Суржикова К. П.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

ВПЛИВ НЕОЛОГІЗАЦІЇ ТА АРХАЇЗАЦІЇ НА ЧАСТИНОМОВНИЙ РОЗПОДІЛ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Вивчення мови як динамічного явища та основних особливостей мовних змін є важливою частиною дослідження форм функціонування мови і дає змогу більш повно описати її субстанціональні характеристики. Різнорідні типи еволюційних процесів, що відбуваються в мові, найбільш яскраво проявляються на лексико-семантичному рівні.

На сучасному етапі розвитку як німецького, так і вітчизняного мовознавства дослідження лексико-семантичних тенденцій розвитку мови відбувається через аналіз процесів оновлення лексики та поступового зникнення з активного вжитку, іншими словами, через вивчення діахронічно маркованих одиниць, до яких належать неологізми, архаїзми та історизми. Слід зазначити , що досі предметом аналізу лінгвістів набагато частіше ставали неологізми (Д. Герберг, О. В. Горбач, Г. І. Емірсуінова, М. С. Ковальчук, Н. В. Любчук, Л. П. Попко, Н. М. Фурсова та ін.), у той час, як феномен архаїзації, особливо у німецькій мові, розглядався переважно фрагментарно (Д. Керубім, Кл.-Д. Людвіг, Т. Шіппан, В. Фляйшер тощо).

Запропоноване нами дослідження носить актуальний характер, оскільки, воно, по-перше, присвячено недостатньо вивченій науковій проблемі та, по-друге, дозволяє сформулювати прогнози щодо майбутніх змін у мові, що, в принципі, й становить глобальну ціль всіх лінгвістичних досліджень [3]. З огляду на це метою цієї роботи є визначення тенденцій кількісного розвитку лексико-граматичних класів у німецькій мові. Основні завдання полягають у 1) ідентифікації архаїзмів та історизмів сучасної німецької мови; 2) їх розподілі за частинами мови та 3) порівнянні здобутих результатів із вже наявними стосовно активної лексики та неологізмів.

Варто зазначити, що недостатня дослідженість феномену архаїзації зумовила відсутність наукових праць, спрямованих на з’ясування кількісних показників застарілої лексики. Тому на першому етапі нам належало визначити частотність архаїзмів та історизмів. Матеріалом дослідження слугували дані чотирьох тлумачних словників сучасної німецької мови – «Universalw?rterbuch Duden», «Wahrig Deutsches W?rterbuch», «Langenscheidts Gro?w?rterbuch Deutsch als Fremdsprache» і «Neues Deutsches W?rterbuch von G?ttert». Виділення одиниць аналізу, до яких нами було віднесено лише повнозначні лексеми (без урахування ЛСВ), відбувалось на основі діахронічних позначок ( veraltet, veraltend, historisch, DDR тощо). Далі лексеми були поділені за належністю до частин мови, таким чином було встановлено категорії, що найінтенсивніше змінюються під дією процесу мовної еволюції (див. табл. 1). Всі підрахунки зводились до обчислення частоти вживання різних лексико-граматичних класів і проводились на основі кількісних методів.

Таблиця 1. Співвідношення застарілої лексики за частинами мови

	Архаїзми	Історизми	Всього
			одиниць >	%
Іменник	2223	1045	3268	72,32
Дієслово	450	21	471	10,42
Прикметник	472	30	502	11,11
Прислівник	190	–	193	4,27
Вигук	28	–	28	0,62
Інші	57	–	57	1,26
Всього	3423	1096	4519	100

Згідно з даними табл. 1, іменники складають більшу частину застарілих слів. За ними слідують прикметники, дієслова та прислівники. Найменші за кількістю категорії становлять займенники, прийменники, сполучники та числівники. Співставимо отримані результати з процентним співвідношенням частин мови активної лексики. Для цього скористаємося даними У. Шньорха [2]. Згідно з ними, частка іменників загального словникового складу відповідає 59,95%, дієслів – 28,16%, прикметників – 9,33%, прислівників – 1,33%. Це свідчить про те, що і в активному лексиконі виділені нами класи є найчисельнішими. Проте, процентне співвідношення застарілої та загальновживаної лексики в кожному з класів відрізняється. Лише відносно прикметників можна констатувати відносну сталість, розбіжність тут складає менше 2%. Більш наглядно ці дані ілюструє графік (рис. 1):

Рис. 1. Розподіл застарілої лексики та лексики загального словникового складу за частинами мови

Бачимо, що частка іменників серед архаїзмів та історизмів є вищою, ніж у загальному лексиконі. Пояснити це можна інтенсивнішим розвитком номінальних категорій навколишньої дійсності. У свою чергу, дієслова відрізняються своєрідною резистентністю до процесу архаїзації. Можна припустити, що це, знову ж таки, є результатом семантичних особливостей дієслів. Іншими словами, поняття, позначувані дієсловами, що відображають діяльність або певний стан людей, змінюються не так часто, як номінації.

З огляду на поставлену нами задачу зробити на основі нашого дослідження прогноз щодо змінності мови порівняємо отримане нами співвідношення застарілої лексики за частинами мови з відповідними дослідженнями щодо неологізмів. У такий спосіб ми зможемо визначити, які лексико-граматичні класи в майбутньому можуть кількісно зменшитись або, навпаки, відзначитись приростом лексем. Для співставлення скористаємося даними проекту «Неологізми дев’яностих років XX століття», у рамках якого німецькі мовознавці документують нові слова на основі газетних корпусів [1]. Згідно з їх дослідженнями, серед неологізмів іменники складають 88%, дієслова – 8%, прикметники – 2%, прислівники – 1,2%, вигуки – 0,8%. Представимо всі дані у вигляді графіку (рис. 2):

Рис. 2. Розподіл застарілої лексики та неологізмів за частинами мови

На графіку видно, що найбільші розбіжності відносно приросту та зникнення лексем з ужитку виказують іменники, прикметники та прислівники. Звідси можна припустити, що в майбутньому ця нерівномірність може сприяти зміні числа лексем цих класів у загальному лексиконі.

Виходячи з всього вищесказаного, робимо висновок, що найінтенсивніше архаїзації й неологізації зазнають іменники, прикметники та дієслова. З одного боку, це відображає наявний розподіл лексики за частинами мови в загальному словниковому складі, з іншого ж, пов’язано з семантичними особливостями різних частин мови. Разом з тим відмічаємо, що завдяки появі неологізмів у категоріях дієслів та вигуків відбувається урівноважуючий процес, який у перспективі не порушить наявне в лексиконі кількісне співвідношення між частинами мови. З іншого боку, з огляду на те, що мова меншою мірою поповнюється новими прикметниками та прислівниками, у подальшому можливе поступове зменшення чисельності лексем цих категорій. Стосовно іменників слід зазначити, що незважаючи на їх високу частку серед архаїзованої лексики, їх число у загальному лексиконі буде збільшуватись.

Список використаних джерел:

1. Elsen H. Neologismen. Formen und Funktionen neuer Worter in verschiedenen Varietaten des Deutschen / Hilke Elsen. – Tubingen: Narr Francke Attempto Verlag, 2011. – 199 S.

2. Schnorch U. Der zentrale Wortschatz des Deutschen. Strategien zu seiner Ermittlung, Analyse und lexikografischen Aufarbeitung / Ulrich Schnorch. – Tubingen: Narr, 2002. – 422 S.

3. Wells R. De Saussure's System of linguistics / Randall Wells // Word 3. – 19 47. – S. 1 –31.