Курбатова Т.О., д. е. н. Сотник І.М.
Сумський державний університет, Україна
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ
Висока залежність України від імпорту природного газу, нафти, ядерного палива, гіпертрофоване зростання попиту на енергоресурси, переважання у галузевій структурі економіки енергомістких підприємств, разом з вичерпністю запасів органічного палива, загрожують економічній безпеці України, що в свою чергу актуалізує питання пошуку і використання відновлювальних джерел енергії.
Одним з основних та найбільш перспективних напрямів відновлювальної енергетики є геліоенергетика. В Україні існують достатньо сприятливі умови для використання сонячної енергії, слід зазначити, що середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, яка потрапляє на 1м 2 поверхні, на території України знаходиться в межах від 1070–1400 кВт·год /м 2 в залежності від регіону. Цей показник є досить високим, наприклад для Німеччини, він становить в середньому 1000 кВт·год/м 2 .
Максимально можливий технічно-досяжний енергетичний потенціал сонячної енергії в Україні становить 430млн. т.у.п. в рік. Даний обсяг еквівалентний 371млрд. м 3 природного газу, отже, існують достатньо потужні можливості для ефективного використання геліоустановок на території України.
На сьогодні в Україні працюють 22 сонячні електростанції. За даними міжнародної дослідницької компанії Macquarie Research, вироблена на них електроенергія у 2012 році повинна перевищити 600 МВт. Проте, вітчизняна сонячна енергетика за своїми показниками значно поступається країнам-лідерам з розвитку альтеративної енергетики, зокрема Німеччині. Так, у травні 2012 року геліоенергетика цієї країни встановила світовий рекорд з виробництва екологічно чистої енергії. В момент рекорду більше 50% усієї електроенергії Німеччини вироблялося на сонячних енергооб'єктах – а це понад 22 ГВт. Рівно стільки ж електроенергії виробляють усі німецькі атомні електростанції.
Основним стримуючим фактором для розвитку сонячної енергетики, є висока вартість енергії, яка отримується з використанням сонячних модулів. Проте в останні роки спостерігається оптимістична тенденція щодо зниження собівартості виробництва енергії згенерованої сонячними електростанціями. Так, якщо вартість виготовлення сонячного елемента потужністю 1Вт у середині 90-х років складала близько 15 доларів, то зараз вона є меншою за 1 долар США. Причому вказана вартість має чітку тенденцію до зниження – за 2010–2011 роки вона зменшилася на 50%, а з 2008 року падіння ціни склало 75%. Вартість 1кВт·год електроенергії, яка виробляється фотоелектричними модулями, сьогодні значно вища ніж для традиційної енергетики. За підрахунками Адміністрації інформації в галузі енергетики США, собівартість 1 кВт/год. сонячної станції зараз приблизно 0,21 дол. США. У Європі, за оцінками Європейської асоціації фотогальванічної промисловості – 0,23–0,5 дол. США за 1 кВт/год. Щодо перспектив, то компанія First Solar нещодавно повідомила, що до 2014 р. вартість 1 кВт/год. може бути знижена до 0,1–0,12 дол. США, що можна порівняти з показниками газових теплоелектростанцій у пікові години.
Отже, активний розвиток технологій виробництва матеріалів для сонячної енергетики в майбутньому призведе до ще більш значного зменшення вартості сонячних елементів. Саме тому, усі розвинені країни приділяють значну увагу створенню і розвитку наукових лабораторій та підприємств сонячної енергетики.
Україна не є винятком у цьому процесі, н а даному етапі державна влада приділяє суттєву увагу питанню державного регулювання розвитку геліоенергетики. Інвестиційні компанії отримали законодавчі гарантії викупу всього об’єму електроенергії згенерованової сонячними електростанціями, за досить високим зеленим тарифом, який становить в Україні – 505,09 коп./ кВт·год, тоді як у Німеччині – 448,15 коп./кВт.
На цей час в Україні практично сформована нормативна база щодо регулювання розвитку сонячної енергетики, зокрема, стимулювання власного виробництва комплектуючих для даної галузі. Так з 1 січня 2013 року, для отримання зеленого тарифу обладнання сонячних електростанцій повинно містити не менше 30% сировини українського походження, а з 1 січня 2014 – 50%.
Україна робить впевнені кроки щодо динамічного розвитку сфери сонячної енергетики використовуючи свій власний природний потенціал. На сьогодні найбільш помітним представником на ринку виробництва монокристалічних кремнієвих злитків та пластин є ЗАТ « Піллар » (м. Київ), яке експортує свою продукцію багатьом зарубіжним виробникам сонячних елементів, до складу яких входить і найбільша німецька компанія Q-Cells.
Промислове виробництво сонячних елементів і сонячних батарей освоєне на ПАТ «Квазар» (м. Київ). Потенційна потужність виробництва фотоелементів і модулів перевищує 30 МВт. Підприємство володіє повною інфраструктурою, починаючи зі здійснення науко-технічних розробок до промислового виготовлення, має значні виробничі потужності і, при наявності інвестицій, може дати змогу Україні посісти гідне місце на світовому ринку компонентів для геліонергетики .
Враховуючи досвід провідних держав, для більш стрімкого розвитку геліоенергетичного сектору України, з метою збільшення частки сонячної енергетики в її енергобалансі, необхідна ефективна державна підтримка, яка б дозволила вирішити наступні питання:
– подальшого реформування нормативно-правової бази, яка покликана створювати сприятливі умови для роботи цієї галузі;
– залучення інвестицій у галузь, шляхом надання державних гарантій стабільності інвестиційного клімату в Україні, рівних умов ведення бізнесу;
– забезпечення пріоритетного доступу до пільгових кредитів та інших фінансових інструментів розвитку галузі, швидкої процедури отримання дозволів та ліцензій;
– належного фінансування науково-дослідних проектів, спрямованих на здешевлення сонячної енергії;
– стимулювання споживання екологічно чистої енергії підприємствами, а особливо населенням.