К.і.н. Єремєєва І.А.

Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпропетровськ, Україна

СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖУ

Політичний імідж відіграє значну роль у розстановці політичних сил у суспільстві, нерідко він є визначальним фактором при виборі того чи іншого кандидата на певні державні посади. Формування іміджу політика має велике значення при використанні ринкової моделі виборчої технології, за якою кандидат або виборче об'єднання розглядається як товар, який консультанти та організатори мають продати покупцям-виборцям, використовуючи різноманітні методи реклами та пропаганди. При цьому виборців часто вважають за статистів, які є об'єктом маніпулювання методами політичної реклами, а сам кандидат набуває часто віддалений від реальності імідж, що сформований політичними маркетологами.

Дослідники зазначають, що стосовно будь-якого політика, як і організації, можна говорити про кілька типів іміджів: дзеркальний (суб'єктивний), тобто образ політика у власних очах; модельований імідж – образ, який сформований в масовій свідомості на основі наявних знань, досвіду сприймання візуальної інформації, імідж створюється для того, щоб викликати бажані зміни в масовій свідомості і поведінці людей [5, с. 342]; негативний імідж, що створюється опонентами; поточний імідж, що визначається як адекватний реальному суб’єктові образ особистості, який складається в масовій свідомості на свідомому і підсвідомому рівнях [3, с. 331]. При цьому, для поточного іміджу властиві два способи формування – стихійний та із застосуванням спеціальних технологій.

Розробка сильного іміджу вимагає творчого підходу та наполегливої роботи, запорукою успіху якої є вдало обрана іміджева стратегія передвиборчої кампанії, основні положення якої базуються на результатах аналізу політичної ситуації. Іміджева стратегія може включати наступні елементи:

1. Декларація причетності. Даний спосіб є ефективним коли статус певної особи, партії чи організації досить великий і має значний вплив на свідомість людей. В даному випадку політичному суб'єкту потрібно інформувати населення лише про те, що він підтримує певного кандидата. У такому випадку особистісні характеристики іміджу кандидата відходять на другий план.

2. Створення міжособистісного контрасту кандидатів. Цей спосіб заснований на порівнянні особистісних характеристик кандидатів, їх професійних статусів, віку, зовнішності, статі, освіти тощо. Основне завдання міжособистісного контрасту полягає в порівнянні за найбільш вигідними для того чи іншого кандидата параметрами.

3. Ставка на базову проблему. Даний елемент полягає у тому, що кандидат повинен порушити суспільно важливу проблему і перетворити передвиборну кампанію на своєрідний народний референдум.

4. Формування позитивного іміджу кандидата є надзвичайно важливим елементом передвиборчої кампанії для політика, оскільки процес формування політичного іміджу тривалий. Серед принципів формування позитивного іміджу слід особливо виділити: представлення кандидата кращим ніж він є насправді, максимальне приховування недоліків кандидата, створення умов, за яких виборці самі б домалювали позитивні риси кандидата, яких він не має.

5. Створення негативного іміджу конкурентам. Напад на імідж конкурента здійснюється, як правило, у вигляді компромату, що часто є порушенням політиком норм та правил моралі.

Іміджева стратегія спирається на певні закономірності, які можна виділити в етапи формування політичного іміджу, кожен з яких має власні методи здійснення. Першим етапом є визначення вимог аудиторії. На цьому етапі збирається інформація, на базі якої буде створюватися побудова іміджу. Дані класифікуються за такими категоріями: природні якості, набуті якості, соціальні характеристики, політичні характеристики, дані соціологічних досліджень. Наприклад, за результатами соціологічного опитування "Зеркало 2008", проведеного центром соціальних досліджень "Софія" респонденти визначилися із найважливішими рисами ідеальної влади: проявляє турботу про народ – 36,6% опитаних; некорумпована – 32,2%; чесна – 27,7%; дотримується законності – 27%; справедлива – 26,1% [ 2, с . 14]. Ці результати можуть бути цікаві для політтехнологів з приводу створення передвиборчих гасел, які використовуються для формування ефективного іміджу кандидата.

Другим етапом є формулювання характеристик, що в сумі складають імідж. Саме на цьому етапі здійснюється конструювання іміджу по таким направленням: зовнішня привабливість, комунікативна механіка, ділова риторика. Для другого етапу важливим має стати не тільки визначення сильних, але і визнання слабких сторін політика.

На третьому етапі відбувається адаптація кандидату до образу, на якому відбувається посилення позитивних рис, які є актуальними для поточного моменту.

Четвертий етап – апробація на електораті – здійснюється в два кроки: перший – апробація через посередників, другий – особиста апробація, коли політик виступає в новій ролі [ 4, с . 9]. Як посередники можуть використовуватися політичні технології, зокрема політична реклама. Політична реклама є цілеспрямованою діяльністю з організації інформаційного впливу на поведінку виборців, з метою формування у суспільній свідомості позитивного ставлення до кандидату, його політичного, соціального та особистісного іміджу, програми, а також створення соціально-психологічних передумов для голосування саме за цього кандидата у день виборів. Найефективнішим каналом для реалізації політичної реклами є ЗМІ, що продукують та розповсюджують інформацію, засвоєння якої необхідно для свідомої участі громадян в житті держави та суспільства.

На п'ятому етапі обрані та апробовані характеристики переводяться в різні контексти – візуальний, вербальний, сімейний та ін. Основними каналами інформації повинні бути візуальні повідомлення та події, в яких приймає участь кандидат – саме такі канали мають більшу довіру у населення ніж вербальні комунікації.

Останнім етапом формування політичного іміджу є корекція основних параметрів іміджу відповідно до вимог цільової аудиторії та неминучими викривленнями, що вносяться каналами трансляції та засобами масового тиражування. Корекція іміджу має головним завданням постійне удосконалення іміджу політика, враховуючи поточну ситуацію.

Уся тривала технологія побудови іміджу може бути зведена до чотирьох складових: визначення пріоритетів населення у політичній сфері (етап "інтуїтивного маркетингу"), безпосереднє формування набору рис іміджу політика, політична реклама та продаж сформованого іміджу.

Список використаних джерел:

1. Вылегжанин Д.А. Введение в политическую имиджелогию / Д.А. Вылегжанин. – М.: Флинта; МПСИ, 2008. – 136 с.

2. Зеркало – 2008 ( результаты социологического мониторинга). – К.: Центр социальных исследований "София", 2009. – 57 с.

3. Лавренко О. Проблеми формування іміджу кандидата в депутати / О. Лавренко // Проблеми політичної психології. – К., 1997. – С. 331–332.

4. Лікарчук Н.В. Формування іміджу політичного лідера в процесі виборчої кампанії: а втореф. дис. канд. політ. наук / Н.В. Лікарчук. – К., 2003. – 20 с.

5. Миліневський М. Імідж політичних партій: Визначення та структура поняття / М. Миліневський // Проблеми політичної психологі . – К., 1997. – С.340–342 .

6. Ольшанский Д.В. Политический консалтинг / Д.В. Ольшанский, В.Ф Пеньков. – СПб.: Питер, 2005. – 448 с.