VIII Международная научно-практическая конференция «Социально-экономические реформы в контексте интеграционного выбора Украины» (29-30 ноября 2012 г.)

К. е. н. Комліченко О. О., Ротань Н. В.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

Постановка проблеми. В умовах інноваційної економіки інтелектуальний капітал стає основою багатства. Саме він є ключовим ресурсом розвитку економічних суб’єктів в умовах ринкової економіки. Тому актуальною проблемою є з’ясування сутності інтелектуального капіталу для підвищення ефективності управління ним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зі зростанням ролі інтелектуальної діяльності особливої значущості набули питання вивчення підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу. Основою для розгляду сутності інтелектуального капіталу є дослідження таких зарубіжних та вітчизняних вчених, як Д.Белла, Дж. К.Гелбрейта, Л.Едвінс она, Х.Макдональда, М.Мелоуна, Т.Стюарта, О. Б.Бутнік-Сіверського, А.Гапоненка, В. Л.Іноземцева, Б. Б.Леонтьєва, Н. С.Маркової, О. О.Стрижак, А.Чухна. Р азом з тим відсутній єдиний та цілісний підхід до визначення сутності інтелектуального капіталу.

Постановка завдання. Метою д ослідження є аналіз та систематизація існуючих підходів до визначення поняття «інтелектуальний капітал»; з’ясування сутності інтелектуального капіталу .

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні загальновизнано, що основою інноваційного розвитку підприємства і зростання його ринкової вартості є інтелектуальний потенціал висококваліфікованих працівників. Використовуваний в процесі виробництва інтелектуальний потенціал працівників активно бере участь в створенні інноваційного продукту з новими споживчими властивостями і підвищеною доданою вартістю, формує нематеріальні активи підприємства. Ефективно використаний в економічній діяльності інтелектуальний потенціал, створює інтелектуальний капітал. Капітал – це чинник виробництва у вигляді вартості , здатної приносити прибуток або збиток . Необхідною умовою виникнення і розвитку ринкових відносин є нагромадження капіталу.

Термін « інтелектуальний капітал » вперше використав у 1969 р. відомий американський дослідник Дж. Гелбрейт, який відзначав: « Долар, вкладений в інтелект людини, часто приносить більший приріст національного доходу, чим долар, вкладений в залізниці, греблі, машини і інші капітальні блага. Освіта стає високопродуктивною формою капітальних вкладень » [2]. У 1990-х роках завдяки робо­там Т. Стюарта – одного з фундаторів концепції інтелектуального капіталу – цей термін набув поширення. Однак новизна та складність цієї проблеми зумовили неоднозначність та суперечливість наявних підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу.

Аналіз результатів наукових досліджень дозволив В. Іноземцеву виділити наступні підходи до визначення сутності інтелектуального капіталу [5]. Ними є: структурний, функціональний та термінологічний.

1. Структурний. Згідно з ним зміст інтелектуального капіталу визначається через його структуру, як сукупність капіталів. На думку Л.Едвінсона і М. Мелоуна інтелектуальний капітал – особливе поєднання людського (реальні та потенційні інтелектуальні здібності, а також відповідні практичні навички працівників компанії) та структурного капіталу (його складові задають такі специфічні фактори, як: зв’язки зі споживачами, бізнес – процеси, зв’язки зі споживачами, бази даних, бренди, ІТ-системи ). Виходячи з цього, інтелектуальний капітал визначається через його структуру, що зумовлено наявністю людських знань, досвіду, навиків та організаційних факторів, і при їх комплексній взаємодії зростає цінність та вартість підприємства на ринку. На думку російського науковця О. Л. Гапоненка інтелектуальний капітал – це поєднання людського, організаційного та споживчого капіталів [5].

2. Функціональний. За цим підходом сутність інтелектуального капіталу визначають через аналіз його призначення та ролі, яку він відіграє у процесі суспільного відтворення. Інтелектуальний капітал – це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал підприємства та є один з нових критеріїв визначення конкурентоспроможності підприємства. На думку Сарай Н. І., інтелектуальний капітал – це сукупність інтелектуальних ресурсів людей, підприємств та організацій (знання, уміння і творчі обдарування індивідів,їхній освітньо-кваліфікаційний рівень, об’єкти інтелектуальної власності, машинні інтелектуальні засоби, організаційні структури), які є результатом попередньої творчої діяльності людини і використовуються суб’єктами підприємництва для виконання поставлених цілей [3]. Шульга Ж. визначає, що інтелектуальний капітал – це сукупність усіх матеріальних і нематеріальних активів, які надають його власнику значних переваг у будь-якій сфері діяльності [4].

3. Термінологічний. Характерним для цього підходу є використання інтелектуального капіталу лише як терміну для позначення нематеріальних активів, без яких підприємство не може існувати. Так науковець Л. І.Федулова визначає, що інтелектуальний капітал – це збірне поняття для позначення виключно нематеріальних цінностей.

Махомет Ю. В. виділяє інші підходи до трактування поняття « інтелектуальний капітал » . Це наступні :

1. Сукупність цінностей. У цьому підході автор поєднує науковців, що трактують дану категорію як сукупність цінностей ( знання, навики, досвід, які є невід’ємні від їх носія – живої людської особи). Інтелектуальний капітал на думку В. Іноземцева – це інформація і знання, які відіграють роль «колек­тивного мозку», що акумулює знання працівників, інтелектуальну власність, нагромаджений досвід, організаційну структуру, інформаційні мережі, імідж підприєм­ства

2. Процес. В межах цього підходу науковці трактують сутність «інтелектуального капіталу», як процес перетворення знань і нематеріальних активів у ресурси, які приносять додаткову вартість. Так, А. Василик, стверджує, що інтелектуальний капітал – це авансована інтелектуальна вартість, що в процесі свого обігу та кругообігу приносить додат­кову вартість [1].

3. Результат. Представники цього підходу розглядають дану категорію як результат. При визначенні інтелектуального капіталу А. Василик акцентує увагу на тому, що це знання, ін­формація, що формуються, використо­вуються та примножуються в діяльності підприємства і при­носять позитивний економічний та соціальний ефект; це нематеріальні активи, що стано­влять основу функціонування сучасного підпри­ємства в новій економіці [1]. Таким чином, сутність інтелектуального капіталу як результату полягає у його здатності до приросту та забезпечення конкурентних переваг підприємства.

Аналіз сучасних досліджень інноваційної економіки дозволив запропонувати наступні підходи до визначення сутності інтелектуального капіталу:

1. Ресурсний. За цим підходом трактування даної категорії визначається як сукупність ресурсів. На думку Б. Леонтьєва, інтелектуальний капітал – це наявні інтелектуальні активи, включаючи інтелектуальну власність, природні та надбані розумові здібності й навички, а також нагромаджені бази знань і корисні відносини з іншими суб’єктами; тобто йдеться про бренди, клієнтуру, фірмове найменування, канали збуту, ліцензійні та інші угоди тощо. В. Іноземцев вважає, що інтелектуальний капітал – це інформація і знання, які відіграють роль «колек­тивного мозку», що акумулює знання працівників, інтелектуальну власність, нагромаджений досвід, організаційну структуру, інформаційні мережі, імідж підприєм­ства . За визначенням Ю. В. Гавви, інтелектуальний капітал – ц е особистий ресурс, інтелектуальний матеріал, що формалізується, обробляється й використовується для збільшення вартості ак­тивів компанії.

2. Функціонально-процесний. С. Алберт вважає інтелектуальний капітал процесом перетворення знань і нематеріальних активів у ресурси, які дають конкурентні переваги окремим особам, фірмам, державам. Це знання, яке можна конвертувати у вартість, перетвори­ти на прибуток та оцінити – так визначає інтелектуальний капітал Л. Едвінсон [5].

3. Результатний (доходний). Згідно з ним сутність інтелектуального капіталу полягає у здатності приносити підприємству додатковий доход та створювати конкурентні переваги високого порядку. Е. Брукінг вважає інтелектуальний капітал підґрунтям існування та конкурентних переваг підприємства. А. Василик стверджує, що інтелектуальний капітал при­носять позитивний економічний та соціальний ефект [1].

Аналізуючи трактування категорії «інтелектуальний капітал» слід констатувати відсутність уніфікації у визначенні цього важливого для будь-якої підприємства поняття. Цьому є пояснення, оскільки автори формулювань підходять до визначення цього поняття з різних позицій і ставлять перед собою різні цілі. Поняття, пов'язані з категорією інтелектуального капіталу, все ще потребують точнішого і адекватнішого визначення.

На нашу думку, інтелектуальний капітал – це інтелектуальний ресурс підприємства (знання, досвід, можливості), який за умови ефективного використання конвертується у додаткову вартість та забезпечує конкурентоспроможність суб’єкта господарювання.

Висновки. У світовій економіці ХХІ ст. інтелектуальний капітал набуває особливої ваги, оскільки він є ключовим ресурсом розвитку як економічної системи в цілому, так і окремого підприємства. Інтелектуальний капітал важко піддається визначенню, та трактується неоднозначно. Внаслідок цього в науковій літературі існують різні уявлення щодо його сутності. У подальших дослідженнях важливим є систематизація підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу.

Список використаних джерел:

1. Василик А. Система чинників формування та розвитку інтелектуального капіталу в Україні / А. Василик // Україна: аспекти праці, 2006. – № 6. – С. 39–43.

2. Гапоненко А. Л. Экономика, основанная на знаниях: учеб. пособ. / А. Л. Гапоненко. – М.: Щербинская типография, 2006.

3. Махомет Ю. В. Сутнісна характеристика та структура інтелектуального капіталу підприємства / Ю. В. Махомет // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. – № 25. – С. 221–229.

4. Шульга Ж. О. Інтелектуальний капітал як об’єктивна економічна категорія [Електронний ресурс] / Ж. О. Шульга // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – № 2 (10) – С. 106–111. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vbumb/ 2010_2/19.pdf

5. Эдвинссон Л. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании / Л. Эдвинссон, М. Мэлоун; под ред. В. Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 434 c.