Галайко Н. В.

Львівський державний університет внутрішніх справ, Україна

РАНЖУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ ЗА ПРІОРИТЕТНІСТЮ В КОНТЕКСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Світовий досвід і практика господарювання країн з ефективно функціонуючими ринковими відносинами свідчить про те, що не останнє місце в цьому процесі займає державне регулювання економіки. Одним з найбільш дієвих його інструментів є програмно-цільовий метод управління, який дозволяє, певною мірою, впливати на соціальні та економічні процеси, що відбуваються в країні та її регіонах. Його значення ще більше зростає в умовах функціонування ринкових відносин, оскільки ліквідація централізованого управління змушує шукати інші способи державного втручання при вирішенні соціально-економічних проблем. У даній ситуації програмно-цільовий метод стає одним з найважливіших засобів реалізації структурної політики держави і регіонів.

В Україні з 2002 року розпочалося впровадження програмно-цільового методу складання бюджету. Слід зазначити, що на відміну від кошторисного, програмно-цільовий метод орієнтується на результат. До переваг зазначеного методу планування можна віднести: підвищення наукової і практичної обґрунтованості соціально-економічних та організаційних заходів, значне розширення кола учасників програми, детальніше врахування їхніх інтересів та потреб; прозорість для всіх суб’єктів господарювання, створення можливостей для досягнення загальних цілей; можливість представникам органів державної влади цілеспрямовано вирішувати невідкладні економічні проблеми, активно впливати на стабілізацію ситуації у соціально-економічній та суспільно-політичній сферах [1].

Зауважимо, що велике значення для проведення ефективної регіональної політики мають регіональні цільові програми. Вони відіграють визначальну роль у регулюванні інвестиційного процесу в регіоні, направляючи його на найважливіші, пріоритетні цілі. Однак в умовах обмеженості бюджетних ресурсів, гостро стоїть питання, щодо необхідності максимального підвищення ефективності їх використання при реалізації регіональної політики [2].

Аналізуючи сучасний стан реалізації регіональних програм, ми часто стикаємося з такими проблемами як:

- недофінансування програмних заходів;

- відсутність контролю за надходженням та використанням коштів, які залучаються з позабюджетних джерел;

- недостатній контроль за ходом виконання програмних заходів.

З вище сказаного випливає, що на сьогодні невідкладним завданням є проведення реформування програмно-цільового методу планування. На нашу думку, перш за все необхідно кардинально змінити підхід до економічного програмування на рівні регіону. Для того, щоб програмно-цільовий метод став ефективним інструментом управління регіональною економікою, необхідно серйозно підійти до процесу формування регіональних цільових програм. Оскільки тривалий спад виробництва, зростання безробіття, погіршення соціального становища, наявність проблемних районів в регіоні, необхідність збереження і підвищення науково-технічного і виробничого потенціалу – все це різко актуалізує завдання зосередження ресурсів на найбільш важливих і значимих для регіону проблемах. Тому ми пропонуємо детальніше зупинитися на початковій стадії економічного програмування регіонального розвитку, тобто на процесі відбору цілей. Даний етап є найбільш важливим в програмно-цільовому плануванні, оскільки він визначає «долю» програм, які пропонуються для реалізації в регіоні. На цьому етапі, на нашу думку, необхідно проводити процес ранжування цілей програм за пріоритетністю.

Ранжування цілей в програмно-цільовому методі планування та управління – це спосіб визначення значущості окремих цілей і підцілей при аналізі дерева цілей. Полягає в тому, що кожній цілі приписується порядковий номер, який встановлює її відносну важливість для досягнення відповідної мети. Ця операція має здійснюватися на основі експертних оцінок [3] .

Для побудови системи ранжування регіональних цільових програм необхідно виконати наступні дії:

- сформулювати цілі ранжування програм;

- розробити систему класифікації програм згідно з цілями їх ранжування;

- сформулювати кількісні та якісні критерії первинного відсіву і подальшого ранжування програм відповідно з розробленою системою класифікації;

- розробити методику оцінки, сформувати експертну групу для оцінки значень якісних критеріїв відсіву і ранжування програм;

- розробити методику нормування кількісних критеріїв за єдиною шкалою, визначити значущість критеріїв ранжування з метою формування єдиної інтегральної оцінки [4].

Зазначимо, що при формуванні регіональних цільових програм необхідно поєднувати політику підтримки соціально-економічного становища області на досягнутому рівні і політику її розвитку. Це означає, що серед розроблених регіональних цільових програм повинні бути присутні і науково-технічні та інвестиційні, і виробничо-технічні програми [5]. Однак на цьому етапі виникають складнощі при визначенні пріоритетності різних за функціональною спрямованістю проблем. Тому, щоб уникнути необхідності порівнювати абсолютно не порівнювані за спрямованістю проблеми, ми пропонуємо спочатку, виходячи з пріоритетів соціально-економічного розвитку області, розподілити наявні ресурси між функціональними групами територіальних проблем, потім, знаючи, яка сума того чи іншого ресурсу відводиться на забезпечення кожної функціональної групи територіальних проблем, вибрати в кожній групі найбільш пріоритетні проблеми. В результаті, серед регіональних програм, які реалізовуватимуться в регіоні, будуть включені ті програми, які найбільш ефективно вирішують поставлені перед регіоном завдання.

На нашу думку, розподіл ресурсів між функціональними групами слід здійснювати експертними методами з використанням наступних критеріїв:

- соціально-економічне становище та пріоритети розвитку області;

- гострота проблем тієї чи іншої функціональної спрямованості;

- ефект від рішення проблеми тієї чи іншої функціональної спрямованості;

- зовнішні та внутрішні загрози, які можуть загальмувати або зупинити економічне зростання регіону;

- рівень інвестиційного попиту;

- стан бюджетного фінансування промисловості, будівництва ;

- соціальне становище населення;

- екологічна ситуація в регіоні;

- максимальний обсяг кожного виду ресурсів, який область може надати на забезпечення регіональних програм на даний рік.

Отже, з вище сказаного, можна зробити висновок про те, що підвищення ефективності використання регіональних цільових програм для вирішення регіональних проблем при існуючих ресурсних обмеженнях неможливе в умовах відсутності процедури оцінки пріоритетності реалізуючих програм. Для того, щоб даний етап зайняв належне йому місце в процесі формування регіональних цільових програм необхідно розробити методику ранжування проблем за пріоритетністю та методичні рекомендації щодо впровадження даної методики в процес економічного програмування.

Список використаних джерел:

1. Пила В. Програмно-цільовий метод управління соціально-економічним розвитком регіонів / В. Пила, В. Абрамов // Економіка України. – 1998. – № 9.– С. 32–39.

2. Гринів Л. С. Регіональні цільові програми: навч . посіб . / Л. С. Гринів. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – 152 с.

3. Лопатников Л. И. Экономико-математический словарь: словарь современной экономической науки / Л. И. Лопатников . – 5-е изд., перераб . и доп. - М.: Дело, 2003. - 520 с.

4. Реутов А. Ю. Методические основы ранжирования инновационно-инвестиционных проектов [Електронний ресурс ] / А. Ю. Реутов // Материалы международной заочной научно-практической конференции «Проблемы и перспективы развития экономики и управления» . – Режим доступу: http://www. sibac . info

5. Державні цільові програми та упорядкування програмного процесу в бюджетній сфері / [ В. М. Геєць , В. П. Александрова, О. І. Амоша та ін.]; за ред.: В. М. Геєця ; Нац. акад. наук України, Ін-т економіки та прогнозування. – К.: Наукова думка, 2008. – 383 с.