Купчик Л.Є., Осецька Н.Ф.

Національний університет водного господарства і природокористування, м. Рівне, Україна

МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ІНТЕГРАЛЬНА СКЛАДОВА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ У НЕМОВНОМУ ВИШІ

Інтегральною складовою підготовки спеціалістів різного профілю у сучасному суспільстві є вивчення іноземної мови, що є запорукою майбутньої вдалої кар’єри студентів. У вищих технічних навчальних закладах методика викладання іноземних мов завжди реагувала на соціально-економічні і соціокультурні зміни в суспільстві, оскільки спеціаліст після закінчення технічного вишу повинен володіти знаннями в конкретних професійних ситуаціях. Максимально скорочений курс іноземної мови в немовному виші призводить до того, що більшість студентів навчається пасивно, використовуючи види роботи, передбачені підручником. Тому для досягнення високого рівня іноземної мови викладачеві важливо знати новітні методи викладання, спеціальні навчальні техніки та прийоми, щоб оптимально підібрати той чи інший метод відповідно до рівня знань, потреб, інтересів студентів тощо. Так як “готові” знання не можна просто отримати, у сьогоднішніх умовах студент змушений багато працювати самостійно і самостійно підходити до вирішення фахових проблем.

У сучасній психолого-педагогічній літературі існують різні підходи до визначення поняття ”самостійна робота студентів”. О.М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П.І. Підкасистий, В.А. Козаков визначають самостійну роботу як “будь-яку організовану викладачем активну діяльність студентів, спрямовану на виконання дидактичної мети в спеціально відведений для цього час” [1, с. 6–7]. О.М. Трущенко розглядає самостійну роботу як внутрішньо-мотивовану діяльність, яка сприяє професійному становленню студентів за допомогою розвитку їх особистої активності, формування пізнавальної мотивації, забезпечення їх зацікавленої участі в реалізації переходу від навчання до професійної діяльності [3, с. 10]. Організацію самостійної роботи студентів у курсі іноземної мови не можна розглядати як ізольовану проблему. Загальновідомо, що вона є органічною частиною навчального процесу, передумовою успішної реалізації програмових вимог з цього предмета. Особливого значення при цьому все більше і більше набувають самостійні завдання, оскільки жоден курс навчання іноземної мови не дає студентам повного оволодіння мовою, а тільки допомагає їм здолати труднощі у процесі засвоєння знань та їх подальшого вдосконалення.

Цікавим і все більш популярним видом самостійної роботи студентів є підготовка проектів та їх презентація. Метод проектів був запропонований американським педагогом У. Кілпатріком на початку XX сторіччя, а для навчання мов такий метод почали використовувати наприкінці 80-х років XX сторіччя як спосіб інтенсифікації навчальної діяльності. Головною метою цього методу було надання студентам можливості самостійного отримання знань в процесі вирішення практичних завдань та проблем, які спонукали до пошуку необхідної інформації у різних наукових джерелах. Такий вид роботи розвиває у студентів інтелектуальні, творчі та комунікативні вміння, що дають практичну користь від вивчення іноземної мови. Проектна робота допомагає подолати прогалину між вивченням мови та користування нею, заохочуючи студентів до того, щоб вони вийшли за межі вишу та перенеслися у професійне середовище, а також покладає відповідальність за своє власне навчання на самих студентів. Варто відмітити, що проектна робота зосереджена на вивченні змісту, а не конкретних мовних одиниць, так як центром уваги проектів є питання і теми, які викликають у студентів живий інтерес; зорієнтована на студента, хоча викладач пропонує свої рекомендації та підтримку; побудована на співпраці, а не на конкуренції, так як студенти можуть працювати в парах, у невеличких групах, або всією групою, обмінюючись ресурсними матеріалами й ідеями; веде до справжньої інтеграції вмінь та обробки інформації з різних джерел, які можуть виникнути в майбутньому професійному середовищі; має кінцевий продукт (напр., усна презентація, стендова презентація, дисплей матеріалів, доповідь, виставка тощо), яким можна поділитися з іншими.

Кожен проект має свою структуру. Структурні компоненти повинні бути чітко визначеними. Німецький методист Ю. Райхен [4, с. 61–65] виділяє сім кроків реалізації проектної діяльності: (1) Проектна ініціатива (пошук теми). Маючи уявлення про те, що таке проект, студенти можуть вносити свої пропозиції. Відповідальна особа занотовує їх; (2) Схематичне зображення проекту (вибір конкретної теми). Під час дискусії виникають перші уявлення про проект та шляхи його реалізації, і при цьому створюється ескіз проекту; (3) План проекту. При плануванні центральне місце належить розподілу і затвердженню обов’язків. Студенти висловлюють пропозиції щодо того, що вони особисто хотіли б зробити у проекті та розподіляють завдання, за які вони нестимуть відповідальність; (4) Реалізація проекту. В основному проектна робота не обмежується лише аудиторією. Також можуть виникати труднощі: недооцінка та переоцінка можливостей студентів; невміння студентів взаємодіяти в межах групи чи групами; нестача часу; технічні перешкоди тощо; (5) Закінчення проекту. Важливий етап, на якому студенти вирішують, що зроблено/не зроблено, що вдалося/не вдалося; (6) Контрольна зупинка. Під контрольними зупинками розуміють організаційні перерви, під час яких обговорюють реальний стан реалізації проекту; (7) “Час для роздумів”. Критичне оцінювання робочого процесу є невід’ємною рисою методу проектів. Студенти обговорюють виконання домовленостей, правил, рішень. На випадок невиконання проекту, вони встановлюють причину невдачі, виробляють стратегію щодо повторного проходження даного етапу за допомогою інших засобів, обговорюють проблеми взаємовідношень у групі. При цьому часто використовують анкети, провокаційні питання, які викликають дискусію.

Варто відмітити, що тематику проекту потрібно ретельно підбирати, так як проект повинен зацікавлювати студента, мотивувати його до дії і бути успішним, як, наприклад: “В якій країні я хотів би навчатися, що вивчати і чому”; “Будинок моєї мрії /в розрізі/”; “Економний будинок сьогодні”; “Гроші ЄС”, “Гроші світу”, “Основні будівельні матеріали”, “Сучасні будівельні матеріали”, “Перевезення, їх типи та роль сьогодні”, тощо.

Використання проектної методики, крім того, вимагає від викладача високої кваліфікації. Він повинен так підібрати комплекс вправ та завдань, щоб ефективно підготувати студентів до виконання проекту. Саме викладач забезпечує сприятливі умови для оптимізації навчального процесу та здійснює управлінську діяльність протягом реалізації проекту: 1) забезпечує цілеспрямовану діяльність студентів; 2) визначає необхідні види мовної діяльності для кожного студента; 3) створює умови для оволодіння новим матеріалом; 4) контролює діяльність студентів; 5) прищеплює їм навички самоконтролю. Найбільшої уваги від викладача, як керівника, робота над проектом потребує на першому та останньому етапах, на інших етапах вона має автономний характер [2, с. 28].

Отже, проектна методика у вищій школі є інтегральною частиною навчального процесу, оскільки вона мобілізує знання студента з різних галузей, сприяє поглибленню й розширенню знань, посиленню інтересу до пізнавальної діяльності, формуванню творчої особистості спеціаліста, здатного до саморозвитку, самореалізації та самоосвіти.

Список використаних джерел:

1. Алексюк А.Н. Организация работы студентов в условиях интенсификации обучения / А.Н. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П.И. Пидкасистый, В.А. Козаков. – К.: ИСДО, 1993. – С. 6–7.

2. Гордєєва А.Й. Як організувати поза аудиторну самостійну роботу студентів / А.Й. Гордєєва // Іноземні мови. – 2009. – № 2. – С. 24–28.

3. Трущенко Е.Н. Организация самостоятельной работы студентов вуза на основе компетентностного подхода к профессиональной подготовке специалистов: дисс. … канд. пед. наук: спец. 13.00.08 / Е.Н. Трущенко. – М., 2009. – 168 с.

4. Reichen, Jürgen. Sachunterricht und Sachbegegnung mit Hinweisen zum Projekt-und Werkstattunterricht. 3., Neuauflage. Zürich: Scola Verlag AG, 2008. – 144 S.