К. філол. н. Алексієвець О. М.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

ПРОСОДІЯ ТОЧКИ ЗОРУ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

В умовах процесів світової глобалізації зростає значущість політичної комунікації, оскільки питання міжнародного життя активно обговорюються , і рішення низки зовнішньополітичних проблем залежить від адекватного їх вираження у мові. У зв’язку з цим, виникає потреба у всебічному дослідженні політичного дискурсу та просодичної організації точки зору у ньому, зокрема.

Варто зауважити, що політичне мовлення у сучасній суспільній комунікації виступає одним з основних механізмів управління соціумом. Політичний дискурс виконує подвійну функцію: інформування та здійснення соціально-психологічного впливу на аудиторію, а саме – спонукання до дії, певний вплив на формування свідомості. Проте інформування у політиці, вочевидь, також підпорядковане впливовому аспекту, оскільки це процес трактування повідомлення з певних позицій, переконання у правильності точки зору промовця. Мовлення політика можна назвати важливим інструментом його професійної діяльності, засобом пропаганди й захисту власної політичної позиції, боротьби з політичними опонентами, переконування мас і т. д.

У розумінні сутності феномену точки зору послуговуємося визначенням Ф. С. Бацевича [2, с. 157] і трактуємо точку зору як найзагальнішу когнітивно-психологічну пресупозицію людини, яка спирається на набуті раніше перцептивний і когнітивний досвід, віру, переконання тощо і визначає світосприйняття, категоризацію, оцінку сукупності сприйнятих зовнішніх вражень і внутрішніх відчуттів, а також певною мірою сам процес перцепції. На сьогодні наявність точки зору виступає характерною рисою особистості, а грамотна й адекватна її презентація та переконливе обґрунтування сприяють ефективній комунікації, зокрема, політичній, яка сприймається як особливий комунікативний процес, що має національний, вольовий та духовний характер, провідну роль у реалізації комунікативних стратегій і смислових моделей якого відіграють просодичні засоби.

Згідно з дослідженнями у галузі публічного мовлення та його просодичного оформлення, завданням ораторського стилю, який притаманний політичному дискурсу, є передача слухачеві думки мовця, його точки зору, бажання переконати і завоювати аудиторію. Значною мірою це досягається засобами просодії, яка створює певне модальне забарвлення текстів, інтонаційне оформлення публічного мовлення підпорядковано його основній, як уже зазначалося, комунікативній функції впливу. Мета публічного виступу й ситуація мовлення, у межах якої відбувається мовленнєва дія, визначають його структуру, а також вибір просодичних засобів впливу на аудиторію.

Накопичене фонетичне знання дає можливість глибшого осмислення проблеми просодичної організації точки зору в політичному дискурсі з урахуванням когнітивних, комунікативних, синергетичних тощо аспектів її дослідження. Просодія як система супрасегментних компонентів звукового ладу мови виражається в темпі, паузації, тембрі голосу, гучності, мелодиці, що розглядаються в аспекті фізичних і перцептивних ознак, є одним із найяскравіших засобів впливу на аудиторію, що відповідають певній ситуації спілкування й образу мовця, та виступає домінуючим лінгвістичним маркером інформаційної структури озвученого мовлення, будучи, наприклад, маркером членування висловлення на фокус і тон, а також маркуючи ступінь когнітивної активації кожного елементу дискурсу [4, с. 167]. Компоненти просодії відображають усю ієрархію організації одиниць тексту, передають чисельні нюанси змін у ситуації спілкування та емоційному настрої мовця [1, с. 387].

Компоненти просодії існують у межах інтонаційної групи або синтагми, яка має певну структуру: передтакт, шкала, ядро, затакт. Модифікації кожного складника інтонаційної групи спричиняють відповідні зміни просодії точки зору, що зумовлюється змінами таких параметрів: мелодики (тонального рівня, діапазону, інтервалу та швидкості зміни напрямку тону); фразового наголосу (ступеня його семантичної релевантності); ритму; гучності; темпу та паузації.

Твердження про те, що компоненти просодії відображають ієрархію організації одиниць тексту, багаточисельні нюанси змін у ситуації спілкування і в емоційно-модальному настрої мовця, дає підстави передбачати, що просодія мовлення може виступати одним з найважливіших засобів створення інформаційної структури дискурсу загалом та дискурсу точки зору, зокрема. Вбачається, що провідними просодичними маркерами в англомовному політичному дискурсі є компоненти мелодики (розташування термінальних тонів, зміни ЧОТ і т.д.), варіативні реалізації темпу, паузація. Одним із головних факторів просодичного впливу у політичному дискурсі є фразова акцентуація, яка виявляється в особливостях членування потоку мовлення на синтагми, що виражається, передусім, у розстановці нейтральних фразових наголосів, а також у комунікативно-прагматичній значущості окремих елементів тексту, що зумовлює наявність видільних акцентів [5, с. 114]. Акцентне виділення визначається двома аспектами вираження точки зору: 1) презентація її так, щоб чітко і ясно донесено до аудиторії; 2) здійснення впливу на слухачів.

Просодичне маркування елементів інформаційної структури дискурсу, яке посилює смислове наповнення висловлення, котре вже було створено на інших лінгвістичних рівнях (лексико-семантичному і синтаксичному), забезпечуючи інформаційне виділення елементів, призводить до різного роду змін в індивідуальній свідомості реципієнта, а, як наслідок, до певних варіацій в мовній картині політичного світу реципієнта [4, с. 168].

Крім цього, використання просодичних маркерів є частиною стратегії, яка виробляється з метою реалізації емоційно-прагматичного потенціалу [3] висловлення точки зору.

Таким чином, всебічне вивчення та встановлення провідних просодичних засобів актуалізації точки зору слугуватиме адекватному її вираженню та дозволить підвищити ефективність політичного мовлення в сучасних умовах комунікації.

 

Список використаних джерел:

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. – М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. – 576 с.

2. Бацевич Ф. C. Нариси з лінгвістичної прагматики: монографія / Ф. С. Бацевич. – Львів: ПАЇС, 2010. – 336 с.

3. Калита А. А. Актуалізація емоційно-прагматичного потенціалу висловлення : монографія / А. А. Калита. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 320 с.

4. Постникова Л. В. Современный политический дискурс: социокультурный и просодический аспекты (на материале речей американских и российских президентов) / Л. В. Постникова // Научный Вестник Воронежского государственного архитектурно-строительного университета. – 2009. – сер.: Современные лингвистические и методико-дидактические исследования. – Вып. № 2 (12). – С. 162–172.

5. Постникова Л. В. Просодия политического дискурса в британской и американской лингвокультурах / Л. В. Постникова. – М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2011. – 200 с.