Сенів Л. А., к. е. н. Малиновський Ю. В.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

ОЦІНКА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Основною проблемою сьогодення і надалі залишається нерівномірність розподілу доходів між різними верствами населення, що обумовлює соціальну нерівність у суспільстві. Головна причина значної диференціації доходів населення – недосконала економічна система, заснована на різних типах власності, що сприяє відчуженню більшості населення від отримання доходів.

Проблему диференціації доходів економісти досліджують упродовж кількох століть. В сучасних економічних умовах ця проблема набула ще більшої актуальності і привертає увагу багатьох сучасних економістів.

Значний внесок у дослідження нерівномірності розподілу доходів здійснили такі видатні економісти: В. Петті , А. Сміт, Д. Рікардо, Д. С. Мілль, К. Маркс, М. Туган-Барановський , Дж. Б. Кларк , А. Маршал, Л. Гайєк , Дж. Р. Гікс , Дж. М. Кейнс та ін.

Актуальною проблема нерівномірного розподілу доходів населення є і в незалежній Україні, де її активно досліджують Ю. Архангельський, О. Бабак, Г. Волинський, А. Гвелесіані , С. Злупко , Е. Лібанова , І. Луніна, І. Малий, В. Новіков, С. Панчишин , І. Тивончук , Н. Холод та інші.

Диференціація доходів (від латин. differentia – різниця) – різниця між рівнями грошових доходів різних груп населення. Розподіл доходів характеризується різницею між середніми річними доходами 10 відсотків групи громадян з найнижчими доходами і 10 відсотків групи громадян з найвищими доходами.

Після розпаду СРСР дослідження диференціації доходів населення набуло значної актуальності. Вітчизняні дослідники пояснюють це рядом причин. На теренах колишнього СРСР дохід не відігравав такої значної ролі у визначенні соціально-класової позиції індивіда. Централізована система суспільного розподілу носила відомчий, регіональний характер. Оплата праці залежала від статусу працівника (тарифні ставки і тарифні коефіцієнти). Дохід був не причиною, а скоріше наслідком соціальної позиції індивіда. Тому у колишньому Радянському Союзі різниця між окремими групами населення не була дуже великою. Матеріальне становище людини визначалося не стільки реальними доходами в грошовому вимірі, скільки її місцем у державній системі розподілу.

Сучасні реалії економічного життя вказують на поглиблення майнового розшарування населення та зростання соціальної напруженості в країні. Незважаючи на усвідомлення урядом незалежної України проблеми поглиблення майнового розшарування та реалізацію політики перерозподілу доходів, загальна диференціація доходів населення посилюється.

На нашу думку, надзвичайно актуальною є проблема обчислення диференціації доходів населення України. Для вивчення диференціації доходів населення проводять групування домогосподарств за рівнем їх доходів, видатків чи споживання. Найчастіше використовують децелі – групування населення у 10 групах по 10% населення і квінтилі -5 груп по 20% населення.

Основними показниками розподілу доходів населення є децильний коефіцієнт, коефіцієнт фондів, крива Лоренца та коефіцієнт Джині. Саме ці показники рекомендує використовувати Статистичний офіс ООН.

Децильний коефіцієнт диференціації доходів населення показує у скільки разів мінімальні доходи 10% найбагатшого населення перевищують максимальні доходи 10% найменш забезпеченого населення. В Україні у 2009 році децильний коефіцієнт за сукупними доходами дорівнює 6 раз, а за загальними доходами -5,2 рази. У 2010 році порівняно з 2009 роком ця різниця дещо зменшується.

На підставі децильного розподілу визначають коефіцієнт фондів або коефіцієнт фондової диференціації, який показує у скільки разів середні доходи 10% найбагатшого населення перевищують середні доходи 10% найменш забезпеченого населення. При оцінці диференціації доходів населення України часто використовують децильний коефіцієнт, хоча його недоліком є часткове використання інформації про розподіл доходів тільки в межах крайніх децильних груп.

Для оцінки стану диференціації населення за доходами використовують і квінтильний коефіцієнт, який у 2010 році порівняно з 2000 роком за грошовими доходами зменшився з 2,8 до 2,1 рази, а за загальними з 2,3 до 2 раз.

Крива Лоренца дозволяє оцінити ступінь нерівності у розподілі доходів суспільства. По осі Х відкладають відсоток одержувачів доходів, по осі Y –відсоток одержуваного доходу. Бісектриса відображає абсолютно рівномірний розподіл доходів. Що ближче крива Лоренца до бісектриси, то рівномірніше розподілені доходи і навпаки. У сучасній економічній літературі не зустрічається побудованої кривої Лоренца для України.

Важливим показником нерівності розподілу доходів є коефіцієнт Джині. На сьогоднішній день існує чимало способів обчислення цього показника. Саме коефіцієнт Джині задовольняє чотири принципи показника нерівності: анонімність, незалежність шкали, незалежність від величини населення та принцип трансферу.

Впродовж 2005 – 2010 рр. згідно з даними Держкомстату України коефіцієнт Джині, який відображає характер розподілу всієї суми доходів населення між окремими його групами, зменшився за середньодушовими грошовими доходами з 0,32 до 0,27, а за загальними доходами з 0,3 до 0,25. Слід відзначити, що при рівномірному розподілі доходів цей показник наближається до 0.

Отже, аналіз усіх вище наведених коефіцієнтів свідчить про зниження рівня диференціації доходів населення України. Однак, слід відзначити, що ці показники, які мають ряд недоліків є досить суб’єктивними, відносними та заниженими, оскільки населення з високими доходами уникає опитування і оприлюднення власних доходів і витрат. Тобто дані офіційної статистики не є свідченням покращення соціальних стандартів життя населення.