Олійник Л.Й., Денисова О.В.
Одеська державна академія холоду, Україна
ОПТИМІЗАЦІЯ УСНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ВТНЗ
Розвиток навичок усного мовлення на заняттях з англійської, як і будь якої іншої іноземної мови, здійснюється за допомогою навчання монологічного та діалогічного мовлення, що в свою чергу, реалізується через методики презентації і проекту.
Монологічне мовлення, у сучасній лінгвістиці, розглядається як активна мовленнєва діяльність, що розрахована на пасивне та опосередковане сприйняття. Для монологічного мовлення характерні значні по розміру частини тексту, що містять структурно та за змістом пов’язані між собою висловлювання, які мають індивідуальний композиційний зміст та відносну смислову завершеність.
Монологічне мовлення оформлюється за допомогою лексичних та граматичних засобів, які його характеризують. У свою чергу, ступінь прояви цих характеристик залежить від жанрової та функціонально-комунікативної належності.
Кожний монолог, у тій чи іншій мірі, має елементи діалогу. Він містить звернення, риторичні питання тощо, тобто прагнення того, хто говорить підвищити активність адресату.
Монологічне мовлення можна розвивати за допомогою наступних вправ:
І З опорою на питання:
1) вправи на з’єднання чи роз’єднання речень;
2) запам’ятовування фраз та їх трансформацію;
3) розширення, звуження чи заміна речень;
4) повідомлення описового характеру;
5) оцінка матеріалу, який прочитано чи прослухано;
ІІ Без опори на питання:
1) складання логічно-синтаксичної схеми послідовності фраз;
2) опора на ситуацію:
а) з планом;
б) без плану;
3) з опорою на текст;
4) з опорою на наочність.
Граматичне оформлення: структура речення, структура запитань.
Діалогічне мовлення – це обмін висловлюваннями-репліками, на мовний склад яких впливає безпосереднє сприйняття, що активізує роль адресату у мовленнєвій діяльності адресанту.
Для діалогічного мовлення типовими є зв’язки: питання/відповідь, доповнення/пояснення; згода/заперечення; формули мовленнєвого етикету та інші.
Мовленнєва діяльність активізується наступним чином:
1) обмін враженнями/думками;
2) за допомогою дискусії;
3) розпитування про ситуацію чи випадок, що відбувся.
Створення мовленнєвої ситуації.
1) наведені питання, питання, що виявляють ситуацію та уточнюють її;
2) провокаційні питання, перепитування;
3) накази, вимоги, прохання, поради та інше;
Граматичне оформлення: модальні дієслова, типи питань.
Методика навчання:
1) діалог-модель;
2) основи покрокового складання діалога;
3) ведення діалога шляхом штучно створеної ситуації (рольова гра).
Засобами навчання усної іншомовної комунікації можуть стати презентація і проект.
Презентація
Презентацію можна визначити як логічний чітко побудований виступ на задану тему. Презентація з іноземної мови відбувається у вигляді доповіді, повідомлення або матеріалу з позааудиторного читання, що представлено за допомогою мультимедійних засобів з опорою на ключові слова, малюнки, схеми, графіки та план.
Працюючі самостійно над підготовкою презентації-доповіді, студенти опрацьовують матеріали підручників, читають статті, монографії, ведуть пошук в Інтернеті. Інформація, яку вони отримують, має бути цікавою, значною мірою відповідати їх інтересам. У процесі переробки отриманої інформації, знаходження нових зв’язків між фактами та явищами, встановлення їх взаємозумовленостей, у студентів формується понятійне мислення. Воно стає більш критичним, глибоким і гнучким. На його основі засвоюються знання, зростає відповідальність у ставленні до успішного дослідження. Пізнавальні інтереси стають більш широкими і багатогранними, закріплюється інтерес до практичного оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування. Спостерігається розвиток навичок правильної організації тактики публічного мовлення, що сприятиме ефективності викладення матеріалу, який презентується.
Проект
Проект – це сукупність засобів мовленнєвої діяльності, що дозволяють розвинути пізнавальну діяльність студентів певної послідовності, що підлягає чіткій логіці дій.
Проект – це групова форма роботи з розподілом завдань між учасниками.
Прийоми, що застосовуються для технології проекту:
1) Монопроект включає теми країнознавчої, соціокультурної, історичної спрямованості тощо. Наприклад: «Культурні традиції англомовних країн».
2) Міжпредметний проект включає 2–3 предмета; тематика культурне спілкування, єдиний мовленнєвий простір, сфери спілкування, професійне спілкування. Наприклад: «Одиниці виміру маси, об’єму, довжини у Великій Британії та США», «Абревіатури у спеціальній англійські літературі».
3) Проект з відкритою координацією викладачем;
4) Проект з прихованою координацією.
На початку проекту необхідна чітка визначеність теми і кінцевої мети проекту, літератури або джерела інформації, плану роботи, часу виконання.
Під час роботи над проектом використовуються наступні дослідницькі методи: визначення проблеми та завдань її дослідження; висунення гіпотези та шляхів їх вирішення; обговорення методів дослідження; оформлення кінцевих результатів.
Список використаних джерел:
1. Зимняя И.Н. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке / И.Н. Зимняя. – М., 1985.
2. Колкер Я.М. Практическая методика обучения иностранному языку / Я.М. Колкер. – М., 2000.
3. Леонтьев А.А. Теория речевой деятельности / А.А. Леонтьев. – М., 1971.
4. Мартьянова Т.М. Использование проектных заданий на уроках иностранного языка / Т.М. Мартьянова // Иностранные языки в школе. – 1999. – № 4.
5. Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка / Е.С. Полат // Иностранные языки в школе. – 2001. – № 1.
6. Рахманина М.Б. Типология методов обучения иностранным языкам: Автореф. дисс… / М.Б. Рахманина. – М., 1998.
7. Драб І.М. Комплекс вправ для навчання іншомовного професійного мовлення студентів-економістів / І.М. Драб // Іноземні мови. – 2003. – № 2. – С. 17–23.
8. Іщенко І.Н. Дослідження типових ситуацій ділового англійського мовлення спеціалістів з економіки / І.Н. Іщенко // Іноземні мови. – 2000. – № 2. – С. 31–33.
9. Brenster E. Vocationally Oriented Language Learning: problems, possibilities, perspectives / E. Brenster. – Wien: Braumiller, 1995. – 285 p.