Ільницька Д.О.

Мукачівський державний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ РІЗНИХ МОВНИХ КАРТИН СВІТУ НА ПРИКЛАДІ КОНЦЕПТУ «СТИЛЬ» В АНГЛІЙСЬКІЙ, УКРАЇНСЬКІЙ ТА ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВАХ

Мовна картина світу – сукупність уявлень про світ, що історично склалася у свідомості мовного колективу, цілісний образ світу, у формуванні якого беруть участь всі сторони психічної діяльності людини. Це концептуалізація світу, вміщена у мові.

Термін «картина світу» був уведений у науковий обіг у фізиці в кінці 19-го – на початку 20-го століття. «Фізична картина світу» розглядається як «сукупність внутрішніх образів зовнішніх предметів, з яких логічним шляхом можна отримати знання про властивості та поведінку предметів» або «образ довкілля, що формується фізичною наукою та відбиває реальні закономірності природи» [8]. З часом поняття «картина світу» в природничих науках стало означати специфічну концептуальну структуру, що формується за допомогою наукових методів і понять.

Феномен «картини світу» та світобачення став об’єктом досліджень гуманітарних наук – культурологічних, а також лінгвосеміотичних, присвячених реконструюванню архаїчної свідомості на матеріалі міфів та фольклору [8]. Проблема мовного світосприймання була сформульована ще В. Гумбольдтом: «різні мови – це не різні позначення того самого предмету; це різне бачення і відображення його» і далі: «Всяка мова, позначаючи окремі предмети, насправді творить: вона формує для народу, який є її носієм, картину світу» [Гумбольдт, 1984].

Проблема мовної картини світу є актуальною у зв’язку із виходом на перший план у лінгвістичних дослідженнях проблеми співвідношення мови, свідомості (індивідуальної й колективної) й культури. Серед актуальних питань лінгвістики слід відзначити спосіб відображення світу у свідомості людини та роль вербальних засобів у цьому процесі.

Вчені стверджують, що світ пізнається тільки через форми мови – будь-яка мова спрямовує мислення її носіїв згідно з напрямком, що визначається світоглядом, зумовленим мовою.

Мовна картина світу – це образ світу, що твориться лінгвістичними засобами, а саме:

- номінативними засобами мови (лексемами, фразеологізмами);

- граматичними засобами мови;

- функціональними засобами мови;

- образними засобами мови (переносні значення, внутрішня форма мовних одиниць, національно-специфічна образність);

- фоносемантикою мови;

- дискурсивними засобами мови (засобами і стратегіями текстобудови, аргументації, побудови монологічних текстів, діалогу і т. ін.) [4].

Метою статті є визначення лексико-семантичних особливостей взаємодії різних мовних картин світу. Відповідно до мети, визначено завдання роботи:

- простежити зв'язок між лексикою англійської, української та французькою мовами;

- виявити лексику, що впливає на створення мовної картини світу у художніх творах досліджуваних мов;

- простежити співвідношення між значеннями лексики, що входить до складу лексико-семантичного поля «стиль» у порівнюваних мовах. Об`єктом дослідження є іменники, дієслова та прикметники лексико-семантичного поля «стиль» у загальному, культурологічному розумінні англійської, української та французької мов.

Як відомо, основою навколишнього світу, який сприймається органами чуття, є дві категорії: предмети та їх ознаки. Тому мовна картина світу відображає та описує ці категорії у формі іменників і дієслів (як мовне відображення предметів), а також прикметників (як мовне відображення ознак). Досліджувані лексичні одиниці мають високу комунікативну цінність і високу частотність уживання. Вони належать до основного «ядра» лексики кожної з досліджуваних мов і входять до складу лексичного мінімуму кожного носія цих мов.

Особливий інтерес для дослідження викликає стиль у загальному, культурологічному розумінні як усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Поняття стилю є центральним в історії літератури та мистецтва, однак поширюється і на інші види людської діяльності, перетворюючись в одну з найважливіших категорій культури в цілому, у динамічно мінливу суму її конкретних історичних проявів.

Постмодерна епоха перетворює стиль на певний інструмент вираження у творчості митця. Сучасна практика показує, що різні стилі вже не стільки народжуються спонтанно, будучи підсумованими постфактум, скільки свідомо моделюються, орієнтуючись на історичні стилі. Наприклад, художник-стиліст не стільки винаходить, скільки комбінує історичний досвід; дизайнерське поняття «стайлінгу» (тобто створення візуального іміджу фірми) теж відрізняються комбінаторикою і еклектикою. В той же час сучасна видимість усієї світової історико-стилістичної панорами дозволяє не тільки плідно вивчати її багатоманіття, але і творчо її використовувати для пошуків індивідуального вираження.

Вибір письменником тих чи інших мовних засобів зумовлено багатьма факторами – задумом, концептом та змістом художнього твору, художнім напрямком. Мовна картина світу письменника відображає особливий спосіб світобачення, властивий даній мові, культурно значущий для неї. Для дослідження співвідношення лексики як частини мовної картини світу були відібрані художні твори англійською, українською та французькою мовами.

У ході дослідження визначилося спільне ядро для лексико-семантичної групи прикметників, іменників та дієслів досліджуваних мов. Так, лексема «Style» в англійській мові має такі значення:

1) стиль, склад; 2) школа, напрям (у мистецтві); 3) мода, фасон; 4) манера; 5) крій; 6) смак; 7) шик; 8) тон.

Французька лексема «Style» у формі іменника має такі значення: стиль; склад. На прикладі виявилося, що лексична одиниця «Стиль» має спільні ознаки як у вимові, так і в тлумаченні в українській, в англійській, і навіть у французькій мовах. Ця ж лексема, що вживається у формі дієслова «To Style» , в англійській мові має значення – величати; називати; уводити в моду; гравірувати; модернізувати. Також можемо порівняти прикметники на прикладі англійської та української мов. Так, в англійській мові лексична одиниця «stylish» має такі значення: – модний; шикарний; стильний, де в українській мові прикметник, утворений від лексеми «стиль» , це – стильний; красивий; модний; сучасний. Також у ході дослідження було виявлено, що найпродуктивнішим засобом словотвору в даній англійській лексичній одиниці є суфіксація. Саме цим шляхом утворені такі слова як Styling (стайлінг ); Stylish (стильний, модний); stylist (стиліст, модельєр, декоратор); stylistic (прикм. стилістичний; імен. стилістика); stylistics (стилістика); stylized (стилізований).

Аналіз нашого мовного матеріалу виявив спільне при передачі семантики лексеми «Стиль» лексикографічними джерелами досліджуваних мовних систем. Цікавим є той факт, що дана лексема є лексемною одиницею, що набуває позитивної оцінної семантики. Так, прикметники з оцінним значенням такі як fashionable, trendy, popular, modish, chic, dressy, nifty,cheesy, kicky (slang for fashionable ) є синонімами слова Stylish (прикметника, утвореного від основи англійської лексеми Style ) мають позитивну конотацію в межах системи цінностей (пов’язаних з модою).

Отже, в ході дослідження ми використовували переклад, а це – вид діяльності, який неминуче відбувається принаймні з двома мовами і двома культурними.

Проведений аналіз мав на меті розглянути лексему « Стиль» з точки зору її значення в контексті, що в цілому сприяє кращому розумінню походження, розвитку та модифікації форми і значення, концептуалізацію поняття та втілення його у певних графічних формах. У ході дослідження виявлено, що досліджувані лексичні одиниці мають високу комунікативну цінність і високу частотність уживання, що вказує на лексико-семантичні особливості взаємодії різних мовних картин світу. Дане дослідження може бути широко використано на заняттях з англійської мови при вивченні полісемантики англійських лексем.

Список використаних джерел:

1. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания / Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания. – 1995. – № 1. – С. 39.

2. Артюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Артюнова. – М.: Языки русской литературы, 1998. – 896 с.

3. Лосев А. Ф. Понимание стиля от Бюффона до Шлегеля / А. Ф. Лосев // Лит. учеба. –1988. – № 1.

4. Шапиро М. Стиль / М. Шапиро // Советское искусствознание. – 1988. – Вып. 24.

5. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика / В. А. Маслова. – Минск: ТетраСистемс, 2004. – 255 с.

6. Петрова Л. А. Языковая картина мира в русле теоретических изысканий / Л. А. Петрова // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 69. – С. 19–23.

7. Соколов А. Н. Теория стиля / А. Н. Соколов. – М., 1968.

8. «Культурология XX век»: энциклопедия. Т. 1. – СПб.: Университетская книга; 000 «Алетейя», 1998. – 447 с.

9. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: енциклопедичний словник / І. Б. Штерн. – К.: АртЕк, 1998. – С. 156.

10. Kramsch C. Language and Culture / C. Kramsch. – Oxford: Oxford University Press, 1998. – P. 13