К. е. н. Новак У.П.

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ У БАНКІВСЬКІЙ ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Сьогодні, враховуючи потреби суб’єктів господарювання, банківські кредити надаються як для фінансування природоохоронних програм, так і для фінансування інвестиційної діяльності для задоволення довгострокових потреб під час реалізації інвестиційних проектів. За умови виявлення у підприємства-позичальника високого рівня екологічного ризику велика увага приділяється дослідженню інвестиційного проекту і отриманню докладнішої інформації від клієнта щодо потенційних екологічних ризиків.

Це пов’язано з тим, що фінансовий ризик, пов’язаний з екологічним ризиком, може виникнути внаслідок техногенних аварій і забруднення навколишнього природного середовища, а також у зв’язку з неврахованими раніше екологічними вимогами. Крім цього, громадська репутація і кредитний престиж банку можуть значно постраждати, якщо він фінансує екологонебезпечні проекти. Захист комерційними банками своїх економічних інтересів дасть змогу надати природоохоронній діяльності профілактичної спрямованості, що надалі може призвести до відчутної економічної вигоди. Так, за даними Міжнародного банку реконструкції і розвитку, можливе підвищення вартості проектів, пов’язане з оцінюванням впливу на стан навколишнього середовища, і наступне врахування екологічних обмежень у проектах окуповуються в середньому за 5–7 років [2].

Величина екологічного ризику залежить від галузі промисловості, діяльності підприємства, а також управління і ресурсів підприємства, міри відповідальності підприємства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Банківські установи несуть екологічну відповідальність здебільшого у сферах, де:

? фінансовий стан інвесторів залежить від штрафів за нанесення збитків навколишньому середовищу, виконання зобов’язань з ліквідації забруднень, анулювання ліцензії на проведення різних операцій;

? вартість землі і нерухомості клієнта, запропонованої як забезпечення кредиту, знижується унаслідок забруднення навколишнього природного середовища, де вони розташовані;

? виникають істотні зобов’язання з очищення навколишнього природного середовища, де вони розташовані, від забруднення після приватизації існуючих державних підприємств.

Загалом комерційним банкам можуть загрожувати такі види екологічних ризиків (табл. 1).

Таблиця 1. Можливі екологічні ризики для кредитних установ [1]

Види ризику	Суть ризику
Підвищені кредитні ризики	Екологічна відповідальність банків виникає внаслідок порушення клієнтом екологічних правил і норм та стягуваних за це платежів (податків) або штрафів і, як наслідок, втрати здатності погасити кредит. Процедури екологічного аудиту дають змогу виявляти такі випадки і, відповідно, коректувати умови кредиту (або відмовлятися від кредитування)
Ризики, пов’язані з санацією	Якщо банк отримує у власність «нездорові» з екологічного погляду підприємство чи територію і якщо він не включив відповідні положення у кредитну угоду, то як наступник права на цю власність він несе юридичну відповідальність за будь-які витрати з очищення і усунення збитків, завданих навколишньому природному середовищу. Крім цього, фактична вартість нерухомості може виявитись нижчою за первинну оцінку, і різницю, можливо, доведеться покривати банку
Юридичні ризики, пов’язані з участю в акціонерному капіталі	Якщо банк отримує частку в акціонерному капіталі підприємства, він може стати юридично відповідальним за знешкодження забруднення навколишнього природного середовища і інші екологічні витрати, включаючи компенсаційні вимоги
Юридичні ризики, пов’язані з приватизацією	Позичальники можуть понести серйозні витрати з очищення навколишнього природного середовища (не кажучи про можливі штрафні санкції). Ці витрати можуть вплинути на здатність покупця погасити кредит

З метою зниження екологічних ризиків у своїй інвестиційній діяльності комерції банки здійснюють:

- коректування термінів і умов кредиту, що дає змогу врахувати екологічні ризики;

- коректування характеру, розміру і умов забезпечення кредиту;

- екологічний моніторинг;

- правове забезпечення доступу до екологічної інформації (звітів про дотримання норм і правил, претензій і позовів природоохоронного спрямування);

- включення юридично обов’язкових екологічних положень у кредитну угоду (зокрема, можливість вимагати від позичальника вживання заходів з ліквідації забруднення або внесення технічних удосконалень у проект).

Від позичальника вимагають включити у план розроблення і реалізації проекту рекомендації екоаудиторского звіту, а також передбачувані витрати на виконання цих рекомендацій. У екстремальних випадках (зокрема при постійному недотриманні екологічних норм і правил) банки можуть відхилити надання кредиту з причин екологічного характеру.

Таким чином, комерційні банки можуть включити в юридичне оформлення кредитної угоди екологічні умови, положення і/або заяви екологічного характеру з тим, щоб убезпечити себе від екологічних ризиків і мати змогу здійснювати ефективний моніторинг дотримання клієнтом природоохоронних норм і правил.

Список використаних джерел:

1. Методические и нормативно-аналитические основы экологического аудирования в Российской Федерации : учеб . пособ. по экологическому аудированию / [А. М. Карелов , Т. А. Бутолина , М. С. Беспалов и др.]. – М.: Тройка, 1999. – Ч. 2. – 766с.

2. Паламарчук В. О. Економіка природокористування / В. О. Паламарчук, П. І.Коренюк. – Запоріжжя: Дике поле, 2003. – 408 с.