Д. е. н. Громова О.М. * , к. е. н. Гетьман О.Л. * , Маркова Т.Д. **
* Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса; ** Одеська національна академія харчових технологій, Україна
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ТЕПЛОНАСОСНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
Трансформації у енергетичній галузі України є одними із дискусійних питань сьогодення та стратегічних завдань майбутнього. Енергетична продукція є невід’ємною частиною життя всього людства, тому вона не втрачає актуальність і не буде її втрачати, з нашої точки зору, оскільки зміни, що відбувається в економіко-екологічному середовищі привертають увагу вчених та представників влади. Проблема подорожчання вартості традиційних енергоресурсів у зв’язку з їх вичерпанням, а також погіршення екологічного становища в результаті забруднення атмосфери викидами парникових газів змушує науковців шукати нові способи задоволення потреб суспільства у тепловому комфорті та тепловодопостачанні. І це є проблема всієї земної кулі, а особливо загострюється вона в Україні з урахування енергозалежності та короткостроковими перспективами євроінтеграції. Одним із шляхів послаблення залежності нашої країни від імпортних енергоресурсів, на думку більшості авторів, є поступовий перехід на використання енергозберігаючих, екологічно безпечних технологій, зокрема, теплових насосів ( ТН ) та модернізація існуючих потужностей в енергетичному, житло-комунальному, промисловому секторах.
Підвищений інтерес до ТН спостерігається в Україні в останні 5–10 років, як в західних провідних країнах майже півстоліття. Таке відставання українського населення від європейського у впровадженні енергозберігаючих технологій спричинено отриманням у спадок від СРСР високого рівня централізації теплопостачання; несвідомість суспільства у сфері екологічних проблем та техногенних катастроф; великі капіталовкладення в проектах отримання теплової та електричної енергії із відновлюваних джерел енергії; страх втрати частини споживчої аудиторії теплової енергії підприємств, що надають послуги централізованого теплозабезпечення , низькоефективні системи існуючого теплопостачання будинків, шкіл, лікарень, низька надійність електропостачання, особливо в сільській місцевості. Але існування української незалежної держави в ринкових умовах обумовило до необхідності застосування інноваційних технологій енергозберігання та теплозабезпечення , що обумовлено фінансовим станом, інвестиційно-кредитною політикою в країні та кіотськими зобов’язаннями.
Питання екологічного характеру не залишають байдуже ні міжнародну спільноту, ні представників української влади, враховуючи, що щорічно маса забруднюючих речовин збільшується. Так, в Україні у 2000 році їх кількість становила 5908,6 тис. т., тоді як у 2010 році – 6678,0 тис. т., що на 769,4 тис т. більше при порівнянні із базовим роком. Найбільша кількість викидів шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел, а саме 76,6% припадає на Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Івано-Франківську та Запорізьку областей України [1]. Тому велику увагу науковці як вітчизняних, так і зарубіжних приділяють вирішенню проблеми еколого-економічного характеру, зокрема застосуванням відновлюваних джерел енергії: сонця, вітру, біопалива, енергії води, а також інвестиціям у розвиток енергозберігаючих технологій, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств і створюють надійну основу майбутнього. До енергозберігаючих технологій віднесемо, зокрема, ТН , які супроводжуються великим попитом на міжнародній арені товарів та інжинірингових послуг. Саме за рахунок ТН український уряд сподівається досягти економію у розмірі 2,7 млн. тонн умовного палива до 2030 року [2] . Стратегічне завдання досить перспективне, проте наскільки можливе, з нашої точки зору, залежить від вирішення ряду соціально-економічних та правових факторів:
1) усвідомлення населення про необхідність раціонального використання паливо-енергетичних ресурсів та перехід на інноваційні енергозберігаючі технології;
2) відповідність нормативно-правової бази у сфері теплопостачання сучасним світовим вимогам;
3) рівень фінансування заходів з модернізації систем генерації і транспортування теплової енергії;
4) імпортозаміщення палива та використання альтернативних відновлювальних джерел теплової енергії;
5) відповідність вартості послуг забезпечення тепловою енергією з її якістю;
6) обґрунтування тарифів на теплопостачання, тощо.
Для успішної реалізації нового напрямку вирішення економіко-екологічних питань, заощадження ресурсів і підтримання глобальної ініціативи захисту навколишнього середовища (гальмування темпів змінення клімату) на планеті, на нашу думку, перші кроки вже зроблені. Це ратифікація України у 2004 році міжнародної угоди – Кіотського протоколу, прийнята Енергетична стратегія України на період до 2030 року, затверджена Державна цільова економічна програма енергоефективності на 2010–2015 роки, тощо. Але незважаючи на ряд прийнятих нормативно-правових актів, розвиток теплонасосної енергетики залишається на низькому рівні. Такий рівень обумовлений, на наш думку, недостатньої уваги до обґрунтування методичної оцінки екологічно-економічної ефективності проектів енергозберігаючих, екологічно безпечних технологій з урахуванням сучасних можливостей їх реалізації в рамках кіотських домовленостей. Багато суперечностей виникають при реалізації ринкових механізмів даної угоди, зокрема ціни створеного нематеріального продукту ( СО 2 ) в результаті впровадження ТН та вартості самого обладнання на міжнародному ринку.
З метою виконання зобов’язань Кіотського протоколу, зменшення економіко-енергетичної напруги в державі необхідний комплексний розгляд питань організаційно-економічного характеру забезпечення ефективності розвитку ТН [3] :
? створення сприятливих політичних та економічних умов для залучення іноземних фірм до спільного виробництва ТН ;
? створення механізму стимулювання, як виробників так і споживачів ТН ;
? активізація позиції вступу у міжнародні організації, в компетенцію яких входять питання енергозберігаючих, енергоефективних і екологічно безпечних технологічних засобів;
? гармонізація екологічних та економічних інтересів на основах науково-обґрунтованої державної політики.
Слід відмітити, що більше 90% [4] теплової енергії випускається електростанціями та котельними установами, на яких ступінь зносу обладнання за останні 10 років збільшився на 33,0% і досягає більше 60% на сьогоднішній день. Тому технічний стан виробництва та транспортування тепла до кінцевого пункту (споживача) потребує модернізації. І, враховуючи досягнутий світом науково-технічний потенціал, а також перехід до моделі «чистого розвитку» країн, слід відмітити високий потенціал теплозабезпечення енергозберігаючими екологічно-безпечними технологіями – ТН на базі використання нетрадиційних відновлюваних джерел енергії. Застосування інтегрованих теплонасосних систем енергозабезпечення за дослідженнями авторів [5] надасть можливість підвищити використання енергоблоків конденсаційних електричних станцій в базовому навантаженні, що в свою чергу призведе до поступового збільшення споживання електроенергії атомними електростанціями та теплоелектростанціями замість дорогого імпортованого природного газу. Враховуючи частину імпортованого газу у 54% та динаміку росту його ціни, з певністю можна спрогнозувати в перспективі зростання вартість електроенергії та теплової енергії для потреб промисловості та населення.
Слід відмітити, що основними перешкодами на шляху впровадження ТН є питання фінансових ресурсів, оскільки дане обладнання потребує великих капіталовкладень і на вітчизняний ринок представлено 85% закордонного виробництва, інші 15% це українське виробництво теплових насосів із імпортованих комплектуючих, що дозволяють зменшити вартість устаткування до 40%, а також вітчизняне виробництво енергозберігаючого екологічно-безпечного обладнання на замовлення великих промислових об’єктів. Незважаючи на ці обставини, у поточному році за даними НАЕР кількість енергоефективних проектів на основі ТН , які претендують на бюджетне фінансування відповідно до Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010–2015 роки становить 53, тобто 22,3% із загальної кількості проектів, і потребують 19,0% кошторису передбаченого для реалізації 238 проектів енергозберігаючого характеру.
ТН , які визнанні світом та масово провадженні у якості створення й забезпечення тепловим комфортом юридичних та фізичних осіб, на нашу думку, дозволяє вирішити напружену еколого-економічну ситуацію країни при вимогах прийняття та реалізації нових наукових підходів до забезпечення людства енергією та переходу на поновлювані енергетичні ресурси як єдино можливого напряму стабільного існування та розвитку сьогодення та майбутнього.
Список використаних джерел:
1. Статистичний щорічник України за 2010 рік // Держкомстат України. – К.: Консультант, 2011. – 560 с.
2. Проект енергетичної стратегії України на період до 2030 року та подальшу перспективу // Электронный журнал энергосервисной компании « Экологические системы ». – 2005. – № 11. – нояб .
3. Маркова Т. Д. Шляхи зменшення економіко-екологічної напруги в Україні в контексті Кіотського протоколу / Т. Д. Маркова // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – Спец. вип. у 2-х ч. Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи. –К.: КНЕУ, 2011. Ч. 2. – 675 с.
4. Паливно-енергетичні ресурси України. Статистичний збірник // Держкомстат України. – К., 2009. – 443 с.
5. Денисова А. Є. Можливість застосування інтегрованих тепло насосних систем електростанціями / А. Є. Денисова, В. Ю. Бірюк , П. О. Котов // Холодильна техніка і технологія. – 2011. – № 2 (130). – С. 51–53.