Ковальчук Г. В.

Одеський національний економічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ТА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ В НЕФІЛОЛОГІЧНИХ ВНЗ

Сьогодні інтенсивно розвивається світовий освітній простір. Саме тому в світовому співтоваристві висуваються вимоги щодо формування глобальної стратегії освіти людини (незалежно від місця або держави її проживання, типу та рівня здобуття освіти). Освіта є одним із оптимальних та інтенсивних способів входження людини в світ науки та культури. У процесі освіти людина опановує культурні цінності. Зміст освіти черпається і безперервно поповнюється із культурної спадщини різних держав і народів, із різних галузей науки, що постійно розвиваються, а також із життя і практики людини.

Процеси глобалізації, а також доступність найбільш нових науково-технічних досягнень, котрі відкривають нові можливості спілкування людства, призвели до значного розширення міжнаціональних контактів. ХХІ століття стало століттям діалогу культур .

Процес спілкування викладача з представниками різних націй і народностей, що навчаються в багатонаціональній Україні, зокрема в колоритному місті Одесі, виступає як досвід міжкультурного спілкування у міжнаціональній комунікації. У сучасній освітній установі реалізується принцип діалогу культур (української, російської, європейської, американської, західної та східної).

Як відомо, мова є способом пізнання навколишнього світу та засобом комунікації. Водночас вона виступає у якості берегині та виразника духовної культури, котра передається як від покоління до покоління, так і за умов освітніх установ. Не випадково рівень культури епохи (та окремої людини) визначається ставленням до мови як окремої складової цілісної культури.

Місія освіти полягає в тому, щоб сформувати в молодого покоління відповідальне ставлення до рідної та іноземних мов, до збереження, збагачення історичних, наукових, культурних цінностей.

Однак у процесі міжкультурного спілкування виникає чимало проблем, ряд труднощів, серед яких мовна відмінність є далеко не єдиною. Не спів- падіння у сприйнятті навколишнього світу носіями різних культур може породжувати непорозуміння, конфлікти.

Національна специфіка комунікативної поведінки представників інших народів зазнає помилкової інтерпретації з позиції власної культури. Відповідна міжкультурна комунікація виявляється неможливою без знайомства з когнітивною базою того лінгвокультурного співтовариства, мовою котрого відбувається спілкування. Студентам, що вивчають українську мову як іноземну, необхідно пропонувати, насамперед, ті знання і уявлення, котрі входять до іншомовної когнітивної бази. Слід відбирати матеріал, який підлягає презентації у процесі навчання. Формування міжкультурної компетентності іноземних студентів є однією із найбільш важливих цілей сучасної освіти.

Належну увагу приділено культурознавчому матеріалу на заняттях з практикуму української мови. Назвемо теми, які дозволяють ознайомити студентів з культурою, історією, звичаями, традиціями українського народу: «Видатні українські вчені»; «Українська народна творчість»; «Український мовленнєвий етикет»; «Українська гостинність»; «Українські народні пісні»; «Традиційні і святкові страви української кухні»; «Українські звичаї, обряди, традиції» тощо.

Досить ефективним способом залучення іноземних студентів до незнайомого культурного середовища з метою наблизитися до розуміння менталітету та духовних цінностей українців є читання вдало підібраних текстів. Тексти, пропоновані студентам, повинні викликати в них пожвавлений інтерес, задовольнити пізнавальні потреби, а також потреби спілкування у різних сферах мовленнєвої діяльності. Відбір текстового матеріалу проводиться викладачами з урахуванням критеріїв пізнавально-виховних цінностей мовних одиниць. Застосування цих критеріїв забезпечує використання текстів як підґрунтя для реалізації основних задач навчання: освітньої, комунікативної та виховної . Цікаві тексти, що відображають соціокультурний портрет держави, мову якої вивчають представники різних націй і народностей, є цінним засобом для взаємозв'язаного комунікативного, соціокультурного та особистісного розвитку. Це допомагає студентам краще зрозуміти та засвоїти чужий спосіб життя, поведінку людей з метою руйнації стереотипів, що закріпилися в їх свідомості ( процеси пізнання ); вживати мову в автентичних ситуаціях спілкування ( процеси формування навичок та вмінь ); розширити індивідуальну картину світу за рахунок залучення до мовної картини світу носіїв мови, яку вони вивчають ( процеси розвитку ).

Розвиток соціокультурної компетенції , що є складовою глобальної комунікативної компетенції , досить ускладнюється у студентських групах, котрі вивчають мову з алфавіту. Для студентів молодших курсів ми пропонуємо переважно адаптовані тексти, що містять лінгвокраєзнавчу інформацію. Студенти – старшокурсники в процесі навчання української мови як іноземної широко застосовують автентичні тексти. Ті, що вивчають поглиблений курс з української мови, в жодному разі не повинні обмежуватися матеріалами одного навчального посібника. Окрім базового підручника, слід черпати мовні знання з інших джерел, наприклад, Інтернету, фільмів, відеозаписів телепередач, української преси, енциклопедій, альбомів, сучасних документальних фільмів, творів українських письменників тощо. Такі важливі, насичені українським колоритом матеріали, створюють необхідні умови для заглиблення студентів у природне середовище. Усвідомлюючи цінність і значущість автентичних текстів, необхідно визнати, що робота з ними інколи ускладнюється через труднощі їх розуміння іноземними студентами. На наш погляд, варто доповнювати тексти культурознавчими коментарями. Це значною мірою полегшить студентам процес сприйняття і розуміння нової інформації.

Ознайомлення студентів ІІІ–ІV-х курсів з національним колоритом України здійснюється викладачами із застосуванням лінгводидактичного принципу « слабкого управління », котрий сприяє удосконаленню самостійної позааудиторної роботи студентів. У процесі навчання українській мові як іноземній викладачі застосовують метод проектів, котрий надає студентам можливостей самостійно набувати знань, виконуючи ряд практичних задач. Викладачу відводиться роль координатора та експерта, в разі потреби він надає студенту додаткову вичерпну інформацію. У проектній роботі найбільш посилений інтерес у студентів викликає спосіб набуття студентами знань та умінь. Суть методу полягає в тому, щоб навчити студентів вміло ставити конкретні цілі, досягати їх поетапно. Бажання досягти кінцевого результату пов'язано з підвищенням мотивації студентів. Можна дійти висновку про те, що метод проектів дозволяє студентам із пасивного учасника навчання бути активним дослідником, котрий несе відповідальність за власне навчання.

У методиці викладання мов використовується декілька видів проектів. Найбільш продуктивними, на наш погляд, є ґрунтовні та індивідуальні короткострокові або середньої тривалості проекти, а також міні-проекти та проекти на основі роботи з літературою, що мають за мету вибіркове читання, яке цілком відповідає задоволенню особистих інтересів студентів.

Слід відмітити, що студенти творчо працюють над проектами. Прикладом можуть бути такі теми: «Одеса – перлина на березі Чорного моря», «Оперний театр – окраса міста», «Найсмачніші українські страви», «Український гумор» тощо. Вищезазначені студентами теми проектів свідчать про те, що їх інтереси пов'язані також із пізнанням полікультурної картини світу.

Метод проектів має багато переваг, завдяки йому навчальний процес є творчим, спрямованим на особистість студента, на його реальні потреби, мотиви. Розв'язання завдань проекту стимулює іноземних студентів до виявлення власної активності та використання індивідуальних стратегій засвоєння української мови, приносить задоволення від самостійної роботи.

Формування комунікативної компетенції передбачає виконання дискурсивних та ініціативних завдань (повідомлення, опитування, обговорення, дискусії, інтерв'ю).

У навчальному процесі, спрямованому на підготовку студентів до міжкультурного спілкування, невід’ємною складовою комунікативних вправ є ті, що сприяють засвоєнню мовленнєвого етикету . Мовленнєвий етикет реалізується у таких формах: вербальній і невербальній . Обидві форми є важливими. Пізнання студентами правил невербального етикету спілкування не менш важливе, ніж пізнання вербальної мови.

Урок української мови як іноземної слід розглядати як урок розуміння іншомовного культурного середовища. Формування міжкультурної компетенції потребує розвитку в студентів умінь реально сприймати соціокультурний портрет держави, в якій вони здобувають освіту.

Викладачами кафедри мовної та психолого-педагогічної підготовки Одеського національного економічного університету створено навчальний посібник «Джерело» для іноземних студентів. Зміст посібника легко сприймається студентами, в ньому розкривається самобутність українського народу, акцентується увага на культурно-освітніх традиціях, системі духовних цінностей. Завдання, тексти для стилістичного аналізу, оволодіння технікою виразного мовлення, запитання, тести – усе підпорядковане практичній меті: навчити доброго мовлення кожного студента, який має бажання володіти українською мовою для спілкування в кожній сфері соціальної, виробничої, побутової діяльності людини.

Загальновідомо, що по суті педагогічна діяльність носить творчий характер. Професіоналізм педагога перебуває у тісному зв'язку з творчістю. Будь-який урок з вивчення української мови як іноземної, практичне заняття, вдало комбінуючи відомі методи та методики, в значній мірі є елементами творчості, містить не лише ті або інші схеми його проведення, а й враховує різний соціально-психологічний стан групи та окремих студентів, а також наявність індивідуальностей кожного.

Отже, міжкультурна компетенція має багатоаспектний характер, що робить процес навчання творчим, котрий вимагає чималих зусиль як з боку викладача, так і студента. Організовуючи роботу, спрямовану на підготовку студентів до конкретного міжкультурного спілкування, слід враховувати те, що успішне пізнання навколишнього світу студентом, котрий вивчає мову, здебільшого залежить також від самостійної діяльності, креативності молодої людини.