К.пед.н. Стрельченко Л.В., Стрельченко О.В.
Кіровоградський ДПУ імені В. Винниченка, Україна
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ МОВНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ
Підвищення ефективності підготовки вчителів іноземної мови в мовних ВНЗ – це важливе завдання, що стоїть перед науковцями закладів по підготовці вчителів іноземної мови, які б володіли новітніми методиками навчання учнів. Серед недоліків професійної підготовки студентів ВНЗ є переважання традиційних форм організації практичних занять з іноземної мови, недостатня робота по упровадженню сучасних інноваційних технологій навчання, слабка мотивація студентів на самостійне здобуття знань.
Значення Державного стандарту з іноземних мов полягає не лише в тому, що в ньому було проголошено інтерактивні наміри, а, найперше, у практичній готовності базувати організацію вивчення іноземних мов на потребі, мотивації, можливостях учнів, основну увагу було приділено практичним вмінням та навичкам, які будуть потрібні учневі та якими він повинен володіти для вільного спілкування.
В основу навчання покладено формування комунікативної компетенції. Цей підхід спрямований на більшу увагу до функцій мовних, лексичних і граматичних одиниць, що сприяє розвитку комунікативно спрямованого оволодіння студентами навчальним матеріалом.
У центрі уваги комунікативного підходу перебуває діяльність самого студента. Викладач залучає студентів до творчої співпраці на занятті через пошукові, творчі, зорієнтовані на особистість студента завдання, на проектну діяльність.
Формування лінгвістичної і культурної компетенції студентів під час оволодіння англійською мовою дозволяють розвивати збагачену, більш складну особистість і посилюють потяг до подальшого вивчення мови та більшої відкритості щодо нового культурного досвіду, бажання передати цей досвід своїм учням.
Одним із ефективних видів діяльності, спрямованої на становлення умінь, є інтерактивні види роботи. Матеріал, що активно опрацьовується протягом заняття з використанням інтерактивних форм, якісно засвоюється студентами, сприяє розвиткові навичок та формуванню необхідних умінь, якими має володіти майбутній вчитель. Навчання спілкуванню може бути успішним завдяки виконанню як мовленнєвих, так і мовних, комунікативно спрямованих вправ, які забезпечують формування мовних (лексичних і граматичних) навичок. Міцні та гнучкі лексичні і граматичні навички слугують засадами для формування мовленнєвих умінь, підвищення мовленнєвої культури студентів
Головне змістове навантаження лекцій і практичних занять спрямоване на використання активних методів навчальної діяльності, таких як створення проблемних ситуацій, проведення дискусій, круглих столів» тощо. Форми проведення навчальних занять можуть бути різноманітними: поряд із звичайними або нетрадиційними уроками, такими, як: «заняття-пошук», «заняття-дослідження», семінари, інтегровані уроки, презентація проектів. Перевага надається парній роботі, груповій, колективній взаємодії. На занятті-пошуку індивідуальна робота чергується з груповою. Усі завдання студенти виконують разом з викладачем, а потім колективно їх обговорюють, між ними відбувається те, що ми називаємо співпрацею.
Особливістю цієї системи є те, що її будують з урахуванням запитів майбутнього спеціаліста: потягу до свободи; побудови власної системи змісту пізнання; потреби в самоутвердженні. Це надає можливість розвивати індивідуальність кожного студента, створює необхідні умови для його саморозвитку, самовираження, можливість реалізувати себе у пізнанні, спілкуванні та діяльності, актуалізувати свій неповторний, індивідуальний природний потенціал.
Викладач створює особистісно орієнтовані ситуації, участь у яких задовольняє потреби студентів в самоутвердженні, визнанні, схваленні іншими, застсовує різноманітні методи і прийоми: проблемно-пошукові; комунікативні, діалогічні; імітаційно-ігрові; проектно-дослідницькі та інші. При використанні технології пошукових занять багато залежить від особистісної позиції викладача, який має стимулювати студентів до постановки якомога більшої кількості запитань а отже, до індивідуально-колективного пошуку оптимальних варіантів розв’язування завдань. Особлива роль відводиться практичним заняттям, що мають мотивуюче начало, тобто характеризуються створенням проблемної ситуації, в якій важливе значення надається творчим стимулам під час виконання завдань. Групова робота надихає кожного студента на творчий пошук, створюється сприятливе середовище для активного співробітництва; виступати від імені групи відповідально й почесно, це дає можливість реалізуватись, допомагає в особистому зростанні.
Моделювання професійно-орієнтованої діяльності і соціальних стосунків в навчальних умовах відбувається через призму моделювання комплексу різноманітних ситуацій, що випливають з комунікативних потреб майбутніх спеціалістів. Особливістю моделювання комунікативних ситуацій при професійно-орієнтованому навчанні є те, що викладач повинен створювати такі навчальні ситуації, які, з одного боку, мають про значимість для студентів, задовольняють їх пізнавальний інтерес з фахового спрямування підготовки у вузі, а з іншого – дають змогу розкрити і реалізувати іноземномовні комунікативні здібності, необхідні в їх майбутній діяльності. Щоб спонукати студента до професійно орієнтованої мовленнєвої діяльності та використання при цьому необхідного іншомовного навчального матеріалу, йому треба, на думку О. Леонтьєва, будувати й пропонувати такі мовленнєві обставини та умови, в яких він міг би «реально опинитися в ситуації» і вчинити так чи інакше або здійснити «легке перенесення на діючу в цих обставинах особу» [1 c. 157]. Тобто в таких ситуаціях студенти можуть виконувати обрану роль в певних обставинах, а це допоможе набути практичних навичок в оволодінні навчальним матеріалом з фаху та розвинути комунікативні вміння і творче, нестандартне мислення. Для викладача важливо усвідомити, як ставити комунікативне завдання, якими стимулами і заохоченнями викликати у студентів та реалізовувати мовленнєві наміри, який мовленнєвий продукт можна очікувати. Тому актуальним на сучасному етапі залишається створення на заняттях з англійської мови таких умов та постановка таких комунікативних завдань, які стимулювали б студентів до усвідомленого засвоєння знань і творчого застосування набутих умінь і навичок, що є можливим лише при моделюванні проблемних ситуацій у навчанні. Тому виникає потреба в моделюванні комунікативних ситуацій і реалізації їх у рольових і ділових іграх, які дають можливість студентам як суб’єктам навчальної діяльності виявити свою творчу індивідуальність, вдосконалити свої комунікативні та організаційні здібності.
Активно використовуючи мовленнєві зразки та моделі, термінологічну лексику, лексико-граматичні структури, студенти вчаться виражати свої думки й наміри щодо розв’язування ділового питання, а також конструювати та відтворювати моменти професійної діяльності, такі, як розмова по телефону, ділова зустріч, презентація тощо. Крім того, у ділових іграх розвивається нестандартне мислення, формуються ділові якості та риси майбутніх фахівців.
Крім ділових ігор, викладач організовує так звані симуляції, або імітування ділової активності на практичних заняттях. Деякі дослідники називають таку діяльність імітаційно-моделюючою грою. Практично відмінності між діловими іграми та імітаційно-моделюючою грою здебільшого умовні, мета як симуляцій, так і ділових ігор – сформувати професійно-орієнтовані вміння ділового спілкування студентів під час розв’язування різноманітних проблем ділового життя і таким чином реалізувати їх рольову поведінку у заданих чи створених викладачем умовах. У іграх має бути момент непередбачуваності, загадковості, який би стимулював студентів як до пошуку альтернативних професійних способів ефективного розв’язування певної ділової проблеми, так і до відповідного мовного коментування процесу виконуваної роботи та вербального й невербального вираження досягнутих результатів.
Список використаних джерел:
1. Лєонтьєв А.А. Язик, речь, речевая деятельность / А.А. Лєонтьєв. – М.: Просвещение, 1969. – 214 с.
2. Лернер И.Я. Дидактические основи методов обучения / И.Я. Лернер. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.
3. Voronka, Zirka. Active methods of teaching spoken English // Іноземні мови. – 1995. – № 2. – C. 3–5.