Скаленко О. К.

дійсний член Міжнародної академії інформатизації при ООН, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ

АНАЛІЗ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ВИЗНАЧЕНЬ В КОНЦЕПЦІЯХ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ

Розглядаючи надзвичайно заплутаний клубок причин як чинників глобальної , безумовно наявної сьогодні світової кризи, з точки зору міждисциплінарного наукового методу , без усякого сумніву нам необхідно ретельно уточнювати усі ключові слова та базові терміни у їх змістовній сутності. Отже:

Щодо визначення терміну « глобальний », то він згідно з тлумачними словниками, а також з енциклопедичними довідниками здебільшого подається як « планетарний » та « всезагальний ». Але, як показує дослідницька практика, в літературі фактично переважають описи деяких « новозначимих » явищ в сфері соціально-економічного життя у великих регіонах світу або, навіть, на усьому планетному просторі. Тобто, тут реально та як завжди мова йде про неординарні події в процесах сучасного світового розвитку. Однак, якщо ми згадаємо, що « наука – це рух від явища до його сутності », то тут нам вже потрібно звернутись до визначення терміну «глобальний» як «всезагальний», і таким чином значно поглибити увагу до його фундаментального змісту , який відображує природно-об’єктивну всезагальність впливу та універсальну дієвість космічних законів існування та розвитку світового простору.

Цією першою тезою ми аналітично підійшли також до поглибленого визначення терміну « системна криза ». Слово ж « системність » може і підсилювати термін « глобальність » у вище визначеному варіанті, і конкретизувати характер « кризи » відносно кожного об’єкта або процесу діяльності чи розвитку. Але з точки зору загальної теорії систем , в розглядуваній нами структурі окрім її складових та цільової функції, передусім повинен бути встановлений загальносистемний зв'язок усіх наявних, за суттєвим впливом конструктивних чи деструктивних, але фундаментальних цілепокладальних елементів у цій структурі глобального виміру .

Щодо стратегій і концепцій діяльності та розвитку в контексті даної проблематики, то вони вже за призначенням повинні бути антикризовими . Таким чином, власне стратегії діяльності принципово можуть бути кваліфіковано розробленими лише на основі концепцій, відповідних до часу і конкретних потреб, а концепції як такі формулюються тільки на основі добре усвідомленої суб’єктом методології сучасного розвитку, по-суті адекватної до глобалізаційної перспективи . Отже, якщо все це має місце в даному суспільстві, то воно уже є свідченням не тільки про розуміння сутності « глобальної системної кризи », а й надає нам законні підстави до активної творчої діяльності в напрямку ліквідації кризоутворюючих чинників та подолання кризових ситуацій як в цілому, тобто у глобальносистемному вимірі , так і в національному або конкретно – системному процесах діяльності і розвитку. Отже, якщо зрештою говорити про безпеку розвитку , то нічого не може бути більш значущого в сучасно найскладнішій проблематиці антикризового розвитку, аніж комплексне розуміння та глобально системне врахування вищеназваних, універсальних за значенням і фундаментальних за впливом, отже вузлових моментів діяльності та розвитку.

Стосовно « перехідного » (транзитивного) стану деяких країн, то тут нам треба згадати, що неперехідного стану в процесах розвитку взагалі принципово не буває, оскільки такий стан уже свідчить про загибель цих суспільств. Інша справа, що в тих чи інших країнах соціально-економічна й політична напруга життя може бути значно більшою, подеколи аж до надзвичайної , а гострота кризи адекватно сигналізує про невідкладність відповідних змін.

Глобальносистемно узагальнюючи вище викладений аналітичний матеріал, коротко подамо наше бачення проблем забезпечення руху до можливостей подолання загальносвітової кризи , яка безумовно не може не впливати на розвиток окремих країн, особливо на так названі «транзитивні». Такі можливості ми передусім вбачаємо в матеріалах досліджень нашого відділу та інституту, які комплексно проводяться за глобалістичним та цивілізаційним підходами, а також за сучасно відповідною глобальносистемною методологією.

В результаті цих досліджень будуть сформовані відповідні глобально системні рекомендації , точніше можна сказати, модуль-алгоритми подолання соціально-економічних криз на усіх етапах їх виникнення і характеру впливу, у відповідності до ієрархії фундаментальних, стратегічних та поточних чинників. Таким чином ще на початку організації усіх соціальних, культурних, політичних, економічних і технологічно – виробничих процесів, тобто трансінформаційно .

Отже, окрім розробки і широкого використання власне глобально системного, методологічно-праксеологічного модуля для науково-освітньої і управлінської сфер, ієрархічно головним алгоритмом в проблематиці антикризової діяльності, конче потрібно, і передусім, науково визнати і практично враховувати глобальносистемний принцип як категоричний імператив сутнісного єднання гуманітарного чинника, речовинно-енергетичного середовища та ідеально-інформаційного простору.