К. е. н. Томчук О. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Взаємозв’язок аграрного виробництва з природою призвів до негативних змін в природному середовищі. Агроекологічні проблеми обумовлені тим, що значна частина екосистем, у яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, втратили здатність до саморегуляції в результаті збільшення кількості культивованих видів та усунення небажаних перешкод механічними, біологічними і хімічними засобами, внесення добрив, меліорації земель тощо. У багатьох регіонах України значно знизилось, а в деяких практично припинилось, введення в дію природоохоронних об’єктів і потужностей, хоча в процесі сільськогосподарського виробництва мають місце всі відомі напрямки природокористування: ресурсоспоживання, ресурсокористування, охорона навколишнього середовища та ін.

Інтенсивне ведення аграрного виробництва передбачає високий рівень застосування хімічних засобів, таких як пестициди, гербіциди та мінеральні добрива, в галузі рослинництва їх питома вага складає понад 60%. Внесення мінеральних добрив понад рекомендовану норму, невиконання оптимальних термінів та способів внесення речовин у грунт призводить до проникнення нітратів, сульфатів, хлоридів у грунтові води. Тому одним із напрямків підвищення ефективності та екологічної безпеки сільськогосподарської діяльності є поліпшення технологій рослинництва і тваринництва.

То ж за рахунок удосконалення технологій аграрного виробництва можливе дотримання екологобезпечних принципів господарювання. Кількість і співвідношення засобів виробництва, необхідних для сільського господарства з урахуванням його виробничої та регіональної спеціалізації, визначає саме технологія. Щоб зменшити негативне антропогенне навантаження на довкілля з боку аграрного виробництва та ефективно здійснювати екологобезпечний режим його функціонування, потрібно формувати в усіх регіонах такі економічні взаємовідносини, з приводу енергетичного забезпечення сільського господарства, яким притаманні висока відтворювальна здатність і екологічна стабільність, що дозволить отримати більш високоякісну продукцію в умовах мінімального енергетичного забезпечення виробництва.

На природнє середовище велике навантаження чинить розвиток переробних галузей АПК. Відходи переробки не завжди доцільно використовуються в народному господарстві, нерідко їх викидають у навколишнє середовище, що завдає великої шкоди природі, зокрема водоймам та грунту. Щоб вирішити цю проблему, необхідно здійснити реконструкцію виробництва, орієнтовану на екологічну, ресурсозберігаючу та маловідходну технологію одержання кінцевого продукту, що сприятиме поліпшенню стану навколишнього середовища і збереженню ресурсів.

Сукупний енергетичний ресурс сільського господарства складається з сумарного обсягу використаних паливних, паливно-мастильних, електричних, ядерних, сонячних і інших носіїв енергії, техніко-технологічних, енергетичних засобів виробництва, біоенергоресурсів рослин і продукції тварин, енергоресурсу фізичної, механізованої та інтелектуальної праці робітників.

Аграрні товаровиробники мусять мати достатню кількість основних та оборотних засобів, щоб своєчасно провести обробіток грунту, посів, обробку та збирання врожаю. Для потреб аграрного виробництва в розвинутих країнах створюється інноваційна техніка, але в даний час навіть просте поповнення, критичного за чисельністю, парку зернозбиральних, бурякозбиральних та кормозбиральних комбайнів є практично нереальним і загрожує продовольчій безпеці України. Ціни на енергетичні засоби аграрного виробництва повинні враховувати коефіцієнт енергетичної оцінки, як співвідношення затрат енергії на виробництво і функціонування оцінюваної машини до її еталонного аналога, що використовується в сільському господарстві.

Вагоме значення для сільськогосподарського виробника має споживання електричної енергії. Економічні взаємовідносини на ринку енергоносіїв можуть здійснюватись через виробника і посередника. Важливо між ними створити ринкову конкуренцію. Тому сприятиме стимулювання нетрадиційних джерел енергоносіїв. Потрібно заохочувати аграрні підприємства в купівлі сертифікованого на якість і надійність енерговітрового, сонячного та біообладнання і установок. Впровадження останніх, при умові стабільного електроспоживання, дозволить замістити частину куплених енергоносіїв в сукупному енергетичному ресурсі сільського господарства.

Тарифи на енергоносії повинні складатись з мінімальних витрат та забезпечувати рентабельність відтворення виробництва, відповідати інтересам як постачальників, так і споживачів (аграрних підприємств), мати стимулюючий вплив на енергозбереження.

Сучасні технології енергомоніторингу припускають організацію центрів і діагностику підприємств за рівнем споживання ресурсів. На першому етапі здійснюється енергетична ревізія, ціль якої одержати загальну інформацію про рівень витрат усіх видів енергоресурсів, оцінити питомі витрати енергії на виробництво продукції. На другому етапі проводиться енергетичне обстеження підрозділів і всього підприємства. Третім етапом є розробка і впровадження проектів, що спрямовані на розвиток енергозберігаючих технологій в сільському виробництві.

Основними положеннями, щодо створення ефективного ринку енергоресурсів у сільському виробництві є: забезпечення функціонування енергетичної системи країни в постійному нормальному та збалансованому режимі; підвищення ефективності використання традиційного палива; налагодження співпраці з іншими країнами, щодо включення в процесу глобалізації енергетичних транспортних мереж; біль широке використання поновлюваних джерел енергії. Особливу увагу порібно приділити піготовці фахівців інженерних та економічних спеціальностей, що вивчають курс „Основи енергозбереження і енергоменеджменту”, який повинен базуватися на новітніх навчальних технологіях, і забезпечити як фундаментальну підготовку, так і навички практичного рішення питань енергозбереження і раціонального використання енергії.