К.філол.н. Анісімова А.І.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ "ГОЛОВА УНІВЕРСИТЕТУ" В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ВАРІАНТІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (EUROE)

В сучасному світі, світі ХХІ століття, де надзвичайно швидко та бурхливо розвиваються культурні відносини, встановлюються тісні політичні та економічні зв’язки, міжнародне спілкування стає особливо актуальним. У зв’язку з цим виникає потреба у визначенні та використанні "глобальної" мови, що буде здатною полегшити й прискорити комунікативні процеси.

Метою нашого дослідження є аналіз становлення англійської мови як lіngua franca у Європі, а також виявлення її особливостей на матеріалі концепту "Голова університету".

Спроби створити або розробити lіngua franca здійснювались давно. В часи середньовічної Європи це була латинь, або вульгата ("вульгарна латинь"). В 1879 р. німецький священик Іоанном Шлайер на основі німецької граматики створив першу штучна мова – волапюк, але незабаром її визнали занадто складною для універсального міжнародного спілкування. В 1887 р. світові була запропонована мова есперанто. Але, як вважають лінгвісти, штучна мова не може бути глобальною, тому що вона відірвана від конкретних соціально-економічних, політичних умов життя людей, це "мертва" мова (Бевз, 2008).

На початку ХХ століття були спроби створити таку універсальну мову, яка б могла одержати звання "глобальної" мови. Вже в перші роки Другої світової війни англійська мова вийшла на міжнародну арену. Треба було терміново уніфікувати основи словника, щоб різні країни в спілкуванні між собою використовували одні й ті ж самі значеннями слів і мали схожу вимову. Цю ідею висунули Черчілль і Рузвельт в 1943 році, і незабаром з'явився BASІС Englіsh (Brіtіsh Amerіcan Scіentіfіc Іnternatіonal Commercіal).

Для мови, що претендує на роль всесвітньої, було надзвичайно важливо, скільки людей володіє нею в якості першої й другої мови, й наскільки рівномірно вона є розповсюдженою в світі – в цьому англійській мові не було рівних. На сьогоднішній день, за ствердженням О. Камшиловой, носіями мови є 350 мільйонів людей, а користувачами – ще 423 мільйона.

Б. Кашру запропонував парадигму форм і функцій англійської мови в контекстах, що виходить за рамки її споконвічної, національної приналежності. Він виділяє три кола використання англійської мови: внутрішній (іnner), зовнішній (outer) і "той, що поширюється" (expandіng). Відповідно до цієї теорії, внутрішнє коло обмежують рамки "корінного" контексту використання англійської мови в країнах, які, в силу певних історичних причин, прийнято вважати англомовними – Великобританія, США, Австралія, Нова Зеландія, Канада, Ірландія, Південна Африка ("Englіsh as a natіve language"). Зовнішнє коло утворюють ті національні варіанти англійської мови, що здобули поширення в країнах постколоніального світу (World Englіshes) – малайзійський, сінгапурський й інші її "місцеві" різновиди. Що стосується третього кола – кола, що поширюється, – це контекст використання англійської мови в якості іноземної (Englіsh as a foreіgn language). Це країни Азії, Африки й Латинської Америки. До цієї групи, на нашу думку, можна віднести й Європу, оскільки сьогодні у країнах Євросоюзу англійська мова є найпоширенішою.

Доповнюючи теорію Б. Кашру, О. Камшилова підкреслює, що єдність мови в межах мовних співтовариств, які використовують її варіанти, визначається наявністю норм, стандарту. Для англійської мови такою нормою традиційно вважали американську англійську (АЕ) й британську англійську (ВЕ). Мовну норму, яку закріплюють в підручниках й офіційних текстах АЕ й ВЕ, дослідниця називає стандартною англійською (SE).

В зв'язку із цим виникає питання про те, яку норму варто мати на увазі при вивченні англійської мови як іноземної в країнах третього кола – кола, що поширюється. Природно було б припустити, що багатонаціональна Європа обере в якості норми варіант SE, однак аналіз міжнародного дискурсу показує відхилення від SE, які з’являються в результаті як впливу ідіоетнічних норм європейських мов, так і тенденцій до встановлення моделей "європейського англійського" (EuroЕ), що намічаються.

В якості матеріалу для дослідження була відібрана лексика, яка номінує поняття, пов'язані з керуванням університетами. Аналізу піддавалися номінативні лексичні одиниці, які концептуалізують концепт "Голова університету" у вищих навчальних закладах Англії, Америки, Європи. Аналіз фактичного матеріалу показав, що в англійській мові наведене поняття вербализується за допомогою трьох лексем: chancellor, presіdent й rector.

Як показує дослідження, в більшості університетів Британії концепт "Голова університету" номінується лексемою chancellor. Що стосується лексеми rector, з кінця XV ст. вона щільно закріпилася у вокабулярі, пов'язаному з освітою. Аналіз матеріалу показав, що в багатьох університетах Європи концепт "Голова університету" вербалізується лексемою rector. В ряді університетів Великобританії та Європи для називання головної особи, що керує, використовують дві лексеми – rector й chancellor. Однак між цими лексемами є істотне розходження. Лексемою chancellor, як правило, називають голову адміністрації університету або почесного голову університету. Найвищий діючий керівник йменується лексичною одиницею rector.

Досліджуваний концепт у восьми проаналізованих американських університетах вербализується тільки лексемою Presіdent. Наведена лексема вербализує досліджуваний концепт й у чотирьох європейських університетах. Однак ці приклади незначні, що свідчить про те, що на англійську мову, яка функціонує в Європі як lіngua franca, великий вплив має саме британський варіант англійської мови (ВЕ), що, на нашу думку, пов’язано з територіальною близькістю самого Сполученого Королівства.

Таким чином, на основі розглянутих прикладів можна зробити висновок, що англійська мова в Європі як lіngua franca є тим варіантом англійської мови, яким користується як глобальним Європейське Співтовариство, що увібрало в себе всі особливості британської англійської мови (ВE) як стандартної мови, яка має деякі відхилення від стандарту (SE), породжуючи тенденції до встановлення європейського варіанту англійської мови (EuroЕ), особливості якої вимагають подальшого дослідження.