К.  фiлол . н. Косович О. В.

Київський національний університет iменi Тараса Шевченка, Україна

ОСНОВНI ТЕОРЕТИЧНI ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСIВ НЕОЛОГIЗАЦIЇ , НЕОНОМIНАЦIЇ У ФРАНЦУЗЬКIЙ МОВI

Динамiчнi процеси, що вiдбуваються у мовi , особливо яскраво вiдображаються у лексицi . Поява нових слiв дає нам унiкальний матерiал для дослiдження не тiльки основних тенденцiй розвитку мови на конкретному iсторичному етапi , але i дозволяє оцiнювати рiвень розвитку суспiльства . Необхiднiсть поглибленного дослiдження проблем неологiї i неографiї пiдкреслював ще в 1927 роцi академiк Л.В. Щерба: « Цiлком очевидно, що кожний культурний народ повинен слiдкувати за змiнами у словнику своєї мови» [4].

У своєму становленнi неологiя як наукова дисциплина пройшла декiлька етапiв : вiд перших спроб тлумачення i iдентифiкацiї малозрозумiлих слiв до розробки основних понять науки про нове слово i розвиток неографiї . Становлення i розквiт неологiї вiдноситься до другої половини XX ст. Особливо цьому сприяли роботи Ж.-Ф.Саблероля , Д. Корбен , Ж. Мунена та iнш . Незважаючи на численнi дослiдження , що активно продовжуються i сьогоднi , залишаються невирiшеними та дискусiйними багато питань, пов’язанi як з розумiнням самого термiну неологiзм , природи та сутi лексичних iнновацiй , так i з методами вивчення, способами класифiкацiї i прийомами лексико-графiчної фiксацiї нових слiв .

Не викликає сумнiвiв факт безпосереднього зв’язку поповнення лексики мови з життям суспiльства i розвитком цивiлiзацiї загалом. На це вказував   В. В. Виноградов, стверджуючи, що «… словниковий склад мови швидше та ширше, нiж iншi сторони мовної структури, реагує на змiни у всiх сферах суспiльного життя. В розвитку словника здiйснюється своєрiдна реєстрацiя цих змiн i закрiплення невпинної творчої пiзнавальної роботи суспiльства . Iсторiя лексики тiсно i органiчно пов’язана з iсторiєю виробництва, побуту, культури, науки, технiки , з iсторiєю суспiльних свiтоглядiв . Тут зв’язок iсторiї мови з iсторiєю суспiльного розвитку виявляється безпосередньо i всесторонньо» [2]. Окрiм екстралiнгвiстичних причин, що впливають на розвиток i оновлення лексики французької мови, мовознавцi традицiйно вказують i на причини внутрiлiнгвiстичнi , якi в значнiй мiрi зумовлюються зовнiшнiми стимулами – соцiальною потребою в найменуваннi всього нового i в його осмисленнi , внутрiмовними чинниками – тенденцiями до економiї , унiфiкацiї , системностi мовних засобiв , варiюванню номiнацiй з рiзною внутрiшньою формою, етимологiєю , завданнями експресивно-емоцiйної , стилiстичної виразностi » [1]. Таким чином, поява нових слiв продиктована не тiльки потребою в номінації нового поняття, яке з’явилося, поняття навколишньої дiйсностi , але й постiйним саморозвитком мови, прагненням до вдосконалення способiв мовних позначень.

Вивчаючи шляхи поповнення лексичного складу французької мови, дослiдники найчастiше вказують на три основнi джерела: створення нових слiв з допомогою словотвiрних можливостей самої мови; змiни значення вже вiдомого у мовi слова; запозичення ( clubbeur , buzz , slim , wiki ). Сьогоднi вiдзначається пiдвищена iнтенсивнiсть словотвору, зокрема, рiзнi види афiксацiї ( de cohabiter , cyber dependance ), складення та зрощення рiзних типiв ( adulescent , multijoueur , fluocompact , mobinaute , moto- taxi ) тощо.

Семантична деривацiя також значно сприяє розширенню i збагаченню словникового складу. Форми змiни семантики слова є рiзноманiтними – це розширення i звуження значення, метафоричнi , метонiмiчнi , стилiстичнi та iншi переноси, переосмислення значення слiв у зв’язку з iдеологiчною переорiєнтацiєю тощо. Особливо багато нових слів зараз з’являється i за рахунок запозичень . Зміни у суспільстві в окремі історичні періоди відбуваються так швидко, що ресурси мови не встигають за дійсністю, що стрімко розвивається, запозичуючи разом з предметами і явищами і слова, що їх позначають.

Сучасний активний процес неологізації вимагає постійного уточнення і поглиблення як основних понять неології , так і систематизації та класифікації лексичних одиниць, що аналізуються. Розділяємо конкретно-історичну теорію про зміст та об’єм поняття «нове слово» Н.З. Котелової , в якій під новим словом розуміються «як власне нові, вперше утворені чи запозичені слова, так і слова, відомі в мові і раніше, чи, що вживалися обмежено, за межами літературної мови, або ті, що вийшли на якийсь час з активного вжитку, а зараз стали широко вживаними», а також «твірні слова, які як би існували у мові потенційно і були утворені від вже відомих слів за відомими моделями лише в останні роки (їх реєструють письмові джерела тільки останніх років)» [3].

Отже, ґрунтуючись на аналізі основних способів утворення неологізмів і шляхах їхньої появи у мові, під загальномовними (лексичними) неологізмами розуміємо нові слова, що з’явилися у мові за останній період і, які позначають нові поняття і реалії сучасної дійсності. Вони поділяються на лексичні і семантичні. До лексичних неологізмів відносяться нові слова, утворені з допомогою словотвірних можливостей самої мови, а також різні запозичення (зовнішні і внутрішні). До семантичних відносяться слова, актуалізовані в даний час за рахунок розширення, звуження чи переосмислення вже відомих у мові слів. До мовленнєвих неологізмів відносимо різні авторські, стилістичні новотвори, створені продуктивними (потенційні слова) і непродуктивними (оказіональні слова) способами. Таке широке розуміння неологізмів в даній науковій розвідці вважаємо допустимим, оскільки воно пояснюється різними галузями існування нових слів.

 

Список використаних джерел:

1. Большой энциклопедический словарь . – М.: Большая Российская энциклопедия ; СПб .: Норит , 2000. – С.331.

2. Виноградов В. В. Избранные труды . Лексикология и лексикография / В. В. Виноградов . – М.: Наука, 1977. – С.70.

3. Котелова Н. З. Первый опыт лексикографического описания русских неологизмов / Н. З. Котелова // Новые слова и словари новых слов . – Л.: Наука, 1978. – С. 7.

4. Щерба Л. В . О словарях живого литературного языка  / Л. В . Щерба //  Современная русская лексикография . – М.: Наука, 1966. – С. 74.