К. е. н. Міщук О.В.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна
УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
Проблема сутності банківського ризику, його класифікації та управління ним – сьогодні одна з найактуальніших. Міжнародна практика доводить, що ефективна система управління ризиком здатна забезпечити високу конкурентоспроможність банку в сучасному ринковому середовищі. Тому дослідження та вдосконалення методики процесу управління ризиками в банку є актуальною науковою та практичною проблемою.
Слід відзначити, що поняття «ризик» має достатньо тривалу історію. Так, на думку І. Т. Балабанова , ризик як історична категорія виник на найнижчих щаблях цивілізації з появою у людини відчуття страху перед смертю [2, с. 22]. Але найбільш активно почали вивчати різноманітні аспекти ризику в кінці XIX – на початку XX століття.
Ефективне управління ризиком повинно вирішувати цілий ряд проблем – від моніторингу ризику до його вартісної оцінки. Рівень ризику, який пов’язаний з тією чи іншою подією, постійно змінюється із-за динамічного характеру зовнішнього середовища банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих чи інших подій, передивлятися відношення з клієнтами та оцінювати якість власних активів і пасивів, коректувати власну політику в області управління ризиками.
Сучасна економічна наука представляє ризик як вірогідну подію, в результаті настання якої можуть відбутися позитивні, нейтральні або негативні наслідки. Якщо ризик припускає наявність як позитивних, так і негативних результатів, він відноситься до спекулятивних ризиків . Якщо ж наслідки негативні, або відсутні взагалі, такий ризик іменується чистим .
Найбільш повне визначення сутності « управління ризиками» наведено Д.А. Штефаничем , який вважає, що – це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам [1].
Інше трактування терміну « управління ризиками» подано в Постанові НБУ й визначено, що це – систематичний процес, завдяки якому банк виявляє (ідентифікує) власні ризики, оцінює їх величину, здійснює їх моніторинг, контролює свої ризикові позиції та бере до уваги відносини між різними категоріями ризику [4].
Загалом, під управлінням ризиком розуміють цілий комплекс заходів, які забезпечують організації (банку) надійне існування та застерігають від непередбачуваних втрат і збитків [3, с. 113]
На нашу думку головними завданнями управління ризиками в банку, які повинні зазначатися у його внутрішньому Положенні про систему управління ризиками в банку, є:
1) визначення (ідентифікація) видів ризиків, які приймає на себе банк;
2) розробка та впровадження сучасних методів моніторингу, аналізу та оцінки ризиків;
3) розробка та впровадження заходів запобігання або мінімізації впливу ризиків на діяльність банку, шляхом виконання низки фінансових та нефінансових (операційних) процедур, заходів хеджування та диверсифікації, вдосконалення процедур прийняття рішень щодо доцільності прийняття або відмови від прийняття ризику;
4) забезпечення контролю за дотриманням встановлених обмежень, стандартів та процедур управління ризиками;
5) аналіз ефективності інструментів запобігання ризикам, їх вдосконалення відповідно до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
До загальних методів управління будь-якими ризиками, що притаманні банківській діяльності, чимало учених та економістів зараховує такі методи: уникнення ризику – ухилення від певної діяльності, яка породжує ризик; утримання (поглинання) ризику – прийняття ризику у повному обсязі банком; передача ризику – банківська установа частину ризику перекладає на інших учасників ринку, перш за все на страхові компанії; зниження ризику – мінімізація ризиків шляхом застосування відповідних методів.
Серед усіх названих загальних методів управління ризиками у банку, найбільшої уваги заслуговують методи, пов’язані із передачею та зниженням ризиків або, якщо їх поєднати у єдину категорію, – методи мінімізації ризиків, а саме: страхування; лімітування; диверсифікація; хеджування ; зниження за допомогою скоординованого управління активами і пасивами (балансом).
Слід зауважити, що таке групування не є взаємовиключаючим і деякі види ризиків можуть бути мінімізовані кількома методами. Проте, це стосується незначної їх частини. В основному такий поділ є альтернативним, а до певної групи ризиків застосовуються цілком конкретні методи управління.
Отже, вищевикладене дає підстави зробити висновок, що управління банківськими ризиками повинно бути побудовано на принципах та методах управління, які потрібно своєчасно узгоджувати з низкою інших економічних критеріїв ефективного функціонування банківської установи. Разом з тим, управління ризиками має розглядатися одночасно і як наука, і як мистецтво. На всіх стадіях розробки процесу управління банківськими ризиками необхідно враховувати вплив людського чинника, творчість, необхідність працювати в умовах жорстких обмежень як у часі, так й інших ресурсів.
Список використаних джерел:
1. Баканов И. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа / И. И. Баканов , А. Д. Шеремет; за заг . ред. д-ра екон . наук Д. А . Штефанича . – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – 356 с.
2. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента : учеб . пособ. / И.Т. Балабанов ; 3-е изд ., перераб . и доп . – М.: Финансы и статистика, 2001. – 528 с.
3. Вітлінський В.В. Ризик у менеджменті / Вітлінський В.В., Наконечний С. І. – К.: Борисфен-М, 1996. – 336 с.
4. Постанова Правління Національного банку України № 98 « Про схвалення Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України (Методичні рекомендації, п.1.12» від 28.03.2007 р. [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http:// www. zakon.rada.gov.ua