, здоров’я людини), особистісні (особиста безпека, самоповага), соціальні (права на достойну якість життя), екологічні (усвідомлення самоцінності природи, її унікальності). Тому вивчення біоетики розширює межі корпоративної свідомості фахівців різних напрямів підготовки, дозволяє перебороти вузькі рамки буденності, готує їх до осмислення глобальних проблем людства, стаючи світоглядною основою всіх видів діяльності людини.

Біоетична освіта, на нашу думку, виконує такі основні функції: аксіологічну – поєднання фахових знань з біоетичними цінностями і мораллю задля досягнення найвищого ступеня екологічної відповідальності фахівця, його активної життєвої позиції; світоглядну – формування біоетичного ноосферного світогляду; превентивну – формування природоохоронних мотивацій, підготовка до професійної діяльності з позицій моральних норм професійної та наукової діяльності; нормативну – засвоєння моральних принципів, норм і правил – специфічного кодексу етичної відповідальності фахівця певного напряму підготовки.

Отже, гуманістично оновленні цінності, органічно включені у біоетичне наукове знання, повинні транслюватися в освітні технології ВНЗ та засвоюватися студентами в процесі професійної підготовки. Так, для студентів-магістрів, які опановують аграрні спеціальності, ураховуючи специфіку їхнього фаху, у процесі вивчення курсу «Основи біобезпеки та біоетики» ми пропонуємо виділити два змістові модулі (рис. 1).

Рис. 1. Структура та зміст навчальної дисципліни «Основи біобезпеки та біоетики»

У ході опанування курсу застосовуються такі методи навчання: мозкова атака – один із найбільш застосованих колективно-креативних методів, при якому якість рішень залежить від кількості представлених ідей; метод дослідження ситуації; метод інтроспекції; метод групового інтерв’ю та інші. Застосування інтерактивних методів навчання у складі малих груп в процесі вивчення біоетики сприяє розвитку інтелектуальної активності та мотивації навчальної діяльності студентів, розвиває ініціативу, що особливо важливо в ході аналізу кардинальних світоглядних проблем людського існування.

Отже, впровадження біоетики в освітню практику вищих навчальних закладів дозволить сформувати біоетичний світогляд майбутніх фахівців, сприятиме формуванню відчуття повноцінної відповідальності за результати професійної діяльності з урахуванням біоетичних норм і правил.