К. політ. н. Дерега В.В.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Україна

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ ТА ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Демографічна ситуація та формування відповідної сімейної політики в Європейському Союзі є надзвичайно важливою науковою, практичною та політичною проблемою, що обумовлюється роллю, яку відіграє демографічний чинник у національній безпеці як кожної окремої держави, так і міждержавного утворення.

Однією з основних характеристик демографічної ситуації є народжуваність. Незважаючи на те, що за останні три роки показник фертильності дещо піднявся, у країнах ЄС продовжує фіксуватися сумарний коефіцієнт народжуваності менше 1,3 дитини. Між тим як лише для збереження поточної чисельності населення, в умовах низької смертності, цей показник має дорівнювати як мінімум 2,1 дитини на одну жінку.

За офіційними даними, у 2011 р. найнижча народжуваність спостерігалась в Угорщині (1,23), Румунії (1,25), Латвії (1,34), Португалії (1,35), Кіпрі (1,35), Німеччині (1,36). Найвищі показники народжуваності були зафіксовані в Ірландії (2,05), Швеції (1,9), у 2010 р. – у Франції (2,03), Великобританії (1,98). Загальним показником по ЄС є зафіксований у 2009 р. 1,6 [1]. Значно зросла кількість позашлюбних народжень. В деяких країнах-членах ЄС, особливо у північній Європі, більшість народжень зараз є позашлюбними. Поширення набуває добровільна бездітність.

Відбувається збільшення віку, в якому народжують жінки. Найвищий вік на час народження, зафіксований у 2010 р., – у Ірландії (31,2 р.) та Італії (31,1 р.). З 1990 р. цей показник особливо виріс в країнах, які вступили у ЄС після 2004 р. [2, с. 29].

До загального постаріння населення призводить зростання тривалості життя («падаюча смертність»), поряд із зниженням народжуваності. За останні 50 років підвищилась очікувана тривалість життя у ЄС як у жінок, так і у чоловіків. До 2008 р. показник досяг 82, 4 роки та 76,4 роки відповідно [2, с. 33].

Спостерігається збільшення числа розлучень і зменшення кількості офіційних шлюбів. Так, з 1970 р. показник шлюбності впав на 38% (з 7,9 на 1000 мешканців в 1970 р. на 4,9 в 2007 р.). В той же час, шлюби стали менш стабільними, як показує зростання показника розлучень з 0,9 на 1000 мешканців в 1970 р. на 2,1 в 2007 р. В 2009 р. кількість шлюбів була найвищою на Кіпрі (7,9 на 1000 жителів) та Польщі (6,6). Найнижчі показники мають Словенія (3,2) та Болгарія (3,4) [2, с. 68]. Разом з тим поширюються незареєстровані, «консенсуальні» шлюби, одиноке (незаміжнє) батьківство – так звані «монобатьківські» сім'ї.

Демографічна ситуація, що характеризується низкою кризових явищ, які перетворюються на загрозу самого існування європейських націй, є предметом занепокоєності суспільства та влади. Дискусія точиться навколо питань, пов’язаних із причинами та чинниками кризи, її оцінюванням, та пошуком шляхів формування ефективної, адекватної сімейної політики.

З одного боку, в світлі демографічної кризи все більше усвідомлюється необхідність пронаталістської сімейної політики, спрямованої на підвищення народжуваності. Однак, така політика, а також підтримка традиційних сімейних цінностей, фактично є несумісними із гендерною політикою Європейського Союзу . Так, радник Фонду народонаселення ООН Н.Ботєв констатує: «висуваються заперечення, що пронаталістські заходи можуть встати на шляху вже досягнутих завоювань у сфері гендерної рівності» [4, с. 6 – 7].

Разом з тим, сьогодні навіть в офіційних документах Єврокомісії визнається, що причини демографічної кризи – ціннісні: «зміни у системі цінностей роблять внесок у пониження показників фертильності» [2, с. 73]. Зважаючи на ціннісне підґрунтя кризи інституту сім'ї, корені вирішення цих проблем слід шукати не тільки в економічних засадах матеріальної підтримки сімей, але й духовно-ціннісних. Це, зокрема, підтверджуються низькою результативністю застосування фінансових інструментів сімейної політики.

Так, соціально-економічні інструменти сімейної політики, що прямо впливають на народжуваність, в країнах ЄС досить розвинуті: одноразові фіксовані виплати при народженні дитини, періодичні виплати на дитину певного віку, податкові пільги, пільгове кредитування, відпустка по догляду за дитиною, послуги дошкільних закладів, гнучкі форми зайнятості, пільгове медичне обслуговування, мережа послуг по догляду за дітьми тощо.

Незважаючи на різноманітність заходів, існують сумніви щодо їх ефективності, що підтверджується результатами наукових досліджень. Дослідження єдині в тому, що позитивний ефект досягається, але дуже в невирішальній мірі, так, що дуже часто не може навіть досягнути рівня простого відтворення населення. Так, аналіз даних по 16 країнам OECD за 20-річний період, показав: для країн з аномально низькою народжуваністю (TFR =1,3 і нижче) немає нічого неможливого в тому, щоб підняти її до TFR =1,5, в той час як досягнути рівня простого відтворення населення практично неможливо [3, с. 167].

Для України, в умовах власної депопуляції, є дуже важливим дослідження зарубіжного досвіду в сфері сімейної політики, і не тільки заради використання практичних методів, що довели свою ефективність на практиці, але й недопущення повторення чужих помилок і прорахунків, та уникнення беззастережного копіювання західноєвропейських світоглядних цінностей в тієї їх частині, яка і стала фактором кризових явищ.

Список використаних джерел:

1. Total fertility rate. Number of children per woman: Table, code: tsdde220 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tsdde220&plugin=1

2. Demography report 2010: Older, more numerous and diverse Europeans: European Comission, Eurostat, Comission staff working document, Luxembourg, 2011.

3. Тындик А. О. Обзор современных мер семейной политики в странах с низкой рождаемостью / А. О. Тындик // Spero. – 2010. – № 12 (Весна-Лето). – С. 157 – 176.

4. Ботев Н. Европа в ловушке низкой рождаемости? / Н. Ботев // Entre Nous : е вропейский журнал. Низкая рождаемость – будущее Европы? – 2006. – № 63. – С. 4 – 8.