Ільченко В.О.

ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГІРНИЧО-МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Гірниче машинобудування в Україні має статус провідної галуззі обробної промисловості. Особливо варто відмітити взаємозв’язок машинобудівних підприємств із підприємствами гірничо-металургійного комплексу (ГМК), оскільки вони разом наповнюють державний бюджет більше, ніж на 50%. Для сталого розвитку підприємству необхідно постійно підтримувати на високому рівні конкурентоспроможність своєї продукції, а також прагнути до її підвищення. Вагомою складовою в успішному розв’язанні цих задач є залучення до процесу діяльності різних форм інновацій. До того ж, аналіз статистичних даних показує, що машинобудівні підприємства ГМК відносяться до інноваційно-активних підприємств. Однак практика останніх 10–15 років свідчить про те, що повномасштабно реалізувати інноваційний напрямок підвищення ефективності гірничого машинобудування не вдається.

Проблемами інноваційного розвитку та формування інноваційного потенціалу підприємств займалися такі науковці, як Н. В. Краснокутська, Л. Е. Мінделі, М. А. Йохна, В. В. Стадник, Б. В. Гриньов, С. Д. Ільєнкова, Б. Санто, Р. А. Фатхутдінов, А. М. Турило та ін. В своїх роботах вони наводять різні наукові думки щодо визначення та управління інноваційним потенціалом, але залишається відкритим питання комплексного підходу до здійснення інноваційної діяльності підприємств. Також фрагментарним та недостатнім є дослідження питань з управління наявними ресурсами при одночасному виробництві базової та нової продукції. Теоретичного обґрунтування вимагають рішення стосовно коригування виробничої програми у зв’язку з випуском інноваційних виробів за умов оптимального розподілу наявних виробничих ресурсів, а за необхідності – придбання додаткових. Такі положення обумовили актуальність теми та визначили напрями досліджень.

Для успішного впровадження нововведень необхідний достатній рівень ресурсного забезпечення виробничої діяльності, який дозволить підтримувати і розвивати інноваційний потенціал на підприємстві. Рішення даного питання ускладнюється необхідністю одночасного управління виробництвом продукції з різними стадіями життєвого циклу. Випуск інноваційної продукції потребує відволікання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів від виконання завдань основної виробничої програми, придбання і засвоєння новітньої техніки та технологій. Використання «неповоротких» систем підтримки управлінських рішень при цьому призводить до значних економічних втрат від неефективного використання наявних виробничих ресурсів.

Таким чином, за умов ситуації, що склалася в гірничому машинобудуванні, виникла гостра необхідність створення організаційно-економічного механізму управління інноваційно-активними підприємствами в умовах одночасного виробництва продукції з різними етапами життєвого циклу.

Інноваційний процес відносно конкретного підприємства знаходить власне відображення у виробничій програмі. Розробка виробничої програми є багатоваріантною задачею. Варіанти відрізняються один від одного номенклатурою та асортиментом продукції, співвідношенням обсягів виробництва серійної та нової продукції, можливістю зміни виробничих потужностей, потребою у матеріальних, трудових, енергетичних ресурсах та інше.

Загально відомо, що освоєння нової продукції знижує ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства. Однак цей вплив на різних підприємствах проявляється по різному. Для визначення впливу питомої ваги нової продукції на техніко-економічні показники діяльності підприємства були проведені дослідження результатів роботи гірничо-машинобудівних підприємств за останні роки.

Таким чином, за умов ситуації, що склалася в гірничому машинобудуванні, виникла гостра необхідність створення організаційно-економічного механізму управління інноваційно-активними підприємствами в умовах одночасного виробництва продукції з різними етапами життєвого циклу. На основі дослідження щодо впливу процесів освоєння нової продукції на ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства було висунуту гіпотезу про можливість забезпечення більш ритмічної роботи машинобудівних підприємств у період освоєння нової продукції за рахунок використання спеціальних методів прогнозування їхньої роботи та за допомогою впровадження розробленого організаційно-економічного механізму управління інноваційно-активним підприємством, у якому враховуються можливості наявних виробничих ресурсів для одночасного виробництва базової та інноваційної продукції.

У розробленому організаційно-економічному механізмі представлено декілька етапів обґрунтування випуску нового виробу. Найголовнішими з них являються вибір критеріїв визначення оптимального варіанту виробничої програми та формування сценаріїв випуску нової продукції. Критерій оптимальності повинен бути інтегральним, оскільки потрібно комплексно аналізувати інформацію для досягнення найліпшого сценарію. Враховуючи дані вимоги побудови критерію, пропонується алгоритм його формування визначати за формулою розрахунку узагальненого критерію адитивного типу. Його доцільно використовувати для аналізу та оптимізації результатів прогнозування при умові застосування разом з нейронними мережами, враховуючи їх переваги перед іншими математичними методами, а також можливість отримання декількох результатів одночасно. У зв’язку з цим пропонується застосовувати нейромережеві технології як інструменти для побудови економіко-математичної моделі оптимізації та прогнозування варіанту сценарію запуску у виробництво нової продукції.

Використання методики на базі даної моделі дасть можливість керівництву підприємства самостійно визначатись із критерієм оцінки та отримувати інформацію відносно оптимального варіанту запуску у виробництво нової продукції та загального стану виробничої програми.