Голяк В.І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПРО ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Німецька мова знаходиться у постійному стані зміни. З одного боку спостерігається тенденція до спрощення мови, уніфікації, а з іншого до її ускладнення, інтелектуалізації.

Змінюються значення слів, деякі слова вимирають, нові приходять у склад мови. Склад основних граматичних форм мови змінюється поступово та за дуже довгий проміжок часу. Але в наш час на відміну від минулого розмовна мова здійснює зростаючий вплив на літературну що до вибору слів, словоутворення, синтаксичного оформлення речення. Це в першу чергу пояснюється з соціологічної сторони, саме розвитком сучасного суспільства, соціальним змішенням, поширенням та читанням популярної літератури.

Якщо у 19 сторіччі літературна мова була формою вираження тільки невеликого кола освідченної еліти, то сучасне суспільство у своїй більшості відмовляється від цієї культурної традиції, сучасна літературна мова схиляється все більше до простішої, економічної, гнучкішої, нетрадиційної сучасної розмовної мови. Розвиток мови нерозривно пов’язаний зі змінами у суспільстві, мова завжди пристосовується до потреб суспільства. Глобалізація суспільства формує сьогоденну сучасну мову, а з нею і її граматичні структури. У ході цих сучасних мовних змін, диференціацій, уточнень ці тенденції спостерігаються не тільки у лексиці, але й у будові речення.

Зміни граматичних структур у мові відбуваються не тільки тому, що здійснюється заміна застарілих слів та понять новими, але в першу чергу тому, що, змінюються принципи словоутворення, засоби синтаксичного зв’язку; у будові речення використовуються нові принципи, відбувається зближення номінального та вербального стилів, змінюються форми закінчень або переважне вживання можливих граматичних форм.

В тих реченнях, де ще сьогодні використовувався Konjunktiv в непрямій мови у підрядному реченні, все більше нарівні з традиційним правилом використовується часова одночасність у головному та підрядному реченнях, тоді як у підрядному реченні Konjunktiv минулого стоїть з формою Präsens (Konjunktiv ІІ поряд з Konjunktiv І), (наприклад: Er sagt(e), er komme morgen – Er sagt(e), er käme morgen). У першій особі однини, та й в цілому у множині вже вживається Konjunktiv минулого (Konjunktiv ІІ) і саме є відправним пунктом для цього розвитку презентиальних форм, при яких Indikativ та Konjunktiv Präsens формально співпадають. У ході систематизації та уніфікації мови це загальне використання Konjunktiv ІІ поступово переноситься на усі особи та відмінки, в яких ще є формальні розбіжності між Indikativ та Konjunktiv.

У прямій мові все частіше вживається одночасно аналітична конструкція з допоміжним дієсловом „werden“, тобто Konditionalis. (Er sagte, dass er käme – Er sagte, dass er kommen würde). Змінюються не тільки форми Konjunktiv, але і використання. У реченнях з непрямою мовою ця форма замінюється на Indikativ (Er sagt, er würde morgen kommen – Er sagt, er kommt morgen). Хоча в певних зворотах частіше ніж раніше (навіть в яких не використовувались) вживаються форми Konjunktiv, а саме в науковій літературі, в політичних, наукових, громадських промовах і т. і. У таких випадках мова йде про ввічливу форму Konjunktiv.

Виникла тенденція спрощення порядку слів у складнопідрядних реченнях. Так порядок слів змінюється, порушуючи принцип рамкової конструкції. Але це явище існувало у розмовній німецькій мови ще з середньовіччя (за словами проф. Буркхардта), а тепер виникла тенденція частого використання у сучасній літературній мові як синтаксичний варіант нарівні з мовною нормою (рамковою конструкцією).

Спостерігається тенденція скорочення німецького речення. Якщо раніше у художній літературі речення нараховувало 21–24 слів, то у сучасному реченні науково-популярного видання ця цифра сягає 13–16 слів.

За умовою лінгвістичних та соціальних факторів, глобалізації суспільства та уніфікації спілкування у німецькій мові в теперішній час відбувається великий вплив інших мов, тобто є наявним факт запозичення великої кількості чужомовних слів, саме англійського походження, хоча є також запозичення з інших мов.

Аналітичний склад англійської мови унаслідується тепер німецькою мовою, яка має так звану синтетичну будову, тобто у німецькій мові таким чином відбувається процес уніфікації. Так у системі відмінювання іменників спрощується закінчення іменників, які не виконують більше ніяких функцій. Дуже рідко сьогодні вживається закінчення -e у давальному відмінку (im Wald, am Strand, dem Kind). Також зникає закінчення -s у родовому відмінку у власних назвах, якщо перед ними стоїть артикль. Аналітична форма родового відмінка із von, яка у діалектах уже давно витіснила синтетичну форму, все частіше з’являється також і у письмі (die Hälfte von meinem Einkommen, die Museen von München). Замість додатка у родовому відмінку у сучасній німецькій мові частіше використовується прийменниковий додаток (Er schämte sich der schmutzigen Kleidung – Er schämte sich wegen der schmutzigen Kleidung). Поширення прийменникового додатка та додатка у знахідному відмінку сприяють поступовому витисненню додатка у давальному відмінку (sie schreibt ihrer Freundin – sie schreibt an ihre Freundin).

Отже, якщо говорити про зміни сучасної німецької мови, то слід означити такі тенденції як стандартизація, спрощення, індивідуалізація, диференціалізація, інтелектуалізація та інтернаціоналізація будови німецької мови.

Список використаних джерел:

1. Eggers, Hans. Veränderungen in der deutschen Sprache der Gegenwart // Universitas. – 1980. – № 35.

2. Burkhardt Armin. Vorlesungen. – Magdeburg : Otto-von-Guericke-Universität Verlag, 2003.